Давид Йосипович Ортенберг (1904—1998) — радянський письменник, редактор, журналіст і генерал-майор (з 20 грудня 1942).

Біографія Народився 16 (29 листопада) 1904 рік а в Чуднов е (нині Житомирська область, Україна). Закінчив 7 класів. Учасник Громадянської війни з 1920 по 1921 рр. Член ВЛКСМ з 1920 і РКП (б) з 1921 року.

Після громадянської війни направлений в Ізюмський округ на комсомольську роботу інструктором окружкому ЛКСМУ. Він організовував осередки в низці сіл, мобілізовував бідноту на боротьбу з кулаками. Керував першою в Україні пересувною школою політграмоти, викладав «Азбуку комунізму». Вперше долучився до журналістики, написавши замітку в газету «Червона зоря», де був першим редактором, а також головою першого бюро робсількорів. Будучи робсількором, він посилав замітки і кореспонденції в республіканські газети, друкувався в «Правді». В 1925 рік у став редактором Ізюмської окружної газети «Зоря» С.Кіперман. Видалення «бергов» . З грудня 1930 по 1931 працював відповідальним редактором Алчевської районної газети «Більшовіцькій шлях» Держархів ЛНР. Ф. П-181, оп.1, д.34, л.155.

На початку 1930-х років працював в Дніпродзержинську редактором міської газети «Дзержинець», познайомився з Л. І. Брежнєвим. У другій половині 1930-х був власним кореспондентом газети «Правда» по Україні, а з 1938 був заступником відповідального редактора газети «Красная звезда».

У РККА з 1938 року по мобілізації ЦК ВКП (б). Брав участь в конфлікті на Халхін-Голі в 1939, в радянсько-фінській війні з 1939 по 1940 рік.

З липня 1941 по вересень 1943 року — головний редактор газети «Червона зірка» під псевдонімом «Відмова». На цій посаді брав активну участь у створенні публікації про 28 панфілівців, офіційна версія подвигу яких була вивчена Головною військовою прокуратуроб СРСР і визнана художнім вимислом Довідка-доповідь «Про 28 панфіловців» . Державний архів РФ. Ф.Р — 8131 рах. Оп. 37. Д. 4041. Лл. 310—320. Опубліковано в журналі «Новий світ», 1997, № 6, с.148 Довідка- доповідь «Про 28 панфіловців» Державний архів РФ. Ф.Р — 8131 рах. Оп. 37. Д. 4041. Лл. 310—320.

З матеріалів допиту кореспондента Коротєєва (проясняють походження числа 28):

Після приїзду в Москву я доповів редактору газети «Красная звезда» Ортенберг обстановку, розповів про бій роти з танками противника. Ортенберг мене запитав, скільки ж людей було в роті. Я йому відповів, що склад роти, мабуть, був неповний, приблизно чоловік 30-40; я сказав також, що з цих людей двоє виявилися зрадниками … Я не знав, що готувалася передова на цю тему, але Ортенберг мене ще раз викликав і питав, скільки людей було в роті. Я йому відповів, що приблизно 30 осіб. Таким чином, і з'явилося кількість боролися 28 чоловік, так як з 30 двоє виявилися зрадниками. Ортенберг говорив, що про двох зрадників писати не можна, і, мабуть, порадившись з кимось, вирішив у передовій написати тільки про одне зрадника.

Висновок розслідування прокуратури:

Таким чином, матеріалами розслідування встановлено, що подвиг 28 гвардійців-панфіловців, освітлений у пресі, є вимислом кореспондента Коротєєва, редактора «Червоної зірки» Ортенберга і особливо літературного секретаря газети Кривицького.

З 1944 року — начальник політвідділу 38-ї армії.

У 1946—1950 роках — начальник Політуправління Московського округу ППО. Звільнений у відставку 29 липня 1950 року.

У 1948 році закінчив ВПШ при ЦК КПРС. Член СП СРСР з 1978 року. Автор ряду книг про війну.

Д. І. Ортенберг помер 26 вересня 1998 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Нагороди Два ордена Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького II ступеня Три ордена Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки (1940) Орден «Знак Пошани», Військовий хрест (Чехословаччина), Орден Полярної Зірки (Монголія) Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За перемогу над Німеччиною у 1941—1945 рр.»

Твори

Проза Полум'яні межі: Повість. — , 1973. Час не владний. — , 1975. Це залишиться назавжди. — , 1981. Фронтові поїздки. — , 1983. червень-грудень сорок першого . — , 1984. Маршал Москаленко. — , 1984. — (Люди і подвиги) Рік 1942. Розповідь-хроніка. — , 1988. — ISBN 5-250-00051-7 (читати тут) Сорок третій: Розповідь-хроніка. — , 1991. — ISBN 5-250-01172-1 (читати тут) Сталін, Щербаков, Мехліс та інші. — , 1995. — 206, с. — ISBN 5-85024-012-8.

Примітки