Ірина Вікторівна Печернікова (; 2 вересня 1945 — 1 вересня 2020) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1988).

Життєпис Ірина Печернікова народилася 2 вересня 1945 року в м. Грозному. З родиною переїхала до Москви.

Закінчила Школу-студію при МХАТ (1966).

З 1966 року — акторка Московського театру ім. Ленінського комсомолу.

З 1968 року — акторка Московського академічного театру ім. Вл. Маяковського.

У 1978—1990 рр. — акторка Державного академічного Малого театру.

У кінематографі дебютувала в 1967 році роллю дони Анни у фільмі-опері «Кам'яний гість». Акторка володіла тонким драматичним талантом, втілювала на екрані чарівних, романтичних, ліричних, жіночних героїнь. Однією з найкращих перших ролей акторки стала головна роль у картині «Доживемо до понеділка» (1968) реж. С. Ростоцького. Фільм отримав Золотий приз VI Міжнародного кінофестивалю в Москві (1969), Державну премію СРСР (1970), а також був визнаний Найкращим фільмом 1968 року за опитуванням журналу «Радянський екран».

Помітними ролями стали також роботи в картинах «Перше кохання» (1968, Зінаїда Засєкіна), «Сторінки журналу Печоріна» (1975, фільм-спектакль, княжна Мері; реж. А. Ефрос), «Два капітани» (1976, Марія Василівна Татаринова; реж. Є. Карелов), «Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль, Руфь Морз/Тереза) та ін.

У 1990-ті роки, в зв'язку з розпадом СРСР, Ірина Печернікова перебувала у затяжній творчій кризі. До творчих невдач і незатребуваності додалися проблеми з алкоголем. Але акторка зуміла впоратися з життєвими негараздами.

У 2010-і роки Печернікову знову стали запрошувати в кіно і на телебачення, вона стала учасницею телешоу «Формула краси».

Остання робота в кіно — головна роль у картині «Земля Ельзи» (2020) реж. Юлії Колєсник.

Життю та творчості акторки присвячено кілька телепередач і документальний фільм «Ірина Печернікова. Ліки від самотності» (2010).

Померла увечері 1 вересня 2020 року, не доживши одного дня до свого 75-річчя.

Особисте життя Перший чоловік: Збігнєв Бізонь — польський музикант. Другий чоловік: Галкін Борис Сергійович — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер, композитор. Заслужений артист Російської Федерації (1999). Третій чоловік: Соловйов Олександр Іванович (1952—2000) — радянський і російський актор та кінорежисер.

Дітей у І. Печернікової не було.

Театральні роботи (російською) 1966 — Театр «Ленком» — «Мольер» М. Булгакова — Арманда Бежар 1969 — Театр им. Маяковского — «Два товарища» В. Войновича 1977 — Театр имени Маяковского — «Венсеремос» Г. Боровика — Рита 1990 — Театр на Малой Бронной — «Джазмен». Автор и режиссёр В. Павлов

Репертуар в Малому театрі: 1977 — «Заговор Фиеско в Генуе» Ф. Шиллера — Леонора 1977 — «Маленькая эта земля» Г. Джагарова — Снежа 1978 — «Ревнивая к себе самой» Т. де Молины — донья Магдалена 1979 — «Король Лир» У. Шекспира — Корделія 1979 — «Красавец мужчина» А. Н. Островского — Зоя Окойомова 1980 — «Вызов» Г. Маркова и Э. Шима — Софья 1983 — «Дети Ванюшина» С. Найдёнова — Інна 1983 — «Утренняя фея» А. Касоны — Адела і Анжеліка 1984 — «Накануне» И. Тургенева — Олена Стахова 1985 — «Федра» Ж. Расина — Арикія 1986 — «Человек, который смеётся» В. Гюго — Дея 1987 — «Игра» Ю. Бондарева — Ірина Скворцова Фільмографія «Кам'яний гість» (1967, фільм-опера, дона Анна (співає Тамара Мілашкіна) «Доживемо до понеділка» (1968, Наталя Сергіївна Горелова, молода вчителька англійської мови, колишня учениця Мельникова; реж. С. Ростоцький) «Перше кохання» (1968, Зінаїда Засєкіна) «Нескладний хлопець» (1969, фільм-спектакль, Ліда) «Любов до трьох апельсинів» (1970, Смеральдіна (вокал — Т. Христова) «За власним бажанням» (1973, Поліна Рязанова (озвучує Антоніна Кончакова) «Міста і роки» (1973, Рита Старцова; реж. О. Зархі) «Відкриття» (1973, Ліза) «Варіант „Омега“» (1975, Олена, дружина Сергія) «Сторінки журналу Печоріна» (1975, фільм-спектакль, княжна Мері; реж. А. Ефрос) «Птахи наших надій» (1976, Діна) «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976, графиня Луїза де Кавеньяк; реж. О. Мітта) «Два капітани» (1976, Марія Василівна Татаринова; реж. Є. Карелов) «Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль, Руфь Морз/Тереза) «Перші радощі» (1977, Ліза Мєшкова) «Особисте щастя» (1977, Ірина Замятіна, акторка місцевого театру, дружина Іллі) «Однокашники» (1978, Тоня, коханка Лобанова) «Місяць довгих днів» (1978, фільм-спектакль, Наталія, дочка Званцева) «Блакитний карбункул» (1979, Катаріна) «Незвичайне літо» (1979, Ліза Мєшкова) «Людина змінює шкіру» (1979, Валентина) «Ревнива до себе самої» (1980, фільм-спектакль, Донья Магдалена) «34-й швидкий» (1981, Льоля, пасажирка-«заєць») «Діти Ванюшина» (1982, фільм-спектакль, Інна) «Ваніна Ваніні» (1983, фільм-спектакль, Ваніна Ваніні) «Набат на світанку» (1985, Наталія Єгорівна) «Братику, люби революцію!» (1987, Фільм-спектакль, Карменсіта) «Анна Карамазофф»/ (1991, узбечка; реж. Р. Хамдамов) «Ніжний образ твій» (1991, фільм-спектакль, Дарина Іванівна) «Не покидай мене, любове» (2001, Тася, дружина Геннадія) «Остання репродукція» (2007, т/с, Васса Андріївна) «Земля Ельзи» (2019—2020, Ельза) — диплом «За найбільш пронизливий акторський дует» (з Веніаміном Смєховим) на Фестивалі екранізацій «Читка» (2019)

Документальне кіно 2006 — «Моя срібна куля». Ірина Печернікова/  — програма Віталія Вульфа 2010 — «Ірина Печернікова. Ліки від самотності»/ 2011 — «Бабине літо». Ірина Печернікова/  — у програмі Сергія Майорова 2015 — «Ірина Печернікова. Мені не боляче»/ та ін.

Примітки

Посилання Энциклопедия кино: Печерникова Ирина Викторовна на dic.academic.ru https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/ros/3335/works/