Диптих Барберіні, слонова кістка Пейреск-Барберіні — зберігається в Луврі візантійський виріб зі слонової кістки виконаний в античному стилі . Це зображення імператорського тріумфу традиційно датується першою половиною VI століття, а імператор зазвичай ототожнюється з Анастасієм I або, що більш імовірно, Юстиніаном I. Диптих є важливим історичним документом через свого зв'язку з королевою Брунгільдой — на його задню поверхню завдано поминальний список франкських королів Родичів Брунгільди, за яким можна судити про видному положенні королеви в франкської королівської сім'ї.

Хоча це не консульський диптих, в ньому використовуються багато прийомів, типові для предметів цього роду. Імператора на головній панелі супроводжує полонений варвар в штанах, чия присівша алегорична фігура з ногами, зігнутими в позі подяки або підпорядкування, розташована зліва і символізує, можливо, завойовані або відвойовані території. Фігура ангела або Перемоги, летить праворуч, вітає імператора втраченої традиційної пальмовою гілкою або короною. Хоча варвар частково схований величезним імператорським списом, воно не пронизує його, і він виглядає скоріше здивованим або переляканим, ніж войовничим. Фігура безбородого Христа зверху, оточеного двома ангелами в стилі поганських фігур Перемоги, символізує небесне правління, тоді як імператор представляє його на землі. На нижній панелі варвари Заходу (зліва, в штанях) і Сходу (праворуч, зі слонячих бивнів, тигром і маленьким слоном) приносять в данину диких тварин. Фігура на лівій панелі, що представляє, швидше за все, солдата, тримає статуетку Перемоги. Протилежна фігура втрачена і замінена дерев'яною панеллю відповідного розміру.

Опис Даний твір було зараховане до категорії диптихів його першим дослідником Франциском Горіем (лат. Ant. Franciscus Gorius), Який видав свою працю в 1759 році . Однак, оскільки відсутні звичайні в таких випадки сліди з'єднувала листи диптиха осі, це припущення спірно.

Початково диптих складався з п'яти прямокутних пластин, права з яких була (можливо, в XVI столітті) замінена на дошку з написом CONSTANT. N. IMP. CONST. Бічні пластини з'єднані в шпунт і гребінь з центральною. Даний предмет є єдиним світським імператорським диптихом тієї епохи, збереженим в настільки гарному стані. Серед порівнянних за якістю предметів, в основному, вироби церковного призначення. Диптих Барберіні часто згадується в одному ряду з панеллю із собору Святого Михайла в Мурано (в даний час в бібліотеці Равенни), двома панелями окладу євангелія з Сен-Лупікіна (зараз в Національній бібліотеці Франції) і панеллю з Ечміадзинського монастиря, відкритими Йозефом Стржіговскім .

Загальні розміри виробу 34,2 см у висоту на 26,8 см в ширину, при цьому центральна панель має розміри 19х12, 5 см і 2,5 см товщини. Диптих зроблений з слонової кістки і дорогоцінних каменів, з яких збереглося лише 7 перлин; немає ніяких слідів фарбування. Задня частина диптиха плоска і гладка, без заглиблення для воску, як це було прийнято, — консульські диптихи використовувалися як дощечки для письма.

Власники На задню поверхню диптиха в шість колонок завдано латинський список імен. Список зберігся погано, а в тій частині, яка була на правій панелі, повністю втрачено. Ймовірно, всього було близько 350 імен, читання яких ускладнюється великою кількістю більш-менш глибоких штрихів на матеріалі. Тим не менш, можна прочитати не менше половини імен та зробити висновок про призначення цього списку, який є одним з найстаріших прикладів поминальних списків в християнській церкві. Перші п'ять колонок містять чоловічі імена без всяких уточнень, шостий повністю заповнений жіночими. Частина з імен, які вдалося розібрати, відповідають іменам єпископів Тріра і Меца IV—VII століть. В кінці п'ятого стовпчика перераховано кілька королів Австразії .

