Граф Федір Едуардович Келлер (16.08.1850-01.07.1904) — генерал-лейтенант, герой російсько-японської війни, власник садиби Сєнници. Походить з дворян Курляндской губернії.

Військова служба Народився 16 серпня 1850 року. Син сенатора Едуарда Федоровича Келлера. Після закінчення Пажеського корпуса був випущений в 1868 р. корнетом в Кавалергардський полк. У 1876 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу і був підвищений до звання ротмістра.

Сербсько-турецька війна У 1877 році Келлер вступив добровольцем до лав сербської армії з чином підполковника і відзначився у військових операціях, виділяючись своєю хоробрістю. На початку вересня Келлер був відряджений генералом Черняєвим з Деліграда з особливим дорученням до спадкоємця цесаревичу Олександру Олександровичу і до фельдмаршала князя Барятинського Олександр Івановича. Швидко виконавши доручення, він вже 22 вересня повернувся в долину Велика Морава, де 24 вересня був призначений начальником лівого крила III корпусу, що діяв проти Османа-паші, причому загін Келлера (10 батальйонів, 1 ескадрон , 10 гармат) відбив у Копита 4 жовтня стрімку атаку турків; за цю справу він був нагороджений сербської срібною медаллю «За хоробрість». Через 2 дні Келлер перейшов в наступ для заняття Зайчара, і після кровопролитного бою у Копита зайняв ворожі позиції.

Після розгрому сербської армії під Дьюнішем (17 жовтня) із залишків сербських військ і загонів російських добровольців Черняєва була сформована російська добровольча дивізія, і Келлер був призначений начальником її штабу. Але розбіжності в поглядах (про заходи підтримки дисципліни) з начальником дивізії полковником Меженіновим змусили Келлера відмовитися від посади і виїхати в Белград.

Російсько-турецька війна

Повернувшись до Росії, Келлер був зарахований підполковником генерального штабу. Перебуваючи штаб-офіцером для доручень при штабі 11-го армійського корпусу, він брав участь в російсько-турецькій війні 1877—1878 рр. і за бойові заслуги був нагороджений орденами святого Володимира 4-го ступеня з мечами, святого Станіслава 2-го ступеня з мечами та золотою шаблею з написом «За хоробрість». Призначений 24 грудня виконуючим обов'язки начальника штабу Іметлійского загону, замість пораненого підполковника Куропаткіна Олексій МиколайовичаКуропаткін Олексій Миколайович, Келлер 24-27 грудня провів через Іметлійський перевал загін генерал-лейтенанта Скобелєва 2-го і за відміну під Шейново отримав 31 січня 1878 р. орден Святого Георгія 4-го ступеня

Потім Келлер ніс обов'язки начальника штабу болгарського ополчення. Після укладення Сан-Стефанського договору Келлер був призначений начальником штабу болгарського земського війська, а в 1878 р. начальником штабу 1-ї гренадерської дивізії.

Подарований 19 лютого 1879 р. флігель-ад'ютантом до царя і вироблений в полковники, він поїхав у відрядження в Константинополь для участі в роботах міжнародної комісії з визначення меж Болгарського князівства.

30 грудня 1882 р. Келлер був призначений командиром лейб-гвардії 4-го стрілецького Імператорської Фамілії батальйону, а в 1890 р. в чині генерал-майора  — завідувачем мобілізаційної частиною головного управління козачих військ.

Займаючи з 1893 по 1899 рр. посаду директора Пажеського корпусу, Келлер залишив по собі світлу пам'ять гуманного і тактовного педагога.

Російсько-японська війна

Проведений в 1899 р. в генерал-лейтенанти, він був призначений Катеринославським губернатором і з цієї посади за власним бажанням у березні 1904 р. відправився на театр військових дій проти Японії. Після прибуття в Маньчжурію Келлер став на чолі 2-го Східно-Сибірського корпусу і незабаром був призначений начальником Східного загону замість генерала Засулича. Хоробрий і мужній, Келлер підняв дух ввірених йому військ, завжди показався в найнебезпечніших місцях бою. 18 липня під час бою на Янзелінському перевалі, супроводжуваний своїм штабом, він проїхав верхи до найбільш обстрілюваної японцями російської батареї і впав, уражений 36 кулями ворожої шрапнелі.

Похований в родинній усипальниці в своєму маєтку .

Військові чини В службу вступив (02.06.1866 р.) Корнет гвардії (12.07.1868) Поручик (06.04.1872) Штабс-ротмістр (31.03.1874) Ротмістр (04.04.1876) Підполковник (04.04.1876) Полковник (04.04.1879) Флігель-ад'ютант (1879) Генерал-майор (20.07.1891) Генерал-лейтенант (06.12.1899)

Нагороди Орден Святого Станіслава 3 ст. (1872) Орден Святої Анни 3 ст. (1876) Орден Святого Володимира 4 ст. з мечами та бантом (1877) Золота зброя «За хоробрість» (1877) Орден Святого Станіслава 2 ст. з мечами (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) Орден Святого Георгія 4 ст. (1878) Орден Святої Анни 2 ст. (1882) Орден Святого Володимира 3 ст. (1886) Орден Святого Станіслава 1 ст. (1892) Орден Святого Володимира 2 ст. (1893)

іноземні Сербський Орден таковського хреста, офіцерський хрест (1876) Болгарський Орден «Святий Олександр» 3-й ст. (1883) Австрійський Орден Леопольда, командорський хрест (1883) Французький Орден Почесного Легіону, командорський хрест (1886) Перський Орден Лева і Сонця 1-й ст. (1889) Сербський Орден таковського хреста 2-й ст. з мечами (1892) Болгарський Орден «Святий Олександр» 1-й ст. (1899)

Сучасники про Келлера

Болгарський офіцер Кішів Стефан, служив під керівництвом Келлера під час Шейновської операції, згадував: "Граф Келлер був ще молодий, але славний і хоробрий бойовий офіцер … Крім своїх бойових якостей граф Келлер відрізнявся просто ангельською добротою, лагідним характером і любов'ю до своїх підлеглих, про яких завжди дбав як батько; його ж відданість військовій справі і властивість завжди свято виконувати свої обов'язки робили його невтомним в службі ".

Сім'я Дружина (з 14 липня 1882 року) — княжна Марія Олександрівна Шаховська (1861—1944), єдина дочка генерал-лейтенанта князя Шаховського Олександра Івановича і Анни Михайлівни Вієльгорської. У 1875 році успадкувала село Знаменське. Випускниця Смольного інституту, з 1882 року фрейліна двору. Овдовівши, 10 вересня 1910 року в Берліні вийшла заміж за німецького дипломата барона Ганса Карла фон Флотова (1862—1935), з 1916 року в розлученні. Після революції жила в еміграції. Померла 22 січня 1944 року в Мерана в Італії. У шлюбі мала сина Келлер Олександра Федоровича (1883—1946) і дочку Марію (1884—1894; померла в результаті сильного удару головою об дерево під час катання на санках).

Примітки

Джерела Авчінніков А. Г. Пам'яті гр. Ф. Е. Келлера. Катеринослав, 1909). Гліноецкій Н. П. Історичний нарис Миколаївської академії Генерального штабу. СПб., 1882.

Кішів С. І. З бойової і похідного життя 1877—1878 рр. Софія, 1903 Щетинін Б. А. Пам'яті графа Ф. Е. Келлера // «Історичний вісник», 1904, вересень.

Посилання Микола Едуардович Гейнце. «У діючій армії. Смерть гр. Ф. Е. Келлера ».