«Привіле́й Го́ттгарда» () — перша конституція герцогства Курляндії і СемигаліїBerkis, 1954, p. 25.. Виданий курляндським герцогом Готтгардом фон Кеттлером 25 червня 1570 року в Мітавському замку як привілей курляндському лицарству. Написаний радниками герцога і представниками лицарства під впливом «привілею Сигізмунда». Затверджений польським королем Стефаном Баторієм 28 листопада 1581 року під Псковом. Складався з 12 статей. Визначав державний устрій Курляндії і Семигалії, окреслював повноваження герцога і права лицарства. Забезпечував панівне становище лютеранства в країні. Перетворював колишні лицарські феоди (тимчасові землі за службу) на алоди (повну індивідувальну власність). Надавав лицарству усю повноту судової влади у межах їхніх землеволодінь, фактично узаконивши кріпацтво. Одночасно, закріпив за герцогським доменом одну третину усіх землеволодінь Курляндії і Семигалії. Зобов'язував лицарів присягати на вірність герцогу в обмін на надані привілеї. Був чинним до прийняття «Формули правління» 1617 року. Пам'ятка балтійського цивільного права.
Історія 25 червня 1570 року колишній магістр Лівонського ордену і курляндський герцог Готтгард фон Кеттлер видав у Мітавському замку так званий привілей Готтгарда — 12-статейний акт привілеїв на адресу курляндського лицарства, колишніх лицарів Ордену.
Документ упорядкували радники герцога і представники самого лицарства як компроміс між герцогом і знаттю на сесії Курляндського ландтагу в Мітаві, у червні 1570 року. В основу угоди ліг привілей Сигізмунда — грамота польського короля Сигізмунда ІІ, надана німецькому лицарству в Польській Лівонії.
Згідно з угодою, герцог дарував лицарству широкі адміністративно-судові права; лицарі ж, зі свого боку, присягали на вірність герцогу і визнавали його правителем Курляндії і Семигалії. 28 листопада 1581 року ці домовленості затвердив новий польський король Стефан Баторій, перебуваючи у військовому таборі під ПсковомEstablishment of the Duchy (5. The privilege granted to the nobility by Duke Gotthard) // Virtual exhibition. From duke Gotthard till duke James..
Зміст
У 12 статтях акту гарантувалося панівне становище лютеранства на основі Аугсбурзького віровизання на території Курляндії-Семигалії; урядова підтримка шкіл, шпиталів і притулків; укладання герцогом Курляндських статутів і законодавчої бази герцогства у спілці з лицарствомBerkis, 1954, p. 26.. Передбачалося, що герцог поважатиме усі права і вольності лицарів колишнього Лівонського ордену як класу (Стаття 5).
Важливим пунктом привілею Готтгарда було те, що землеволодіння курляндських лицарів, які вони колись отримали як феоди (тимчасову власність за службу) від Лівонського ордену чи католицького єпископа Курляндського, перетворювалися на алоди — вічну, невідчужувану власність, не пов'язану із виконанням служби (Стаття 6). Формально, залишалася так звана система поділеного землеволодіння, за якою фактичним власником землі був лицар, а номінальним — курляндський герцог. Проте на практиці, герцог не мав можливості позбавити лицаря його приватної власності — алоду.
Загалом, згідно з привілеєм Готтгарда, 359 феодальних маєтків Курляндії-Семигалії стали алодами лицарів. 72 маєтності були визнані за містами і міщанами. 215 маєтків — одна третина усього земельного фонду герцогства залишилася у володінні курляндського герцога Готтгарда, який таким чином забезпечував собі статус найбагатшого землевласника краю, першого серед усіх лицарів.
Курляндське лицарство отримало й інші прерогативи. Зокрема, знатна особа могла претендувати на земельний титул на підставі самого лише афідевіту, а не офіційних завірених документів, які б підтверджували її право. На своїх землях лицарі мали право займатися різною господарською діяльністю: торгівлею, гуральництвом, броварством, мисливством, рибальством, млинарством, шинкарством. Їм було дозволено здійснювати судочинство в межах своїх приватних володінь над усіма мешканцями нешляхетного стану. При цьому лицарі звільнялися від податків і повинностей на користь держави, за винятком військової служби. У випадку війни вони мусили надсилати на вимогу герцога своїх кіннотників і піхотинців залежно від розміру землеволодіння. Втім, реальної військової сили лицарство не мало: військовий потенціал усієї Курляндії-Семигалії сягав близько 200 рейтарівBerkis, 1954, p. 27..
