Державно-монополістичний капіталізм — спочатку була марксистською тезою, популяризованою після Другої світової війни. Ленін стверджував в 1916 році, що Перша світова війна перетворила laissez-faire капіталізм в монополістичний капіталізм, але він не опублікував якоїсь великої теорії по цій темі. Цей термін відноситься до середовища, в якій держава втручається в економіку, щоб захистити більші монополістичні або олігополістичні підприємства від загроз. Як задумав Ленін в його однойменній брошурі, ця теорія спрямована на опис останньої історичної стадії капіталізму, вищим виявом якої він вважав імперіалізм того часу.

Механізм виникнення такого капіталізму наступний: монополізація ринку і зрощення монополій з урядом. Ранні марксисти вважали, що таке зрощення рано чи пізно призведе до створення соціалістичної системи, проте, вже в епоху Леніна стало очевидно, що це не зовсім так, а сучасна економічна теорія взагалі заперечує подібну інституційну динаміку.

Історія виникнення і вживання терміна Після смерті К. Маркса і Ф. Енгельса багато з тих рис капіталізму, які вони зафіксували у своїх працях, залишилися в минулому. Реальний капіталізм, його виробничі відносини та політична практика капіталістичних держав на початку XX століття були вже не тими, що в середині XIX століття. І хоча основоположники марксизму і «передбачали настання такого часу, коли засоби виробництва і поєднання не зможуть бути керованими акціонерними товариствами, коли їх одержавлення буржуазною владою стане економічно неминучим»Державно-монополістичний капіталізм // Велика радянська енциклопедія: [в 30 т.] / Гол. ред. А. М. Прохоров. — 3-е вид. — М.: Радянська енциклопедія, 1969—1978. (Маркс писав, що «у відомих сферах воно веде до встановлення монополії й тому вимагає державного втручання»Маркс К., Енгельс Ф. — Соч., 2 вид., Т. 25, ч. 1, с. 481—82; Енгельс — «держава як офіційний представник капіталістичного суспільства змушена взяти на себе керівництво вказаними засобами виробництва і зв’язку»Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. — Маркс К., Енгельс Ф. — Соч., 2 вид., Т. 20, с. 289), довгий час розвиток капіталізму випереджав рівень теоретичного узагальнення, досягнутий в марксистських дослідженнях.

В. І. Ленін Введенню в обіг терміну «Державно-монополістичний капіталізм» (ДМК) передувало визначення В. І. Леніним в роботі «» (1916 рік) державних монополій в капіталістичній економіці, а також визначення їхньої особливої ролі в господарському і політичному житті капіталізму XX століттяЛенін: Імперіалізм, як вища стадія капіталізму. Появу і зростання монополій в капіталістичній економіці також зазначали в цей час й інші вчені — наприклад, Карл Каутський (див. ). Наукова новизна робіт Леніна полягала тут в тому, що він вказав на неминучість наступного етапу в розвитку капіталізму, на якому монополістичний капіталізм переростає в державно-монополістичний.У роботі «Загрозлива катастрофа і як з нею боротися» (10-14 вересня 1917 року, Гельсингфорс) Ленін написав:Імперіалістична війна є передднем соціалістичної революції. І це не тільки тому, що війна своїми жахами породжує пролетарське повстання, — ніяке повстання не створить соціалізму, якщо він не дозрів економічно, — а тому, що державно-монополістичний капіталізм є цілковитою матеріальною підготовкою соціалізму, є передднем його, і є тією сходиною історичної драбини, між якою (сходинкою) і сходинкою, званою соціалізмом, ніяких проміжних ступенів немаєЛенін, В. І. Загрозлива катастрофа і як з нею боротися.  — Повн. збір. творів, 5 вид., т. 34, с. 193.Ця заява, зроблена в конкретному історичному контексті, не претендувала на роль формулювання істинного закону. Вона характеризувала лише той стан продуктивних сил світового капіталізму, який склався напередодні закінчення Першої світової війни. Однак через 40 років при цитуванні цієї роботи перша її частина опускалася, у зв'язку з чим могло створюватися враження, що після ДМК капіталізму залишається тільки переростати в соціалізм.

Той факт, що В. І. Ленін показав, що зрощування монополій з державою — одна з характерних рис ДМК, а наявність ДМК є, своєю чергою, однією з характеристик імперіалізму, стало важливою сходинкою у творчому розвитку марксизму.

В період сталінізму Епітет «напівзігнилий» стосовно до фінансового капіталу (але не капіталізму) Й. В. Сталін використав лише єдиний раз — на VII розширеному пленумі наприкінці 1926 року. Це були роки боротьби з троцькізмом, і Сталін, тим більше в присутності керівників закордонних компартій, не став оскаржувати в деталях ленінські оцінки капіталізму станом на весну-серпень 1917 року. Однак перейшовши до висновку Леніна про характер імперіалістичного капіталізму («імперіалізм — присмертний капіталізм, перехідний до соціалізму»), Сталін все ж сформулював компромісну оцінку: «Це не означає ще, на жаль, що капіталізм уже помер. Але це, безсумнівно, означає, що капіталізм в цілому йде не до відродження, а до вмирання, що капіталізм в цілому розвивається не по висхідній лінії, а по лінії низхідній»Сталін І. В. Промова на VII розширеному пленумі ВККІ. Завершальне слово. 13 грудня 1926 року. // Твори, Т. 9..

