Куманченко Поліна Володимирівна (, Музиківка — 2 лютого 1992, Київ) — українська акторка. Народна артистка СРСР (1960). Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1971).
Життєпис Народилась 8 (21 жовтня) 1910 року в селі Музиківці (нині Білозерського району Херсонської області) в родині залізничника. У 1929 році закінчила студію при Миколаївському російському драматичному театрі.
Протягом 1929–1931 років працювала в Миколаївському робітничо-селянському пересувному театрі, у 1932–1937 роках — в Харківському ТРОМі, у 1937–1961 роках — на сцені Харківського академічного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка.
З 1961 року — у Київському українському драматичному театрі імені І. Франка.
Обиралась депутатом Верховної Ради Української РСР IV скликання (1955–1959 роки).
Чоловік — актор Михайло Покотило (1906—1971).
Померла в Києві 2 лютого 1992 року. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 52) разом з примою Київського Молодого театру Луїзою Філімоновою (1938—2008) — племінницею чоловіка Поліни Куманченко, яка була для неї замість доньки (своїх дітей у Куманченко не було).
Творчість Ролі в театрі: Харитина («Наймичка» Карпенка-Карого), Галина Романівна («Пам'ять серця» Корнійчука), Єлизавета («Ярослав Мудрий» Кочерги), Вірочка («Жартівники» О. Островського), Настя («Третя патетична» Погодіна), Маріне («Маріне» Бараташвілі), Сільвета («Романтики» Е. Ростана) та інші.
Вибрана фільмографія «Киянка» (1958, 2 с, Горпина), «Це було навесні» (1960, Явдоха Павлівна), «Спадкоємці» (1960, Горпина), «Літак відлітає о 9-й» (1960, тьотя Паня), «Кров людська — не водиця» (1960, Марія Бондар), «Дмитро Горицвіт» (1961, Марія), «З днем народження» (1962, мати), «Сейм виходить з берегів» «Сувора гра» (1964, мати), «Люди не все знають» (1964, Марія), «Чому посміхалися зорі» (1966), «На Київському напрямку» (1967, Настя Прокопівна), «Старт» (1967, телефільм, Захарівна), «Рим, 17...» (1972, Надія Іванівна), «Лаври» (1972) та інших.
Відзнаки Народна артистка СРСР (з 1960 року). Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (за 1971 рік).
Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів.
Література П. М. Бондарчук. Куманченко Поліна Володимирівна //
Джерела Митці України. К., 1992. — С.343; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.346; Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.395; УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.7355; Жінки України. К., 2001. — С.238; Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.288—289.
Посилання Профіль на kino-teatr.ru