Константино-Єленінська вежа () — вежа муру Московського Кремля. Розташована на східній стороні, вище Беклемішевської вежі. Побудована в 1490 році італійським архітектором на місці Тимофіївської брами Дмитра Донського . Сьогоднішня назва вежі була дана на початку 17 століття, після побудови на території .

Історія Петро Фрязін збудував вежу в 1490 році на місці Тимофіївської брами, вона стала п'ятою його кремлівської вежею. До кінця XV століття її називали за старою звичкою. У 1498 року вежа ще значилася як «Тимофіївська брама». Ця брама, в свою чергу, була названа на честь воєводи Дмитра Донського — . Ще в 1380 році через цю браму Дмитро Донський виїжджав на Куликовську битву

Археологи Центру історико-містобудівних досліджень відзначають, що з боку Китай-города на Василівському узвозі знаходився глибокий рів, створений Алевізом Фрязіним, «викладенний з обох боків кам'яними стінами завдовжки 253 сажнів, глибиною в 4 сажні, а навпроти Константино-Єленінської брами 6 сажнів; завширшки біля підмурів'я від 14 до 16 сажнів, вгорі на 17 сажнів»И. Е. Забелин. История города Москвы. — М: Столица, 1990. — 688 с. — ISBN 5-7055-0001-7.

Наявність рову біля Кремля диктує застосування вежі. Константино-Єленінська була проїзна, частина істориків вважає, що вона навіть могла бути головною, тому що сполучала Кремль і Великий посад і була виходом на Китай-город. Наприкінці XV століття до неї вели дві великі вулиці — Всіхсвятська (Варварка) і Велика (згодом це був Мокринський провулок, який проіснував до кінця 1950-х років). Браму вежі не тільки використовували для військових виїздів Івана III та Івана Грозного. У мирний час через неї проїжджали в Кремль посадські мешканці.

Інше важливе застосування вежі — захист під'їзної брами до пристані на Москві-річці. Для цього у вежі була відвідна стрільниця — додаткова вежа для захисту брами, сполучена з мостом. Міст опускався від відвідної стрільниці, а проїзд закривався залізними гратами — герсами. Якщо під час нападу солдати противника проникали в стрільницю, герс опускався і замикали його у , де їх обстрілювали з верхніх галерей стрільниці. Після 1508 року добудували другу відвідну стрільницю, вона з'єднувалася з вежею мостом, перекинутим через рів. На початку 1520-х років після набігу кримського хана Мухаммед-Герая німецький інженер Микола Обераке побудував передмостові укріплення з баштами, що ведуть до вежі.

Спочатку вежа, як і всі інші вежі Кремля, не мала конусного завершення. Шатровий верх був добудований над основним четвериком в 1680-х роках. Незважаючи на те, що вежі та шатри зводили в різний час, вони виглядають як єдине ціле . Черепичні дахи з дозорними вишками давали можливість оглядати околиці і попереджати про пожежі, які часто траплялися в дерев'яній Москві.

Примітки

Література

Александров Ю. Н. Красная площадь. — М: Московский рабочий, 1987. — 207 с. — ISBN 978-5-88944-367-4. Бартенев С. П. Московский Кремль в старину и теперь. — М: Синодальная типография, 1912. — 259 с. — ISBN 9785902525554. Белоусова Т. М. Тайны подземной Москвы. — М: Московский рабочий, 1997. Беседина М. Б. [coollib.com/b/294036/read Прогулки по допетровской Москве]. — М.: Астрель: Олимп, 2009. — 318 с. Бродский Б. И. Сердце Родины — Кремль. — М: Изобразительное искусство, 1996. — 152 с. — ISBN 5-85200-036-1. Бурлак В. Н. Москва подземная. История. Легенды. Предания. — М: Вече, 2008. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-3152-4. Буровский А. М. Правда о допетровской Руси. «Золотой век» Русского государства. — М: Яуза, 2010. — 470 с. — ISBN 978-5-699-33899-3. Бусева-Давыдова И. Л. Храмы Московского Кремля: святыни и древности. — М: МАИК «Наука», 1997. — 368 с. — ISBN 5-7846-000-4-4. Власюк А. И., Кипарисова А. А., Нельговский Ю. А., Рзянин М. И., Чиняков А. Г. Всеобщая история архитектуры в 12т. Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV — перв. пол. XIX вв / гл. ред. Н. Я. Колли. — Ленинград: Литература по строительству, 1968. — Т. 6. — 569 с. Воротникова И. А., Неделин В. М. Кремли, крепости и укреплённые монастыри русского государства XV—XVII веков. Крепости Центральной России.. — М: БуксАрт, 2013. — 887 с. — ISBN 978-5-906190-01-7. Гастев М. С. Материалы для полной и сравнительной статистики Москвы. — М: Университетская типография, 1841. — 358 с. — ISBN 978-5-4241-7958-7. Гончарова А. А. Стены и башни Кремля. — М: Московский рабочий, 1980. — 96 с. Длужневская Г. В., Калинин Б. А., Субботин А. В. Кремли России XV—XVII веков. — СПб: Литера, 2006. — 336 с. — ISBN 5-94455-177-1. Евдокимов Д. В. Кремль и Красная площадь. — М: ИТРК, 2003. — 272 с. — ISBN 5-88010-160-6. Забелин И. Е. История города Москвы. — М: Столица, 1990. — 688 с. — ISBN 5-7055-0001-7. Любимцев Р., Михайлов В. Облик старой Москвы. XVII — начало XX века. — М: Изобразительное искусство, 1997. — 336 с. — ISBN 5-85200-349-2. Малиновский А. Ф. Обозрение Москвы. — М: Московский рабочий, 1992. — 256 с. — ISBN 5-239-01340-3. Михайлов К. 10 утраченных памятников Кремля (рус.) // Огонёк: журнал. — 2014. — 11 августа (№ 30–31). — С. 33. Пыляев М. Старая Москва. — М: АСТ, 2007. — 774 с. — ISBN 978-5-17-041503-8. Романюк С. Сердце Москвы. От Кремля до Белого города. — М: Центрполиграф, 2013. — 912 с. — ISBN 978-5-227-04778-6. Рябчиков Е. И. Красная площадь. — М: Московский рабочий, 1980. — 240 с. Саваренская Т. Ф. Архитектурные ансамбли Москвы XV— начала XX веков. — М: Стройиздат, 1997. — 470 с. — ISBN 5-274-00908-5. Фальковский Н. И. Москва в истории техники. — М: Московский рабочий, 1950. — 508 20 с. — ISBN 978-5-458-52242-7. Целиков А. И., Яралов Ю. С. Всеобщая история архитектуры. Книга первая. Архитектура СССР / Н. В. Баранова. — М: Стройиздат, 1975. — Т. 12. — 755 с. Шевченко В. Н. Повседневная жизнь Кремля при президентах. — М: Молодая гвардия, 2005. — 292 с. — ISBN 5-235-02845-7. Яковлева О. Тайны московских подземелий. — М: РИПОЛ Классик, 2014. — 210 с. — ISBN 978-5-88353-602-0.