Еріх Детлеффсен (; 2 серпня 1904, Кіль — 4 липня 1980, Мюнхен) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 1 листопада 1923 року вступив у рейхсвер. З 1 квітня 1939 року — начальник штабу коменданта фортеці Глогау. З 26 серпня 1939 року — 1-й офіцер Генштабу 35-го вищого командування. 15 грудня 1939 року переведений в Генштаб сухопутних військ. З 15 січня 1942 року — 1-й офіцер Генштабу щойно сформованої 330-ї піхотної дивізії. 4 лютого 1942 року залишив пост через травму і відправлений в резерв фюрера. З 1 серпня 1942 року — інструктор з тактики. З 1 червня 1943 року — начальник Генштабу 39-го танкового корпусу, з 5 травня 1944 по 15 лютого 1945 року — 4-ї армії. З 23 березня 1945 року — начальник управлінської групи Генштабу сухопутних військ. З 29 квітня — начальник Генштабу групи армій «Вісла». З 4 травня — в командному штабі ОКВ. 23 травня взятий в полон американськими військами. В 1948 році звільнений.
Після звільнення став виконавчим директором «Економічно-політичного товариства 1947», яке поширювало в Німеччині прозахідні настрої. З 1949 року — активний «спеціальний зв'язковий» організації Гелена. В 1950-х роках зіграв важливу роль в дебатах щодо переозброєння Німеччини. В 1956 році вступив у БНД, працював принаймні до 1968 року.
Сім'я Був одружений з Гаррієт, дочкою генерал-полковника Ніколауса фон Фалькенгорста.
Звання
Фанен-юнкер (1 листопада 1923) Фанен-юнкер-єфрейтор (1 серпня 1925) Фанен-юнкер-унтерофіцер (1 листопада 1925) Фенріх (1 жовтня 1926) Обер-фенріх (1 вересня 1927) Лейтенант (1 грудня 1927) Оберлейтенант (1 січня 1931) Гауптман (1 травня 1935) Майор Генштабу (1 жовтня 1940) Оберстлейтенант Генштабу (1 квітня 1942) Оберст Генштабу (1 березня 1943) Генерал-майор (9 листопада 1944)
Auszeichnungen (Auszug)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років) Залізний хрест 2-го класу (1 жовтня 1939) 1-го класу (14 серпня 1941) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (10 лютого 1942) Німецький хрест в золоті (1 травня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 вересня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (23 грудня 1943)
Бібліографія
Das Wagnis der Freiheit. 1952 Soldatische Existenz morgen. 1953 Der Artillerie gewidmet. 1975 Robert Martinek: General der Artillerie, Lebensbild eines Soldaten. 1975
Література
Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, S. 68. Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 270
Примітки