Шестикнижжя — ( — Хексатойхос, «шестикнижжя») двоскладне слово, складене з грецьких слів — шість та — посудина, том книги). Під Шестикнижжям дослідники Біблії мають на увазі шість книг Старого завіту — П'ятикнижжя та Книгу Ісуса Навина.
Назву і поняття Шестикнижжя особливо стало уживатися після робіт Юліуса ВелльгаузенаDie Composition des Hexateuchs und der historischen Bücher des Alten Testaments; 4. unv. Auflage, De Gruyter, Berlin 1963.'Mareike Rake: «Juda wird aufsteigen!»: Untersuchungen zum ersten Kapitel des Richterbuches, Walter de Gruyter, 2006, S. 8.у 1876 році, проте воно вже було використане у роботах Ебергарда ШрадераLehrbuch der historisch-kritischen Einleitung in die Bibel alten und neuen Testaments, Teil 1 die Einleitung in das A.T. und in die Bibelsammlung überhaupt enthaltend, Georg Reimer, Berlin, 1869. Поняття Шестикнижжя утворене за зразком П'ятикнижжя. Слідом за роботами Айхгорна, де Ветте, Графа, Кюнена, Ньольдеке, Коленсо та інших, у своїй праці Юліус Велльгаузен запропонував, що Книга Ісуса Навина представляє частину північного джерела Ягвіста (близько 950 р. до н.е) та відділена Девтерономістом бл. 650—621 до н. е. і включена до джерела Девтерономіста книгами Суддів, Царів і Самуїла. У біблійних дослідженнях науковці прослідковують літературні зв'язки із книгами Буття та Ісуса Навина. Так у Нав. 24 розгядається звершенням обов'язку накладеного у Бт. 50 . Також Книга Ісуса Навина наголошує на безперервності очільників від Мойсея до Ісуса Навина. Крім того, тема Книги Ісуса Навина та виконання Божої обіцянки привести ізраїльтян в Обітовану землю, доповнює тематичний матеріал П'ятикнижжя, яке закінчилося тоді, коли ізраїльтяни були на межі Обітованої землі та були готові увійти до неї.
Примітки
Посилання Юліус Велльгаузен Prolegomena zur Geschichte Israels (1878; 1882)