Mooney M20 — сімейство чотиримісних поршневих літаків загальної авіації, гвинтовим приводом, що оснащені низькими крилами та триколісним шассі, виготовлені Mooney International CorporationMunson, Kenneth & Michael Taylor: Jane's Pocket Book of light Aircraft, page 143. Janes Publishing, 1982. Montgomery, M.R & Gerald Foster: A Field Guide to Airplanes, Second Edition, page 38-39. Houghton Mifflin Company, 1992. Plane and Pilot: 1978 Aircraft Directory, pages 54–55. Werner & Werner Corp, Santa Monica CA, 1977. .
M20 розроблений Алом Муней та вважається його найуспішнішим творінням. Серія випускалася у багатьох варіантах впродовж останніх 60 років — від початкової версії з дерев'яними крилами M20 та M20A 1955 року до M20V Acclaim Ultra, який дебютував у 2016 році. Всього було виготовлено понад 11 000 літаків.
У листопаді 2008 року компанія оголосила, що припиняє все виробництво в результаті рецесії кінця 2000-х років, але все одно надаватиме частини та сервісну підтримку для існуючого флоту . Виробництво M20 відновилося в лютому 2014 року після того як частку в компанії викупили китайські інвестори. З тих пір компанія випустила ще дві моделі M20.
Розробка Перед розробкою M20 Аль Муні деякий час розробляв попередні проекти чотиримістного літка, такі як одномісний M-18 Mite що випускався в 1940-х — 1950-х роках. Розробка M20 прискорилася на початку 1953 року, коли компанія переїхала з Вічіти, штат Канзас, в Керрвілл, штат Техас, та коли стало ясно, що розробка M18 Mite наближається до стадії виробництва. Перший політ літака М20 відбувся 3 вересня 1953 р., Літак був сертифікований 24 серпня 1955 р.Ball 1998, pp. 52–53.
У 1955 році компанія продала 10 літаків М20. Через великі витрати при налагодженні виробництва компанія втратила близько 3000 доларів на кожному літаку. У 1956 році компанія поставила 51 літак, а в 1957 році вже 105. Літак привернув увагу тим, що міг досягати швидкості до зі двигуном Lycoming O-320. Користовачам прийшлося по душі таке поєднання швидкості та ефективностіBall 1998, pp. 57–58.. У 1958 році була представлена модифікація M20A з більш потужним двигуном Lycoming O-360-A1A, і до 1959 року це була єдина запропонована модель із загальним обсягом продажів того року в 231 одиниць. Це був перший рік, коли компанія отримала прибуток. Компанія продовжила виробництво модифікації M20A 1960 році, і поставила клієнтам 166 літаків. Це були останні Mooney, які мали дерев'яні крила та хвістBall 1998, pp. 58–59.. На початку історії моделі було кілька випадків руйнації дерев'яних хвостів у польоті, що ставалося через потрапляння вологи та перегнивання конструкція хвоста літака. Наразі, більшість хвостів замінено на цільнометалеві копії, як того вимагає бюлетень Mooney Service M20-170A та Директива про льотну придатність FAA 86-19-10. Не маючи проблем з втомою металу, дерев'яне крило більш витриваліше і, як вважають деякі пілоти, забезпечує більш плавний політ в умовах турбулентності .
1960-ті У січні 1960 року, компанія Mooney переконала Ральфа Хармона піти з Mcdonnel Aircraft в Сент-Луісі, штат Міссурі та очолити команду розробників. Він наполіг на заміні дерев'яних деталей в M20 на алюмінієві. Оновлена суцільнометалева версія літаку M20B була завершена наприкінці 1960 року, менш ніж за рік із дня початку роботи Ральфа. У 1961 році компанія продала 222 літака M20B. Наступного року була презентована наступна модифікація M20C і компанія змогла отримати 336 замовлень.
