Елегія — камерний музичний твір задумливого, сумного характеру.
Елегія як інструментальна п'єса (для будь-якого музичного інструменту або невеликого ансамблю) розвивалася переважно на рубежі XIX—XX століть у творчості Ферруччо Бузоні, Едварда Гріга, Габрієля Форе, Сергія Рахманінова, Василя Калинникова. Особливої популярності набула «Елегія» Массне, як в інструментальному варіанті, так і у вокальному переробленні (перш за все, у виконанні Шаляпіна). До елегії тяжіли й окремі вокальні твори пісенно-романсового жанру — наприклад, «Елегія» з вокального циклу Модеста Мусоргського «Без сонця».
Чималий внесок в жанр елегії зробив великий композитор XX—XXI століть Вангеліс. Характерні особливості цього жанру простежується у багатьох творах маестро, але найвизначніші з них — Part 12 з саундтреку (2007), «Elegy» з альбому (2016).
Посилання