«Думи мої, думи мої / Ви мої єдині…» — вірш Тараса Шевченка 1847 року, що алюзійно перегукується з програмовою елегією «Думи мої, думи мої, / Лихо мені з вами!» 1840 року, якою поет відкрив свою першу збірку «Кобзар» (1840).

Історія написання та публікація Чорновий автограф вірша потрапив до альбому Шевченка 1846—1850 років, що нині зберігається, як чистові автографи, в Інституті літератури ім. Т. ШевченкаІЛ, ф. 1, № 108, с. 47 і 37. Зберіглося два чистові автографи вірша, один увійшов до «Малої книжки»ІЛ, ф. 1, № 71, с. 1, а другий — до «Більшої книжки»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 1«Думи мої, думи мої» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 118; 620.] litopys.org.ua Процитовано 27 травня.

Автографи не датовано. Вірш датується за місцем чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846—1850 роками, в якому записано також чорнові автографи поезій «Дурні та гордії ми люди…», «Готово! Парус розпустили…», «За сонцем хмаронька пливе…», «Ми восени таки похожі…», уривки інших творів періоду Аральської експедиції, а також за часом зимівлі Аральської експедиції 1848—1849 років на острові Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 року, Косарал.

Первісний автограф в альбомі Шевченка 1846—1850 років зроблено чорнилом (рядки 1 — 4 на сторінці 47, рядки 5 — 12 на сторінці 37) і олівцем (рядки 13 — 16 на сторінці 37). Текст записано в різних місцях альбому, значну частину слів не дописано, слово «киргизами» позначено лише першою літерою «к», слово «Уралом» — літерами «Ура». З цього чорнового автографа Шевченко, повернувшись з Аральської експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 року (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав вірш з деякими виправленнями до «Малої книжки» — першим у першому ж зшитку за 1846—1847 роки, без номера, як заспів до всієї невольничої поезії. Рядок 9 («З к за Ура», тобто «З к[иргизами] за Ура[лом]») переписано: «З к. . . . убо…..» (тобто «З к[иргизами] убо[гими]»). Окремі виправлення поет вніс сюди й згодом, найімовірніше 1857 року, наприкінці свого перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, зокрема, дописав слова, позначені крапками («к………. убо…..»): «киргизами убогими». 21 лютого 1858 року, перебуваючи в Нижньому Новгороді, Шевченко переписав твір з незначними виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний. Час занесення вірша до «Більшої книжки» визначається за записом у щоденнику поета 21 лютого 1858 року: «Начал переписывать свою поэзию для печати, писанную с 1847 года по 1858 год». Цей запис стосується передовсім вірша «Думи мої, думи мої…», записаного на першій сторінці «Більшої книжки».

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданнях: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року«Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб., 1867. — С. 323 і «Поезії Тараса Шевченка» того ж року«Поезії Тараса Шевченка». — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 218.

Жанр, композиція Вірш являє собою ліричний монолог, мініатюру-рефлексію, що складається з 16 рядків і має кільцеподібну композицію, — кільце апострóфи охоплює два перших та останній катрени. У наспівну інтонацію вірша, що утворюється ритмічною симетрією, а також динамікою слів на позначення дії («не кидайте», «прилітайте», «прилітайте ж»), вноситься елемент розмовної, завдяки міжстрофовому перенесенню між другим і третім чотиривіршами («У степ погуляти // З киргизами убогими»). Завдяки такому подовженню катрена на ще один рядок, образ «киргизів» наголошується як центральний і виступає персоніфікацією вільного народу, який затято чинить опір імперській колонізації: «на волі // Ще моляться Богу»Шевченківська енциклопедія. shron3.chtyvo.org.ua Процитовано 27 травня 2023.

Ліричний зміст Вірш починає невільницьку поезію подібно до того, як однойменний твір 1839 року відкриває «Кобзар» 1840 року. Однак у петербурзький період Шевченко посилав свої «думи-квіти» в Україну, сподіваючись, що вона їх привітає, тепер же «діти-думи» й слова, навпаки, «прилітають» до нього з України, «Із-за Дніпра широкого» і радують самотню душу поета. Мотив творчості як єдиної розради на засланні породжений гострим відчуттям самотності й забутості під час перебування в експедиції, де Шевченко глибоко страждав, марно очікуючи листів. Він навіть зобразив себе в дорожньому альбомі у вигляді античного вісника богів Меркурія — з дорожнім посохом та сумкою листоноші — нібито сам собі доставляючи листи.. Образ «уже вбогих» (наслідок колонізації), та ще вільних «киргизів» (так у той час іноді називали казахів) є для Шевченка втіленням свободи, моральною опорою; саме їм він, як випливає із тексту, присвячує свої нові думи. Попри сумовиту тональність, твір виражає переконаність поета в тому, що й у неволі поезія, творчість залишаються змістом і метою його життя. Епітетами на означення дум-поезій — «мої єдині», «сизокрилі / Мої голуб'ята», «мої любі» поет емоційно звертається до свого творчого дару, благаючи не покинути його «при лихій годині». У підтексті монологу — страх перед загрозою духовного й творчого згасання, втрати натхнення як наслідку постійного приниження й офіційної заборони писати й малювати«Думи мої, думи мої» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 180-204.] izbornyk.org.ua Процитовано 27 травня 2023.

Мистецькі інтерпретації Новою варіацією мотивів вірша стала поезія Шевченка «Не для людей, тієї слави», написана 1848 року на Косаралі. Вірш покладено на музику композитором В. І. Зарембою. Існує народна пісня на слова вірша. У 1977 році український авангардний та постмодерний композитор Валентин Сильвестров написав хоровий твір "Cantata", у який використовує слова із вірша "Думи". Дует Артем Пивоваров х Надія Дорофєєва записали пісню "Думи" на слова Тараса Шевченка YouTube Український блек метал гурт Drudkh інтерпретував "Думи", як текст пісні Solitude̊̊̄

Примітки

Джерела Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка . Нью-Йорк — Париж — Мюнхен, 1955. — с. 264. Ненадкевич Є. О. З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка.— К., 1959. Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 2 / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2015. — с. 438—439. Шевченківський словник. Том перший. — К., 1976 — с. 200—201.