Церква Вознесення Господнього в Магдалівці — парафія і храм греко-католицької громади Підволочиського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Магдалівка Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви До 1878 року греко-католики села належали до парафій Баворова та Прошової. У 1898 році вони збудували дерев'яну капличку, а у 1920 році розпочали будівництво церкви. Її фундатором був Лука Стадник, тому храм назвали на честь святого апостола Луки. У 1930-х роках церква згоріла, але її швидко відбудували та освятили за участю єпископа Никити Будки.

Після 1946 року стійкі у своїй вірі греко-католики, які не хотіли переходити до російського православ’я, розділилися з православними, і проводили свої відправи таємно в домівках парафіян, зокрема Іллі Заблоцького, Івана Саламандри, Емілії Марищак та Анни Сеньків. Також вони відвідували підпільні богослужіння у Скалаті, Зарваниці, Тернополі та Качанівці.

Наприкінці 1989 року між громадами почалася боротьба за храм, який зайняла православна громада (згодом ПЦУ), і він залишився за ними. У 1991 році греко-католики офіційно зареєстрували власну парафію, а відправи проводили в домівках парафіян та в каплиці на цвинтарі. Згодом громада обрала для богослужінь напівзруйнований колишній костел, в якому раніше був колгоспний склад. Завдяки пожертвам, зокрема від владики Михаїла Сабриги, Підволочиської райдержадміністрації, Коломийського ліспромгоспу та Петра Гончарика зі США, костел було реконструйовано. У 2005 році храм освятив владика Михаїл Сабрига.

З 6 по 13 листопада 2011 року на парафії відбулася місія, яку проводили оо. Редемптористи та сестри Редемптористки. При парафії діють братство Матері Божої Неустанної Помочі, Українська молодь — Христові та Вівтарна дружина. У власності парафії є 0,6 га землі, де планують розбудувати проборство.

Парохи о. Матвій Лончина (1923), о. Євген Славський (1941—1946), о. Юліан Юрик, о. Йосафат Фаль, ЧСВВ о. Зиновій Гончарик, о. Михайло Валійон, о. Ілля Довгошия (1991—1994), о. Михайло Буртник (1994—2002), о. Андрій Луковський (з 2002).

Джерела