Помираючий та воскресаючий бог — широко розповсюджений міфологічний архетип, на думку Джеймса Фрейзера і його послідовників.
Відповідно до теорії Дж. Фрейзера, викладеної ним у книзі Золота гілка, образ вмираючого й воскресаючого бога (Осіріс, Адоніс) являє собою уособлення сил природи, «вмираючої» восени та «воскресаючої» з приходом весни (пор. також міф про Персефону). Варіантом міфу є сюжет, згідно з яким божество не вмирає, але йде кудись (нерідко — в царство мертвих, подібно Персефоні або Тамузу, тобто вмирає символічно), безслідно зникає, а потім повертається. Згідно з обрядовою теорію походження міфу Фрейзера, всі вмираючі й воскресаючі боги колись були реальними священними царями та обожненими правителями, убитими при перших ознаках занепаду родючості з метою її відродження. Поступово ритуальне царевбивство змінилося жертвопринесеннями.
Посилання Помираючих і воскресаючих богів культ // Українська Релігієзнавча Енциклопедія