Однак на той час багато праць В. І. Леніна, в тому числі стенограми його усних виступів і чернетки робіт ще не були опубліковані. Зокрема, лекція «Війна і революція», прочитана в травні 1917 року в Петрограді, була вперше надрукована лише 23 квітня 1929 року в газеті «Правда»Ленін В. І. Примітка ІМЛ до роботи «Війна і революція». // Повна збірка творів - 5-е вид. — Т. 32. — Т. 102..

Якраз в цей час поширювалася світова економічна криза, що змусила капіталістичні країни застосувати безпрецедентне втручання держави в економіку всупереч ліберальним концепціям laissez-faire. Робота «Шляхи до процвітання» (, 1933), в якій Дж. М. Кейнс рекомендував пакет антикризових заходів, що були зразком саме державно-монополістичного регулювання; робота вийде через кілька років. Однак в Італії політика корпоратизму вже кілька років демонструє «... початки одержавлення капіталістичного виробництва, поєднання гігантської сили капіталізму з гігантською силою держави в один механізм, що поєднує десятки мільйонів людей в одну організацію державного капіталізму»Ленін В. І. Війна і революція. // Повна збірка творів — 5-е вид. — Т. 32. — С. 83., передбачені Леніним в лекції 1917 року «Війна і революція». Проте, ні у виданні Малої Радянської енциклопедії 1929—30 років, ні в одній з робіт або промов Й. В. Сталіна термін «державно-монополістичний капіталізм» не використовується.

Друга світова війна змусила керувати «вільною» ринковою економікою не тільки Італію і Німеччину, а й інші найбільші капіталістичні країни — в тому числі Велику Британію та США. Там були створені найпотужніші оборонно-промислові комплекси, які працювали на замовлення держави й за цінами, у формуванні яких вільний ринок грав далеко не першу роль. У боєздатності озброєнь набагато більшу роль, у порівнянні з першою світовою війною, стала грати наука, що спричинило додаткове збільшення обсягів коштів, якими повинні розпоряджатися для загального блага не монополії, а держава як кінцевий гарант виживання у війні й робочих, і капіталістів. Тим самим форми ДМК, які тільки припускали на початку XX століття, рельєфно проявилися в окремих напрямках, за якими капіталістичні держави розробляли нові для себе методи макроекономічного планування.

Однак аналізуючи ці явища і в повоєнний час, ні Сталін, ні інші радянські економісти термін ДМК не використали. Капіталізм того часу вони йменували — відповідно до букви ленінської теорії імперіалізму — просто «монополістичним». Незабаром після війни багато «зайвих» для мирного часу елементів державно-монополістичного регулювання економіки в США та Великій Британії були демонтовані. Це довело те, що правими були ті політики, які утрималися від того, щоб передчасно побачити в «плановій» (частково) економіці США останню сходинку перед соціалізмом.

У 1947 році в інтерв'ю (в 1939—43 губернатор МіннесотиПісля інтерв'ю зі Сталіним Стассен в 1948 році вперше балотувався в президенти США.) Й. В. Сталін заявив, що «економічні системи в Німеччині й США однакові, але все-таки між ними виникла війна». Стассен заперечив це, а до них майбутній президент Пенсильванського університету (1948—53) повернувся через кілька реплік:

Стассен: «економічні системи США і Німеччини відрізнялися один від одного, коли Німеччина розпочала війну». Сталін: «... не згоден з цим… існували відмінності в режимах в США і Німеччини, але не було різниці в економічних системах. Режим — фактор тимчасовий, політичний». Стассен: «багато писалося про те, що капіталістична система породжує зло монополій, імперіалізму і гноблення робітників. В США вдалося запобігти розвитку монополістичних та імперіалістичних тенденцій капіталізму, причому робочі в США набагато більшою мірою користувалися правом голосу, ніж могли б думати Маркс або Енгельс. У цьому полягає відмінність між економічною системою в США і Гітлера, яка існувала в Німеччині». На це Сталін заперечувати Стассену не став. Більш того, у наступній репліці він фактично дав відповідь майбутнім догматикамТут найпримітніші приклади з радянських підручників суспільствознавства хрущовської епохи: Політична економія. Підручник для системи партійного навчання. — : Политиздат, 1981., яка з'єднувала кілька різних цитат Леніна воєдино («імперіалізм — монополістичний капіталізм» та «імперіалізм — напередодні соціалізму», «остання сходинка» і т. ін.):Щодо Маркса і Енгельса, то вони, звичайно, не могли передбачити те, що станеться через 40 років після їхньої смерті. Радянську систему називають тоталітарною чи диктаторською, а радянські люди називають американську систему монополістичним капіталізмом. Якщо обидві сторони почнуть лаяти один одного монополістами або тоталітаристами, то співпраці не вийде...

Щодо захоплення критикою монополій і тоталітаризму, то це пропаганда, а він, Й. В. Сталін, не пропагандист, а ділова людина. Ми не повинні бути сектантами... Коли народ забажає змінити систему, він це зробить.За рік до цього (1946) академік Є. С. Варга видав книгу «Зміни в економіці капіталізму в результаті Другої світової війни», де проаналізував деякі нові засоби державно-монополістичного регулювання капіталістичної економіки. Про те ж «пом'якшення суперечностей капіталістичної системи за допомогою державного втручання в економіку» рік тому говорили й Стассен зі Сталіним. Причиною подальшої спаду діяльності Варги й закриття його інституту послужили причини, що не мають відношення до його поглядів на ДМК.

У післясталінський період