Химе́ра () — в античній міфології вогнедишна потвора з головою та шиєю лева, тулубом кози і хвостом змії. У переносному значенні «химера» — нездійсненна мрія, примха, вигадка, дивацтво.
Химера в античних творах Найдавніша відома згадка Химери міститься в «Іліаді», де чудовисько описане створеним богами, вихованим Амізодаром, царем Карії. Спереду була левом, ззаду драконом, посередині козою. Вбив Химеру Беллерофонт, син ГлавкаГомер «Іліада», VI книга, 181. Згідно з Гесіодом Химера була породженням Тифона і Єхидни і мала три голови: лева, кози й дракона (в іншому варіанті міфу батьком потвори був Немейський лев)Гесіод «Теогонія» 319—325 . В «Енеїді» також згадується вогнедишна ХимераВергілій «Енеїда» VI, 285—289. Плутарх вважав, що Химеру вигадали як спогад про пірата, на емблемі котрого містилися лев, змія і козаПлутарх. Про доблесть жіночу 9. Геракліт стверджував, що в давнину жила правителька Химера, яка мала братів, званих Левом і Драконом, звідки й виник образ триголового страховиськаГеракліт. Спростування або зцілення від міфіів, переказаних всупереч природі. XV. Про Химеру..
Місцеперебуванням Химери міфи називали Лікію, Фригію, Єгипет, Індію. Зокрема на Лікію вказує Сервій Гонорат, пишучи, що в тій місцині існує вулкан, що вивергає полум'я, а біля підніжжя водиться багато змій. Страбон писав про ущелину Химера, що знаходиться між горами Краг і АнтикрагСтрабон. Географія XIV 3, 5. Можливо, Химера — уособлення гори Янарташ в нинішній Туреччині, біля якої на поверхню виривається і загоряється газПліній, Природна історія XXVIII. Вергілій в «Енеїді» ставить Химер перед дверима Аїду.
Символізм Химера служила символом трисезонного року, де кожному сезону відповідали лев, коза і змій.
Інше Химерами називають зображення фантастичних чудовиськ на готичних соборах (Собор Паризької богоматері). У Києві є будинок з химерами. У біології «химерами» називають організми, утворені з частин кількох організмів, з генетично різнорідних елементів
Примітки
Література Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок. Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — : Прогресс, 1992. — 620 с.
Посилання