Євге́н Йо́сипович Леви́цький (17 січня 1870, с. Качанівка — 21 листопада 1925, м. Відень) — український громадсько-політичний діяч, публіцист.

Біографія

Євген Левицький народився в селі КачанівкаГуцал П. З. Левицький Євген Йосипович … — С. 87. (Королівство Галичини та Володимирії, нині Тернопільського району Тернопільської області).

Навчався в гімназії в м. Тернополі (зокрема, в 1887 році закінчив VIIa клас,Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887 . — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1887. — S. 96. у 1888 році отримав свідоцтво з відзнакою про складання матури, як і його однокласник Станіслав ДністрянськийSprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1888 . — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1888. — S. 102. ), на правничих факультетах Львівського () та Віденського університетів (1892—1894Franz Adlgasser. Kurzbiografie Lewickyj (Levyc‘kyj), Evhen (Jevhen) Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918., тут захистив дисертацію, здобув ступінь доктора права). В 1895 р. — юрист-інтерн у Віденському крайовому суді; в 1896—1902 рр. — адвокат-стажист у Станіславі та Львові.

У жовтні 1890 року Левицький разом з Іваном Франком, Михайлом Павликом, В'ячеславом Будзиновським, Кирилом Трильовським став ініціатором створення першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). Був одним з лідерів студентського руху. 1892 року обирався головою II-го Всеслов'янського студентського конгресу у Відні.

Належав до правого крила РУРП (Володимир Охримович, В'ячеслав Будзиновський, Іван Франко), яке в грудні 1899 року заснувало Українську Національно-Демократичну Партію (УНДП), член вищого органу партії — Народного Комітету. Був співавтором програм обох партій, співпрацював в офіційному партійному органі УНДП — газеті «Народ», засновник і редактор тижневика «Будучність» (1899), редактор «Свободи» (1901), «Діла» (1903).

В 1907 і 1911 роках обраний депутатом австрійського райхсрату від двомандатного 59 виборчого округу (Обертин—Тлумач—Золотий Потік—Станіслав—Галич—Тисмениця—Богородчани). В парламенті входив у Руський клуб з 1907 р.; з 1911 р. — Український клуб (заступник голови до травня 1916 р.); з 8 листопада 1916 р. — Українське парламентське представництво

Під час Першої світової війни 1914—1918 років Левицький за дорученням Союзу Визволення України вів організаційну і просвітницьку роботу серед полонених українців у німецьких таборах.

У 1918—1919 роках Левицький — делегат Української Національної Ради ЗУНР як парламентський посол. В 1919—1923 роках — посол ЗУНР у Берліні та Празі.

Згодом (з березня 1923 р.) займався адвокатською практикою у Відні, де і помер 21 листопада 1925.

Доробок Автор багатьох статей, зокрема, про Олександра Барвінського,Гаврильцьо І., Ханас В. Левицький Євген Йосипович // на політичні та культурологічні теми в українських та німецьких періодичних виданнях.

Твори Die Verdrängung Rußlands vom Schwarzen Meer // Berliner Tageblatt, 1.10. 1914. Die Ukraine der Lebensnerv Russlands // Der deutsche Krieg. Heft 33. Stuttgart-Berlin: Deutsche Verlags-Anstalt, 1915. Bukowina. Berlin, 1915. Ukraine, Ukrainer und die Interessen Deutschlands: Rede gehalten am 7. Mai 1915 im grossen Wagner-Saale zu München. Berlin: K. Curtius, 1915. Die Ukraine und der Krieg // Frankfurter Zeitung, 26.5.1915. Galizien: informativer Ueberblick über nationale, wirtschaftliche, soziale und kulturelle Zustände des Landes. Wien: Verlag des Bundes zur Befreiung der Ukraina, 1916. Die Ukraine // Kennen Sie Russland? Berlin: Puttkammer und Mühlbrecht, 1916. S. 142—155. Die Juden im ukrainischen Gebiet // Süddeutsche Monatshefte, Februar 1916. Ukrainische Legionäre // Osteuropäische Zukunft, № 2 (1916). S. 29—30. Weltwirtschaftspolitik der Zentralmächte und der Krieg // Osteuropäische Zukunft, № 6 (1916). S. 87—90. Bukowina, ein hartumstrittenes Land // 67. Liebesgabe zur Zeitung d. 10. Armee. Nr. 89 (14.06.1916). Osteuropäische Probleme und der Krieg: zwei Aufsätze. Berlin: Druck von Brückmann, 1916. Grosspolnische Träume und die Wahrheit über die polnische Frage. Berlin: Druck von Brückmann, 1916. Die wiedererwachte Ukraine // Die Ukraine. Kriegspolitische Einzelschriften. Heft 12. Berlin: Schwetschke & Sohn, 1916. S. 76—93. Der östliche Kriegsschauplatz und die osteuropäische Völkerschaften // Osteuropäische Zukunft, 1916, № 9. S. 133—136; № 11. S. 171—174; № 14. S. 213—216. Die Ukrainer auf dem Schlachtfelde // Osteuropäische Zukunft, № 20 (1916). S. 305—308. Листи з Німеччини. Відень: накладом Союзу Визволення України, 1916. La guerre polono-ukrainienne en Galicie et l'avenir de la République ukrainienne de l'Ouest. Berne: R. Suter, 1919. Getreidehandel und Elevatorenmangel in der Ukraine // Die Ukraine. H. 2 (1919). S. 46—48. Die ukrainische Presse // Die Ukraine. Heft 4 (1919). S. 99—100. Geschichte und Statistik Cholmlands // Die Ukraine. Heft 6 (1919). S. 135—141. Die Gerechtigkeit der Entente // Ibid. S. 153—154.

Зауваги

Примітки

Джерела та література Веденєєв Д. Левицький Євген Йосипович // Гуцал П. З. Левицький Євген Йосипович //  — С. 397. . Словникова частина. — Т. 4. — С. 1267.

Література В. І. Головченко. Левицький Євген // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання Левицький Євген //