Мірзо Рахматович Рахматов (, кишлак Джафар, тепер Таджикистан — , місто Душанбе, тепер Таджикистан) — радянський діяч, дипломат, голова Президії Верховної ради Таджицької РСР, надзвичайний і повноважний посол СРСР в Єменській Арабській Республіці та Мавританії. Член Бюро ЦК КП Таджикистану в 1956—1963 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної ради Таджицької РСР 3—6-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—6-го скликань, заступник голови Президії Верховної ради СРСР у 1958—1963 роках.

Життєпис Народився в дехканській (селянській) родині. З 1925 року працював у сільському господарстві. У 1932 році вступив в колгосп «Зарбдор» Таджицької РСР.

У 1933—1934 роках — слухач школи радянського і партійного будівництва.

У 1934—1937 роках — секретар районного комітету ЛКСМ Таджикистану в Гармі Таджицької РСР.

У 1937—1940 роках — секретар Сталінабадського міського комітету ЛКСМ Таджикистану.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1945 роках — завідувач відділу Гармського міського комітету КП(б) Таджикистану.

У 1946—1948 роках — 1-й заступник завідувача відділу кадрів ЦК КП(б) Таджикистану.

У 1948—1951 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

17 грудня 1951 — січень 1956 року — заступник голови Ради міністрів Таджицької РСР.

29 січня — 24 травня 1956 року — секретар ЦК КП Таджикистану.

25 травня 1956 — 28 березня 1963 року — голова Президії Верховної ради Таджицької РСР.

У 1963—1965 роках — міністр культури Таджицької РСР.

7 вересня 1966 — 26 травня 1972 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Єменській Арабській Республіці.

12 липня 1972 — 12 лютого 1975 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Мавританії.

З 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Душанбе. Голова Товариства охорони пам'яток культури Таджицької РСР (Таджикистану).

Автор книг спогадів «Африка йде до свободи» (1961), «Сторінками пам'яті» (1988) про становлення радянської влади в Таджикистані, «На дипломатичному посту» (1991) із серії «Історія дипломатії СРСР», куди включені спогади і записки про його роботу в Єменській Арабській Республіці.

Помер 20 серпня 1998 року в місті Душанбе.

Нагороди орден Леніна чотири ордени Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Дружби народів Орден «Маріб» I ступеня Єменської Арабської Республіки Мала Золота Медаль ВДНГ СРСР Велика Золота Медаль ВДНГ СРСР медалі надзвичайний і повноважний посол СРСР

Примітки

Джерела Рахматов Мирзо