Барон Микола Павлович фон Ашеберг (28 травня 1846 — ?, після 1917) — російський воєначальник, генерал від інфантерії (1908).
Член Військової ради Російської імперії (1912—1917).
Життєпис Народився в Ольвіополі, заштатному місті Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (нині — місто Первомайськ Миколаївської області).
Закінчив Олександрівський кадетський корпус (1863) і 2-ге військове Костянтинівське училище (1864).
Випущений підпоручником у 3-й гренадерський Перновський полк. 1866 року зведений у поручники за відзнаку.
У 1868 році переведений до лейбгвардії Гатчинського (згодом — лейбгвардії Єгерський) полку підпоручником гвардії, з 1869 року — поручник гвардії, командир роти.
З 11 грудня 1874 по 9 червня 1881 року — старший ад'ютант управління гвардійської стрілецької бригади. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878 років.
З 9 червня 1881 по 27 січня 1892 року — старший ад'ютант штабу військ гвардії й Петербурзького військового округу.
З 27 січня 1892 по 14 серпня 1895 року — командир 88-го піхотного Петровського полку.
З 14 серпня 1895 по 16 березня 1900 року — командир лейбгвардії 2-го стрілецького батальйону.
З 16 березня 1900 по 8 липня 1906 року — начальник Петербурзької місцевої бригади.
З 8 липня 1906 по 26 серпня 1908 року — командир 18-го армійського корпусу.
З 26 серпня 1908 по 23 серпня 1912 року — помічник Головнокомандувача військами гвардії й Петербурзького військового округу.
З 23 серпня 1912 року — член Військової ради Російської імперії. У серпні — листопаді 1914 року обіймав посаду головного начальника Петербурзького військового округу.
Нагороди російські: Орден Святого Станіслава 3-го ст. (1870); Орден Святої Анни 3-го ст. (1873); Орден Святого Станіслава 2-го ст. (1876); Орден Святої Анни 2-го ст. з мечами (1878); Орден Святого Володимира 4-го ст. з мечами і бантом (1878); Золота зброя «За хоробрість» (ВП 02.01.1879); Орден Святого Володимира 3-го ст. (1884); Орден Святого Станіслава 1-го ст. (1898); Орден Святої Анни 1-го ст. (1906); Орден Святого Володимира 2-го ст. (1911); Орден Білого Орла (06.12.1913); Орден Святого Олександра Невського (17.02.1915); іноземні: Хрест «За перехід через Дунай» (1878); Великий офіцер ордена Зірки Румунії (1896); Великий хрест ордена Франца Йосифа (1897); Командорський хрест ордена Почесного легіону (1897).
Військові звання підпоручник (23.05.1864); поручник (26.12.1866); підпоручник гвардії (01.01.1868); поручник гвардії (20.04.1869); штабс-капітан (08.04.1873); капітан (30.08.1877); полковник (09.06.1881); генерал-майор (14.08.1895); генерал-лейтенант (01.01.1903); генерал від інфантерії (06.12.1908).
Посилання Енциклопедія «Всесвітня історія». Російська імператорська армія .