Відома як Mark 21 а пізніше як Ranger модифікація M20C мала багато покращень в порівнянні з попередньою версією M20B а саме: кращі відхилення керівних поверхонь, зменшені заслінки капота, що покращують охолодження двигуна, покращено очищення вихлопних газів за допомогою системи Hanlon and Wilson, нові дверцятка для доступу до акумулятора, більш потужне посадкове світло, легша підлога та збільшена злітна вага 2575 фунтів (1168 кг), зменшена вага пустого літака, нова панель інструментів та збільшений максимальний кут закрилок в 33 градуси.
У 1963 році була презентована наступна модифікація M20D, що по суті відрізнялася від M20C нерухомим шасі та пропелером із незмінним кроком. Це дозволило значно зменшити ціну літака в порівнянні з M20C. Дана модель просувалася як базовий або тренувальний літак, що має меншу вартість страхування та обслуговування і мала скласти конкуренцію відомому на той час Piper Cherokee 180. За бажанням, в цьому літаку можна було поставити висувні шасі, чим власне і скористалося велика кількість власників даних літаків в перші роки активної експлуатації даної моделі. Усього було виготовлено 161 літак в версії M20D в період з 1963 по 1966 роки.
У 1964 році була презентована нова версія M20E Super 21. Вона також була заснована на версії М20С але мала більш потужний 200-сильний (150 кВт) інжекторний двигун Lycoming. Того року, компанія продала 366 M20E.
У 1965 році була презентована нова система в літаку M20, що називалася «позитивне керування». Це був 6-осьовий автопілот компанії Brittan Industries. Дана система могла сама керувати положенням літака окрім випадків, коли був включений режим поворотів та нахилів. Ця функція неоднозначно була сприйнята пілотами — одна частина її полюбила а інша — ні. Виробництво та продажі M20 продовжили зростання. У 1966 році компанія відвантажила клієнтам 760 літаків (280 М20С, 473 М20E Super 21s). У новій моделі M20F Executive 21 було збільшено місце для ніг (10 дюймів або 25 см) завдяки збільшенню розміру кабіни. Це також дало можливість додати третє вікно на фюзеляжі. Літак міг нести 64 галони (240л) палива, що було трохи більшим ніж в попередніх моделях (52 галони або 200 л). Також зросла злітна вага літака на 165 фунтів (75 кг). Того року, компанія заробила більше ніж 1 мільйон доларів.
Нова модель літака M20G була презентована в 1968 році і мала менш потужний 180-сильний (130 кВт). Цей літак мав більший фюзеляж в порівнянні з M20C тому був більш повільним. Через ці особливості, дана модель була не дуже популярна, тому виготовлялался тільки 3 роки. Усього було виготовлено 189 літаків даної модифікації.
Незважаючи на хороші продажі, в компанії були постійні проблеми з ліквідністю, тому компанія оголосила себе банкротом і була спочатку викуплена American Electronics Laboratories а потім Butler Aviation International. Того року продажі впали майже вдвічі, але компанія змогла випустити нову модель M20E Chaparral. Дана модель мала електричні закрилки та шасі. Компанія Butler Aviation також купила компанію Aerostar, що також мала проблеми і об'єднала її з Mooney щоб врятувати обидві компанії. Назва Mooney перестала використовуватись в 1970 році для позначення літаків M20. Тепер усі літаки даної моделі почали називатися Aerostar.
1970-ті Butler Aviation зачинила завод Mooney на початку 1971 року, який залишався зачиненим протягом більш ніж 2 роки. У жовтні 1973 року Mooney була куплена Republic Steel. Роберт Кумінг, генеральний менеджер компанії Republic Steel був власником літака Mooney M20F Executive багато років до купівля компанії і дуже часто його використовував для пересування, тому він був активним фанатом відновлення виробництва цих літаків. Відновлення виробництва почалося в січні 1974 року. Завод Mooney почав випускати відновлену модель M20F Executive. Новим директором із розробки став Roy LoPresti, який до того працював в Grumman Corporation. Завдяки його зусиллям, було зроблено низку покращень до конструкції літака, що дало збільшення швидкості. Нова модель літака M20J була презентована в липні 1976 року. Дана модель, більш відома серед фанатів даного літака як Mooney 201, тому-що він міг розвивати швидкість в 201 милю на годину (323 км/г) використовуючи 200 сильний двигун (150 кВт). Нова модель почала успішно продаватись, тому компанія вирішила презентувати тубовану версію M20. 1977-г року було презентовано 3 нових моделі: M20C Ranger, M20F Executive та M20J 201. В 1979 році припинилося виробництво моделі M20C закінчивші епоху маленьких фюзеляжів M20.
