Едуардо Фабіні (, 18 травня 1883, Соліс-де-Матаохо, Лавальєха, Уругвай — 17 травня 1955, Монтевідео, Уругвай) — уругвайський композитор, скрипаль і педагог. Один з засновників національної композиторської школи Уругваю.
Життєпис Народився 18 травня 1882 року в селі Соліс-де-Матаохо департаменту Лавальєха в музичній сім'ї вихідців з Італії Хуана Фабіні й Антонії Б'янкі.
Музичні здібності Фабіні проявилися дуже рано. В чотири роки його улюбленою іграшкою був акордеон. У шість років всі захоплювалися його грою на фісгармонії. В цей час він почав вчитися грі на скрипці. Музичну освіту він продовжив у консерваторії «Ла Ліра» в Монтевідео.
1899 року Едуардо Фабіні отримав грант на навчання в Європі, який дозволив йому вступити в консерваторію у Брюсселі, де він навчався за класом скрипки в С. Томсона. Закінчив консерваторію з відзнакою й отримав першу премію як виконавець за класом скрипки.
1903 року повернувся в Уругвай, виступав як соліст у театрі Соліс у Монтевідео. Отримав загальне визнання як скрипаль.
Протягом 1905—1907 років жив і працював в Іспанії. Повернувшись до Монтевідео 1907 року, взяв участь у створенні Національної консерваторії Уругваю. 1913 року він також став співзасновником Асоціації камерної музики Уругваю.
Як скрипаль багато разів гастролював країнами Латинської Америки і США. З 1923 року — професор Національної консерваторії Уругваю за класом скрипки.
Помер 1950 року від серцевого нападу.
Твори
Балети «Мбурукуя» (1933) «Ранок волхвів» (1937)
Симфонічні поеми для оркестру «В полях» (1911) «Острів Сейбос» (1926) «Струмок» «Польові квіти» «Ранчо» «Стара батьківщина» «Мельга» (1930)
Примітки
Література «Латинская Америка», том 2, изд. «Советская энциклопедия», Москва, 1982, стр.520
Посилання Особистості — Фабіна Едуардо