Хульєта Серрано (; 2 січня 1933, Барселона, Друга Іспанська республіка) — іспанська акторка.
Кар‘єра Хульєта Серрано Ромеро народилася 2 січня 1933 роки за три роки до Громадянської війни у акторській родини. Вона почала грати в аматорському театрі в дуже молодому віці. Її плідна творча кар'єра почалася у 1950-х роках. Перші роки її діяльності пройшли між Барселоною, Касіносом (Валенсія) та Мадридом, де вона увійшла до складу театральної трупи Хосе Тамайо Ріваса.
Протягом усього свого професійного шляху Серрано успішно поєднувала роботу в кіно, театрі та на телебаченні. Серед її найпопулярніших кінострічок — чотири великі хіти режисера Педро Альмодовара, зокрема «Темні звички» (ісп. Entre tinieblas) та «Жінки на межі нервового зриву» (Mujeres al borde de un ataque de nervios). Також помітними роботами стали ролі у фільмах «Моя дорога синьйорита» (Mi querida señorita) Хайме де Арміньяна, «Моя няня» (Tata mía) Хосе Луїса Борау та «Двомовний коханець» (El amante bilingüe) Вісенте Аранди. Крім того, вона плідно співпрацювала з режисером Вентурою Понсом.
Театральні роботи На театральній сцені актриса взяла участь у десятках знакових постановок. У її репертуарі такі вистави, як «Орхідеї при місячному світлі», «Маркіза де Сад», «Міра за міру» (1955), «Орестея» (1959), «Божевільна з Шайо» (1962), «Злочин на Козячому острові» (1962), «Човен без рибалки» (1963), «Зелені поля Едему» (1963), «Дім Бернарди Альби» (у постановках 1964 та 1976 років), «Місяць у платні» (1964), «Обійми часу», «Ромео і Жанетта» (1966), «На дні» (1968), «Служниці» (1969), «Пробудження того, хто спить» (1981), «Коріолан» (1986), «Антігона між стінами» (1988), «Вогняне колесо» (1989), «Донья Росіта, дівчина на виданні, або Мова квітів» (2004), «Зовиці» (2008) та «Медея» (2009).
У 2013 році Хульєта Серрано зіграла в театральній постановці п'єси Альберта Камю «Непорозуміння» (El malentendido), де розділила головну роль із Каєтаною Гільєн Куерво.
Телебачення На маленькому екрані актриса виконала головні та провідні роли у кількох телесеріалах. Серед них: «Трьох було троє» (Tres eran tres, 1973) разом з Еммою Коен та Ампаро Солер Леаль, біографічний серіал «Сервантес» (Cervantes, 1981) з Хуліаном Матеосом, «Кішки на даху» (Gatos en el tejado, 1987) з Хосе Сакрістаном, а також популярні телепроєкти «Сучасні дівчата» (Las chicas de hoy en día), «Спадкоємці» (Herederos, 2008–2009) та комедія «Є що святкувати» (Algo que celebrar, 2015) на каналі Antena 3.
У 2018 році Міністерство культури та спорту Іспанії нагородило Хульєту Серрано Національною премією театру (Premio Nacional de Teatro). Цю престижну нагороду вона отримала за участь у виставах «Річард III» у Національному театрі Каталонії та «Всередині землі» в Національному драматичному центрі. В офіційному рішенні було відзначено її «невтомний художній та інтелектуальний пошук, відданість і щедрість у роботі, її відкритість та неоціненний акторський талант».
Вибіркова фільмографія Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата (1980) — Жінка, яка грає Даму з камеліями Темні звички (1983) — Мати Настоятелька Матадор (1986) — Берта Жінки на межі нервового зриву (1988) — Лусія Зв'яжи мене! (1990) — Альма Еспехо, дружина режисера Біль і слава (2019) — Хасінта у старшому віці Паралельні матері (2021) — Бріхіда
Примітки
Посилання