Казімеж Папе

Казімеж Папе або Казімеж Нінбург-ПапеRocznik Oficerski 1923 . Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923. (; 10 січня 1889, Львів — 19 січня 1979, Рим) — польський дипломат, у 1932—1936 роках — Генеральний комісар Республіки Польща у Вільному місті Данциг, з 1936 по 1939 рік — посол Польщі у Чехословаччині, в 1939—1958 роках — посол при Святому Престолі, доктор права, капрал польських легіонів.

Ранні роки Народився 10 січня 1889 року у Львові. Його батько Фридерик Папе був істориком, який працював в Оссолінеумі, його мати Владислава була дочкою поета Владислава АнчицяStanisław Mikos: Działalność Komisariatu Generalnego Rzeczypospolitej Polskiej w Wolnym Mieście Gdańsku 1920—1939. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1971.. Брат Адам Папе — фехтувальник, призер Олімпійських ігор.

У 1905 році сім'я переїхала до Кракова, де Фридерик Папе влаштувався на роботу в бібліотеку Ягеллонського університету. Казімеж закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету, пізніше отримавши ступінь доктора філософії. Під час Першої світової війни він служив у польських легіонах (1915—1916)Komenda Legionów Polskich i Dowództwo Polskiego Korpusu Posiłkowego 1914—1918, Centralne Archiwum Wojskowe, sygn. I.120.1.294, s. 235, а після війни, коли Польща відновила незалежність, він став дипломатом, працюючи в Міністерстві закордонних справ.

Дипломатична кар'єра 1 квітня 1920 року Казімеж Папе влаштувався на роботу в польську делегацію в Гаазі, а через два роки був переведений до Берліна. У 1923 році, повернувшись до Польщі, Папе став заступником директора політичного департаменту. 14 січня 1924 року зайняв посаду тимчасового повіреного у справах польської делегації в Копенгагені, де він працював до 1 грудня 1924 року. Наступні чотири роки Папе провів у Польщі, працюючи в Міністерстві закордонних справ. 1 січня 1928 року він став директором консульського відділення польської делегації в Анкарі. У першій половині 1929 року він працював у польській делегації в Таллінні, а 16 липня 1929 року став генеральним консулом Польщі в Кенігсберзі.

Генеральний комісар Республіки Польща у Вільному місті Данциг Папе став «польським Верховним комісаром Данцига» 12 лютого 1932 року; «номінація сприймалася як знак того, що Польща має намір сильніше ставитись до Вільного міста»New York Times. 1932, March 13. «Poland Demands Customs of Danzig». p. 19.. Таким чином, Папе служив дипломатичним представником Польщі у Вільному місті Данциг, в ролі якого він займався польським бойкотом міста. Як посланник, головною вимогою Папе було те, щоб Вільне місто передало свої митні доходи Польщі. Папе вів переговори в першу чергу з Артуром Грейзером, президентом Сенату Данцига. Суперечка та наступні розправи стали називатися «митною війною». У кінцевому підсумку Папі вдалося отримати концесію від ДанцигаNew York Times. 1935, August 8. «Danzig Submits to Poles Demand». p. 7.

Папе боровся з зусиллями нацистів щодо усунення ролі Ліги Націй в управлінні Вільним містом. Папе переконав Грейзера не застосовувати різні декрети, спрямовані на придушення опозиції Данцига, а також передавав ноти міністра закордонних справ Польщі Юзефа Бека ГрейзеруNew York Times. 1936, October 29. «Danzig Receives a Polish Warning». p. 4..

Посол у Чехословаччині З 15 грудня 1936 року обіймав посаду Надзвичайного і повноважного посла в Чехословацькій республіціRocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 41. Він виступав проти німецької окупації ЧехословаччиниNew York Times. 1938, May 23. «Polish Sentiment Veering Toward Czechs». p. 13., однак протестував проти переміщення чеських військ поблизу польського кордону та радіопропагандиNew York Times. 1938, December 24. «Poland Bids Prague Halt Hostile Acts». p. 6.. Обіймав цю посаду до розпаду країни в березні 1939 року. Потім знову недовго працював у міністерстві.

Посол при Святому Престолі Папе був призначений послом при Святому Престолі 23 червня 1939 рокуNew York Times. 1939, June 24. «Poland Sends Papee to Vatican». p. 2.. Папе брав участь у спробах Папи Пія XII виступити посередником у суперечках між Німеччиною та Польщею.

Папе невдало тиснув на Пія XII, щоб той виступив рішучіше проти ситуації в окупованій Польщі протягом усієї війни. Папа Іван XXIII скасував акредитацію Папе на посаді посла у грудні 1958 року, що трохи покращило відносини між Ватиканом та Польською Народною РеспублікоюPaul Hofmanns. 1959, January 29. «Pope John Names 4 Polish Bishops». p. 9..

З 1972 року до своєї смерті був лише неофіційним представником польського уряду в еміграції.

Помер 19 січня 1979 року в Римі.

Нагороди

Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» (Польща, 1928); Хрест Незалежності (Польща, 16 вересня 1931); Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (10 листопада 1938); Командорський хрест ордена Відродження Польщі (10 вересня 1933); Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (8 листопада 1930); Золотий Хрест заслуги (Польща, 15 січня 1937); Великий Хрест ордена Полярної Зірки (Швеція, 1939); Командорський Хрест із зіркою ордена Святого Сави (Югославія); Командорський Хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина); Командорський Хрест із зіркою ордена Данеборг (Данія); Командор ордена Білого лева (Чехословаччина); Командор ордена Білої Троянди (Фінляндія); Командор ордена Зірки Румунії; Офіцер ордена Оранських-Нассау (Нідерланди); Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»; Німецький Олімпійський знак 1-го класу (Німеччина, 1938)Zezwolenie na przyjęcie odznaczeń cudzoziemskich . «Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej». Nr 4, s. 73, 1938.; Великий магістерський хрест Мальтійського ордену (1951)Jarosław Sozański: Tajemnice zakonu maltańskiego. Warszawa: Kom-Pakt, 1993, s. 142..

Примітки