В кінці списку йдуть імена, які можуть відноситися до нащадків королеви Брунгільди — її чоловікові Сігіберта, синові Хільдеберт, дочки Інгунде, онукам Теодеберту, Теодоріху і Атанагільд. Інші імена можуть належати родичам її чоловіка або іншим членам королівської сім'ї. Сам диптих, в такому випадку, міг бути посланий в дар меровингской двору і доставлений у Францію на початку VI століття. Надалі диптих міг бути піднесений в дар церкви — Мопсуестійскій собор у 550 році наказав церквам зберігати диптихи і молитися за тих, чиї імена написані на них .

Історія диптиха до 1625 року не відома — саме в цей рік він був проданий Нікола де Пейреску легату Франческо Барберіні в Екс-ан-Провансі, ввімкнули його в свою римську колекцію. Пейреск згадує цей твір мистецтва в листі до свого молодшого брата Паламеда де Валлавес 29 жовтня 1625:… [Кардинал] був такий люб'язний, що подивився древній барельєф, який я знайшов дещо раніше, на якому зображений імператор Іраклій на коні, (…) і його сином Костянтином, що тримає Перемогу і багато полонених провінцій біля його ніг, як на Великої Камеї Тіберія. Я передав його йому, коли він їхав (…) у нього є кілька предметів в подібному стилі зі слонової кістки, до яких підійде. З великою ймовірністю можна знайти підтвердження перебування диптиха в колекції Барберіні за згадуванням вироби зі слонової кістки, що зображує Костянтина, в списку скульптур між 1626 і 1631 роками . Він був придбаний Лувром у 1899 році і з цього часу знаходиться у відділі грецьких, етруських і римських старожитностей під номером OA 9063 .

Іконографія Твір поєднує, з одного боку, класичну тему всемогутності переможного імператора, коронованого Перемогою, чия ойкуменічна влада еквівалентна загальному миру і процвітанню і, з іншого боку, тему перемоги християнства, що досягається заступництвом Христа і благословенням імператора. Це привносить нову космічну ієрархію в ідею тріумфу Римської імперії і тому робить твір високо політизованим, покликаним служити імперській пропаганді. Якість виготовлення дозволяє припустити, що виріб вийшло з імператорських майстерень Константинополя.

Центральна панель Композиція вибудувана навколо центральної панелі, домінуючою як своїм мотивом, так і стилістичним якістю. Її скульптурним мотивом є торжествена фігура імператора на здибленому коні. У своїй правій руці імператор тримає ратище списа з розвівається на вітрі прапором, інший кінець якого спрямований в землю. Іншою рукою він тримається за вуздечку коня. За списом поміщена фігура варвара, впізнаваного таким чином по волоссю, густій ​​бороді і, перш за все, по штанях. Про це ж говорять його шапка, що нагадує фригійський ковпак і вказує на східне походження, туніка з довгими рукавами і мішкуваті штани. Символізуючи перса або скіфа, він представляє народи, підкорені імператором, — визнаючи своє підпорядкування, варвар стосується правою рукою списа і тримає ліву руку піднятою.

У правому нижньому кутку, під ногами коня лежить жінка. Сукня зісковзнула, оголивши її праву грудь; її ліва рука притримує поділ сукні, в який зібрані фрукти, символізують процвітання. Її права рука покірно піднята до правої ноги імператора. Вона уособлює Землю, символізуючи вселенську владу імператора, а фрукти нагадують про процвітання, супутньому його царюванню. Цей образ часто присутня на зображеннях торжествуючого імператора або в сценах величі імператора як, наприклад, на міссорії Феодосія (з Tellus, схожим чином представленим внизу композиції, під фігурою Феодосія I, що велично сидить на троні) і на рельєфі pietas augustorum на арці Галерія (де Тетрархів супроводжуються безліччю персоніфікацій, що включають Гею) . Подібні персоніфікації Теллус / Геї зазвичай розпізнаються за їх основним атрибуту, рогу достатку, який, хоча і не присутній явно на диптиху, але мається на увазі в наповненому фруктами подолі жінки, які мають ту ж форму і символічну функцію. У традиційних тріумфальних зображеннях це місце займає пронизує списом варвар, проте з якихось причин автор вирішив пом'якшити композицію. Таким чином, замість переможної боротьби він зобразив її щасливе завершення .