У 1979 році компанія вперше презентувала туро версію M20: M20K 231. Дана модель була названа на честь своєї швидкості (231 миль/год — 372 км/г). Дана модель базувалася на моделі 201 із певними допрацюваннями: літак отрима більший розмах крил та шестициліндровий двигун Continental, збільшений до 80 галонів (300 л) бак для палива. Того ж року компанія передала клієнтам 439 літаків. Це досягнення було трохи меншим за найбільш успішні 1960-ті роки але всеодно дало компанії можливість отримати хороший прибуток. Починаючи з цього періоду і до 1986 року компанія пропонувала користувачам тільки ці дві моделі літака.
1980-ті Ринок виробництва приватних літаків пережив стрімке падіння починаючи з 1982 року. Ця криза не оминула і компанію Mooney. Компанія була вимушена звільнити частину персоналу та зменшити об'єми виробництва. Незважаючи на рецесію, компанія змогла знайти ресурси для продовження досліджень і розрозбок нових моделей. Моделі 201 та 231 отримали безліч покращень на кшталт великого зменшення шумів в кабіні. В 1982 році кількість випущених літаків впала до 218 а роком пізніше і взагалі було випущено 154 літака. Повітряні сили США оголосили конкурс на розробку заміні тренувального літака Cessna T-41 Mescalero і компанія Mooney активна включилася до перегонів, готуючи свій варіант для конкурсу на основі моделі 231.
Доки компанія намагалася оговтатися від рецесії, Republic Steel була куплена компанією Ling-Temco-Vought. Таким чином компанія Mooney потрапила до рук Арманда Ріварда з Lake Aircraft та Alexandre Couvelair, дилера Mooney з Франції. Продажі літаків продовжували падати до 143 в 1984-му, а потім і взагалі до 99 в 1985-му.
Наступна модель M20K 252 побачила світ в на початку 1986 року. Вона мала максимальну швидкість в 252 милі на годину (406 км/г). Дана модель замінила собою 231 і досягла вищої швидкості за такої самої потужності (210 сил або 160 кВт). Також, нова модифікація отримала нову 28-вольтову електричну систему для живлення додаткового устаткування що допомагало старту двигуна в холодну погоду.
Двигун Continental TSI0-360-GB в 231-й моделі вимагав додаткового тренування навичок пілота для правильного зльоту і посадки літака в умовах жаркої погоди. Щоб спростити це, 251-ша модель отримала двигун TSIO-360-MB з інтеркулером. Скопіювавши пару нововведень до 201-ї моделі, компанія випустила наступну модифікацію 205 в 1987 році.
1988 року була презентована наступна модель літака M20L PFM, оснащена двигуном Porsche PFM 3200. Дана модель двигуна розроблена на основі двигуна, що використовувався в автомобілі 911 Carrera. Дана модель мала швидкість 161 вузлів (298 км/год). Фюзеляж був подовжений до першої моделі довгого M20. Також в даній моделі була перероблена система керування потужністю, паливною сумішшю, та пропелером. Всі три системи були об'єднані в один прилад. Паливна суміш та швидкість обертання пропелера автоматично керувалися одним важелем. Виробництво даної унікальної моделі M20 протривало не довго — з 1988 по 1989 роки. Всього було вироблено 41 літак даної моделі. Більшість M20LS вже не використовує цей унікальний двигун, оскільки його підтримка була завершена 2005 року.