Онггі (옹기) - це корейський глиняний посуд, який широко використовується як контейнер для зберігання та ферментації їжі в Кореї. Це як неглазурований глиняний посуд, випалений близько 600 до 700 ° C, так і кераміка з темно-коричневою поливою, випалена при температурі понад 1100 ° C.
Історія Онг (옹) (甕, 瓮) - корейське слово, що означає "гончарний виріб" і вказує на форму чаші.
Походження онггі датується приблизно 4000 - 5000 рр. до н.е. Moon, 74-91 Два типи глиняного посуду - без візерунків, який називають мумун, а також чорний і червоний глиняний посуд. Перший, глиняний посуд без малюнків, виготовлявся з глини, що містить багато дрібного піску. Це попередник корьйовського Селадону та білої порцеляни Чосону. Колір посуду визначається залізом, що міститься в глині, та способом випалювання кераміки. Нинішня форма онггі датується епохою Чосон. Багато записів про онггі є в Sejong Sillok Jiriji («Трактат про географію король Се Джонга»): «Є три печей, які роблять жовтий онггі в Чоге-гун і Чинджу-мок, провінція Кьонсан». Lee and Chung, 16
Кераміка використовувалася на Корейському півострові з доісторичних часів для зберігання продуктів. У період трьох королівств зображення великих і малих керамічних виробів з’являються на могильних розписах Анак 3 в Когурьо. Записи з Пекче та Сілла свідчать, що вони зберігали рис, лікер, олію, соєвий соус та солену рибу.
Використання На відміну від порцеляни, онггі має мікропористу структуру і було виявлено, що це сприяє бродінню, наприклад, для приготуванню кочхуджана (ферментований перець чилі, квасоля та рисова паста), твенджана (квашена квасоля), кімчі (ферментовані приправлені овочі), і соєвого соусу. Щоб отримати потрібну якість ферментованих харчових продуктів необхідно використовувати онггі з відповідною пористістю та проникністю. Changwon Jeonmun Daehak, 7, 39-64.
Корейська кухня славиться ферментованою їжею. У давньокитайській історіографії, в Біографіях Ухуань, Сяньбей і Донг'ї (烏丸鮮卑東夷傳) в Записах Веї (魏志), що є частиною «Записів трьох королівств», є таке зауваження: «Люди Когурьо мають звичай готувати ферментовану їжу». Lee and Chung, 100 Велика кількість сої, яка росте в Кореї, свіжа риба з моря, що оточує Корейський півострів, і клімат, сприятливий для розвитку мікробів, сприяли розвитку технології бродіння для зберігання та переробки їжі. Розробка та вдосконалення посуду з онггі також сприяли розвитку ферментованих страв у корейській кухні.
Великий посуд онггі зберігався на спеціальному дворику під назвою джангдокдае, що зазвичай був біля корейського будинку.
Особливості онггі
Повітропроникність Нагріваючись до високої температури, вода, що міститься в стінці посуду з глиняним посудом, виходить і утворюються пори, завдяки чому повітря тече між внутрішньою та зовнішньою частинами посуду. Онггі з давніх часів називають дихаючою посудиною.
Стабільність Пори гончарної стінки виштовхують осади, що утворюються на внутрішній поверхні, завдяки чому вміст має чудову здатність до зберігання. Їжа може зберігатися тривалий час, не розкладаючись.
Придатність для бродіння Найважливішою характеристикою корейської кухні є використання ферментованої їжі. Ферментована їжа здебільшого ферментується в горщиках онггі.
Економічна ціна Оскільки онггі можна легко та дешево зробити, вони продаються в роздріб за низькою ціною, доступною для звичайних людей.
Пористість При випаленні майстер глазурує його поверхню. Ця глазур не дає витікати воді. Проте частинки піску у стінках дозволяють проходити повітрю. Таким чином, повітря може рухатися через онггі, тоді як вода не може. Це одна з найважливіших причин використання онггі для приготування корейських ферментованих продуктів.
Різноманітність використання В основному онггі використовується як контейнери для їжі, але їх також можна використовувати для зберігання побутових речей, таких як світильники, монети, інструменти.
Спосіб виробництва Горщики онггі виготовляються з глини з великим відсотком заліза. Спочатку глинистий грунт кладуть у воду і збивають для видалення піску та домішок. Потім, коли вода виходить із дрібного осаду, який отримали, формують горщик і сушать на сонці. Потім гончарі знову промивають її розчином золи, потім знову сушать. Глазур, яка наноситься на чашу, змішується з різними речовинами, а потім просіюється через сито. Після нанесення поливи на чаші малюють візерунок орхідеї або трави, горщик ретельно висушують на повітрі, потім випікають у печі.
Оскільки культура гончарства, здавалося, зникне після 1960-х років через появу пластикового та нержавіючого посуду, Міністерство культури визнали мистецтво виготовлення онггі важливою нематеріальною культурною цінністю № 96.
Список літератури