На противагу цій жіночій фігурі, в правому верхньому куті центральної панелі розташувалася крилата фігура Перемоги, спирається ногою на сферу — символ вищої влади — з нанесеним на неї знаком хреста і тримає в лівій руці пальмову гілку. Майже напевно в своїй відламаною правій руці вона тримала корону над головою імператора. Цей тип персоніфікації також відсилає до одного з образів переможного імператора, який можна знайти не тільки на монетах (наприклад, на зворотному боці соліди Костянтина II), але і в скульптурі (наприклад в сцені жертвопринесення на арці Галерія), а також на деяких консульських диптихах.

Імператор підстрижений «під горщик», край його зачіски у формі арки оточує його особу, подібно до того, як зображувався Костянтин, на ньому корона, прикрашена перлинами, з яких збереглося чотири. Риси його обличчя округлі і досить важкі, особливо повіки і ніс, але це додає портрету живі риси. На імператорі військова форма головнокомандувача, відповідна ролі, в якій він зображений, — під його кіраси надіта коротка туніка, поверх — скріплений фібулою плащ, поли якого майорять за його спиною. Спочатку фібула була зроблена з дорогоцінного каменю, як і кіраса. На ногах імператора плетені черевики (котурни), прикрашені левиними головами. Збруя коня прикрашена рядом інкрустованих медальйонів, з яких тільки центральний, на голові, зберіг свій первісний вигляд.

Увага, з яким виконані драпірування, і ретельність виконання деяких анатомічних деталей, таких як м'язи руки імператора, можна охарактеризувати як зразкові. Ці властивості зображення, разом з диспропорцією фігур, що підкреслюють велич персони імператора, характерні для феодосіанського мистецтва, проте техніка, в якій виконана центральна панель, не повторюється ні в одному візантійському пам'ятнику. Те, що загальна композиція характерна для багатьох християнських виробів з кістки VI століття, не суперечить тому, що використовується більш рання техніка .

Бічні панелі Бічні панелі вирізані менш глибоко (максимальна глибина різьблення на центральній панелі становить 28 мм, тоді як на бічних тільки 9 мм) і стилістично менш віртуозно, ніж центральна. Їх межа обрамлена простим зигзагоподібним орнаментом; в центрі кожної сторони знаходяться невеликі отвори для втрачених в даний час інкрустацій.

На лівій панелі зображений вищий офіцер, що видно по його військовій одязі і спорядженню, порівнянними з імператорськими. Бородатий, він одягнений в кірасу і палудаментум, скріплений на правому плечі фібулою, більш простий, ніж у імператора. Можна розрізнити піхов його меча на його поясі ліворуч. Він рухається у бік імператора і підносить йому статуетку Перемоги на п'єдесталі — вона тримає корону і пальмову гілку. Біля його ніг сумка. Людина перебуває в архітектурній композиції, утвореної двома колонами, що закінчуються коринфськими капітелями. Поверхня, на якій він стоїть, вимощена тесселяціонним способом (можливо, це штучна мозаїка). Композиція нагадує зроблене Прокопій Кесарійський опис стельової мозаїки в палаці Халки, де полководець Велізарій підносить Юстиніану плоди своїх перемог.

Ця фігура іноді інтерпретується, як зображає римського консула, а статуетка Перемоги і сумка (по всій видимості, що містить золото) як консульські атрибути . У цьому випадку фігура може бути алюзією на sparsio, роздачу консулами грошових сум, як це можна бачити на диптихах Клемента (513) і Юстина (540). При цьому сама сумка із золотом в більш широкому сенсі може бути символом військової здобичі, доказом перемоги імператора. Схожим чином цезар Галл тримає статуетку перемоги в Хронографі 354 роки, проте він одягнений в цивільний, а не військовий одяг. Офіцер на диптиху Барберіні тому, найімовірніше, зображує генерала, який брав участь у переможної кампанії. Природно припустити, що на симетричній панелі схожим чином був зображений інший генерал.

Нижня панель