Едуард Костянтинович Ізотов ( 11 листопада 1936 — 8 березня 2003) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (1999).
Біографія Едуард Ізотов народився 11 листопада 1936 року в Суразькому районі Вітебської області Білоруської РСР в сім'ї військовослужбовця. Батько — Ізотов Костянтин Йосипович (1905—1968), мати — Ізотова Ганна Йосипівна .
У 1954 році Едуард Ізотов вступив на акторський факультет ВДІКу, який закінчив у 1959 році (майстерня Володимира Бєлокурова) .
Дебютом Едуарда Ізотова в кіно стала зіграна ним головна роль Чаликова у фільмі «У степовій тиші» (1959) режисера Сергія Казакова.
Найяскравішою роботою актора, що принесла йому всенародну популярність і любов глядачів, виявилася роль Івана у фільмі «Морозко» (1964) режисера Олександра Роу..
Ще близько двадцяти років після цієї ролі Едуард Ізотов активно знімався в кіно, але в 1983 році трапилася біда: разом з дружиною, Іриною Ладиженською, він був затриманий у кафе «Ліра» на Пушкінській площі в центрі Москви при здійсненні валютної операції — обмін невеликої суми доларів на рублі (не вистачало грошей на добудову дачі). В ті часи за Кримінальним кодексом мінімальний термін за «валютні махінації» становив три роки. Незважаючи на клопотання відомих акторів — Марини Ладиніної, Олега Стриженова, Людмили Хитяєвої, Миколи Рибникова, Алли Ларіонової, Тетяни Конюхової, Інги Будкевич, Лариси Лужиної — Ізотов і Ладиженська отримали тюремний термін.
Трирічне перебування в ув'язненні негативно вплинуло на психіку і здоров'я актора. Вже в 1988 році стався перший інсульт, а потім вони пішли один за іншим (всього їх було п'ять). Ізотов продовжував працювати в Театрі кіноактора, але в 1997 році, після четвертого інсульту, він став втрачати пам'ять і забувати текст. Тому з творчістю довелося попрощатися. Після цього послідувала низка операцій (гроші на них давали друзі — Борис Хмельницький, Сергій Никоненко, Олександр Панкратов-Чорний, Олександр Абдулов). Хвороба прогресувала; Ізотов вже не міг самостійно пересуватися, насилу говорив, періодично не впізнавав близьких. Останні півроку життя він провів у закритому психоневрологічному пансіонаті.
8 березня 2003 року актор помер у московській лікарні. Похований на Хімкинському кладовищі в Підмосков'ї.
Родина Першою дружиною Едуарда Ізотова з 1956 по 1980 роки була його однокурсниця — відома радянська і російська актриса театру і кіно Інга Будкевич, яка відома своїми ролями у фільмах-казках Олександра Роу «Вогонь, вода і… мідні труби» та «Варвара-краса, довга коса», а також комедії Максима Руфа «Сварка в Лукашах» .
Дочка від шлюбу з Інгою Будкевич — відома радянська і російська акторка кіно Вероніка Ізотова (народилася в 1960 році).
Внучка — Діна Бубенцова (. 1984).
Друга дружина — Ірина Борисівна Ладиженська (1939 — 4 березня 2018 року), з 1962 по 1986 роки — редактор кіножурналу «Фітіль», з 1986 по 1992 роки — заступник художнього керівника Театру Кіноактора, а з 1993 року її діяльність була присвячена Фестивальному руху.
Робота в театрі Державний театр кіноактора:
«Цілуй мене, Кет!», постановка режисера Давида Ливньова — Фред «Лихо з розуму», постановка режисера Е. Гараніна — полковник Скалозуб
Фільмографія
Акторські роботи
1959 — «У степовій тиші» — Чалик 1960 — «Сильніше урагану» — Євген Морозенко 1961 — «Перші випробування» — Андрій Лобанович (головна роль) 1962 — «Звільнення на берег» — Борис, однокурсник Жені 1962 — «Привіт, діти!» — піонервожатий 1964 — «Морозко» — Іван 1965 — «26 бакинських комісарів» — Іван Васильович Малигін 1967 — «Людина в зеленій рукавичці» — Федір Ковелло 1968 — «Щит і меч» 1968 — «Вогонь, вода та... мідні труби» — гармоніст 1969 — «Ехо далеких снігів» 1970 — "Звільнення. Вогняна дуга "- Олексій Берест 1970 — «Морський характер» — Гущин 1970 — «Море у вогні» — епізод 1971 — «Кінець Любавіних» — Гринька 1971 — «Конкурс триває» — Йоганн Себастьян Бах 1971 — «За річкою — межа» — капітан Олександр Долгов 1972 — "Звільнення. Останній штурм "- Олексій Берест 1973 — «Людина в штатському» 1973 — «Сімнадцять миттєвостей весни» — ад'ютант Гітлера 1974 — «Велике протистояння» — Арсеній Валер'янович 1976 — «Дивитися в очі» 1976 — «Слово для захисту» — Аркадій Степанович 1977 — «Міміно» — Володимир Миколайович, командир екіпажу 1978 — «Ралі» — керівник групи 1978 — «Отець Сергій» — адвокат на Масниці 1979 — «Поема про крила» — підданий царя 1980 — «Служачи Батьківщині» — Драймонд 1981 — «Фронт в тилу ворога» — член Ставки 1984 — «Час бажань» — Олег Іванович, начальник Лобанова 1986 — «Випробувачі» — режисер 1990 — «Арбатський мотив» — гість, що оглядає квартиру
Документальне кіно
1983 — «Георгій Мілляр» — Едуард Ізотов
Озвучення
1960 — «Капітан» — Рінальдо 1962 — «Королева Шантеклера» — Федеріко де ла Торре 1962 — «300 спартанців» — Гідарн 1963 — «Людина з Ріо» — професор Каталан 1964 — «Вінету - вождь апачів» — Діксон 1966 — «Самозванець з гітарою» — композитор 1966 — «Анжеліка і король» — Ракоці 1973 — «Тривала розплата» — Занджір 1973 — «Вершник без голови» — Моріс Джеральд 1978 — «Дізнання пілота Піркса» — 1-й пілот Джон Калдер 1978 — «Смерть на Нілі» — Ендрю Пеннінгтон 1979 — «Китайський синдром» 1979 — «Ритми пісень» — Сарга 1980 — «Абдулла» — офіцер 1981 — «Невдахи» — КОСТАЛ, капітан поліції 1982 — «Ганді» 1982 — «Любовний недуга» — Вікрам Сингх 1982 — «Тисяча мільярдів доларів» 1987 — «Містер Індія» — містер Уолкотт, Теджена 1987 — «Танцюй, танцюй» — пан Сінгх 1988 — «Вирок» — Рандхір Сінгх
Примітки
Посилання Едуард Ізотов на сайті «КиноПоиск» Едуард Ізотов на сайті «Актори радянського і російського кіно» Едуард Ізотов на сайті «Рускино» Едуард Ізотов у фільмі «Морозко» Едуард Ізотов на сайті «Як вони померли»