Фла́міни () — жерці для одного окремого божества у Стародавньому Римі. Колегію фламінів установив Нума Помпілій.
Flamines maiores Посада фламінів була довічною, вони ділилися на 3 старших, що вибиралися з патриціїв і виконували культ Юпітера (Flamen Dialis), Марса (Flamen Martialis), Квіріна (Flamen Quirinalis). Flamines minores Інші 12 молодших, які обиралися з плебеїв і були закріплені за другорядними богами:
Flamen Furrinalis (жрець Фурріни) Flamen Carmentalis (жрець Карменти) Flamen Volcanalis (жрець Вулкана) Flamen Cerealis (жрець Керери) Flamen Portunalis (жрець Портуна) Flamen Volturnalis (жрець Вольтурна) Flamen Palatualis (жрець Палатуї) Flamen Floralis (жрець Флори) Flamen Falacer (можливо від сабінського місця Falacrinae) Flamen Pomonalis (жрець Помони) Flamen жрець невідомого божества (можливо Лукулара) Flamen жрець невідомого божества (можливо Вірбіала).
В епоху імперії до існуючих фламінів додалися фламіни обожествлених імператорів.
Фламінами на початку своєї кар'єри були Юлій Цезар і Нерон.
Посада фламіна Юпітера обставлялася великою кількістю ретельно розроблених правил і табу: наприклад, ніжки ліжка, на якому він спить, мали бути забруднені грязюкою (це символізувало зв'язок із римською землею), а також мало знаходитись у вестибюлі (символ постійної доступності фламіна для громадян), він не міг виходити з дому з непокритою головою, їздити верхи, торкатися живих кіз, сирого м'яса, плюща, бобів. Фламін Юпітера зрікався сану після смерті своєї дружини. Останнє було пов'язане з двома речами: по перше, дружина фламіна у певному сенсі була дотична до посади та культового служіння свого чоловіка; по друге, лише смерть могла розлучити священниче подружжя.
Фламіни користувались великою шаною.
Інавгурація новообраних фламінів проходила на калатних коміціях.
Примітки
Джерела
Посилання Фла́міни на LacusCurtius Словник античної міфології. — : Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.