Оригінал. Публікації Оригінальний текст привілею Готтгарда 1570 року німецькою мовою не зберігся. Існує лише латиномовна конфірмація польського короля Стефана Баторія від 28 листопада 1581 року, в яку включено німецькомовний текст привілеюOberländer, E.; Keller, V. Kurland: vom polnisch-litauischen Lehnsherzogtum zur russischen Provinz. Paderborn: Schöningh, 2008, , S. 98.. Цей документ зберігається у Латвійському державному історичному архівіЛатвійський державний історичний архів (LVVA), Collection 554, Inventory 1, File 33..
Вперше привілей Готтгарда опублікував німецький правник Крістіан фон Неттельбладт у 1729 році в Ростоці, у короткій збірці базових законодавчих актів Курляндського герцогстваPrivilegium Ducis Gotthardi // Nettelbladt, C. Fasciculus rerum Curlandicarum primus, Rostock, 1729, S. 119—129.. Вдруге цей привілей оприлюднив курляндський правник Крістоф-Георг фон Цігенгорн у своїй великій хрестоматії «Державне право герцогств Курляндії і Семигалії», виданій в Кенігсберзі 1772 рокуDes Herzogs Gotthardt Privilegium für den curlandischen Adel, vom 20ten Junius 1570 // Ziegenhorn, C. Staatsrecht der Herzogthümer Curland und Semgallen. Königsberg, 1772, Beylagen Nr. 76, S. 85—88.. У обох збірниках текст привілею оновлено відповідно до вимог тогочасної німецької орфографії. У Цігенгорна документ помилково датовано 20-м числом.
Німецький текст на основі конфірмації 1581 року, написаний за старим німецьким правописом, був виданий у Падерборні 2008 року, у збірці німецьких істориків Ервіна Оберлендера та Фолькера Келлера «Курляндія: від польсько-литовського ленного герцогства до російської провінції», за редагування Тідеманнуса ГізеPrivilegium Gotthardinum. Mitau, 25. Juni 1570. / hr. Gise, T. // Oberländer, E.; Keller, V. Kurland: vom polnisch-litauischen Lehnsherzogtum zur russischen Provinz. Dokumente zur Verfassungsgeschichte 1561–1795. Paderborn: Schöningh, 2008, Nr. 4, S. 98—103..
Оцінки До середини XVII ст. не згадувався як конституційний документ; лише з XVIII ст. привілей стали сприймати як один із основних законів герцогства. У сучасній історіографії вважається першою конституцією Курляндії-Семигалії.
Текст
Примітки
Бібліографія Джерела Латвійський державний історичний архів (LVVA), Collection 554, Inventory 1, File 33 (королівське затвердження 1581) Латвійський державний історичний архів (LVVA), Collection 640, Inventory 4, File 9. Privilegium Ducis Gotthardi // Nettelbladt, C. Fasciculus rerum Curlandicarum primus, Rostock, 1729, S. 119—129. Des Herzogs Gotthardt Privilegium für den curlandischen Adel, vom 20ten Junius 1570 // Ziegenhorn, C. Staatsrecht der Herzogthümer Curland und Semgallen. Königsberg, 1772, Beylagen Nr. 76, S. 85—88. Privilegium Gotthardinum. Mitau, 25. Juni 1570. / hr. Gise, T. // Oberländer, E.; Keller, V. Kurland: vom polnisch-litauischen Lehnsherzogtum zur russischen Provinz. Dokumente zur Verfassungsgeschichte 1561–1795. Paderborn: Schöningh, 2008, Nr. 4, S. 98—103.
Монографії Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. Berkis, A. V. The history of the Duchy of Courland (1561—1795). Madison: University of Wisconsin, 1954, p. 25—28.
Посилання Establishment of the Duchy (5. The privilege granted to the nobility by Duke Gotthard) // Virtual exhibition. From duke Gotthard till duke James.