Вінченцо Гверіні (, 30 жовтня 1953, Сареццо) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника за «Брешію», «Фіорентину», а також національну збірну Італії. Був змушений завершити ігрову кар'єру через травми, отримані внаслідок ДТП.
По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Клубна кар'єра Народився 30 жовтня 1953 року в місті Сареццо. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Коффеа Вірле» та «Брешія».
У 17-річному віці дебютував у складі головної команди «Брешії» у Серії B, де протягом 1971–1973 років взяв участь у 34 матчах чемпіонату, забивши шість голів.
1973 року перейшов до «Фіорентини», де попри юний вік почав отримувати регулярну ігрову практику на рівні Серії A. 1975 року став у складі «фіалок» володарем Кубка Італії, забивши один із голів своєї команди у фінальній грі турніру.
Був змушений завершити ігрову кар'єру у 22 роки після ДТП, у якій ледве залишився живим, проте зазнав складних ушкоджень.
Виступи за збірну 1974 року провів свою єдину офіційну гру у складі національної збірної Італії.
Кар'єра тренера Після змушеного завершення кар'єри у 22 роки залишився у структурі «Фіорентині», отримавши позицію тренера дитячих команд. Протягом 1979–1983 років працював вже з молодіжною командою клубу.
Після виграшу з молодіжним складом «фіалок» молодіжного чемпіонату Італії у 1983 році отримав запрошення очолити головну команду «Емполі» і у неповні 30 років дебютував як головний тренер команди Серії B.
У сезоні 1975/76 дебютував вже як тренер команди найвищого італійського дивізіону, очоливши «Пізу», з якою пропрацював протягом одного року. Команда стала переможцем тогорічного розіграшу Кубка Мітропи, проте не змогла зберегти місце в Серії A, і тренер її залишив.
Згодом протягом 1986–1989 років по сезону пропрацював у «Болоньї», «Катандзаро» і «Брешії», після чого отримав пропозицію очолити тренерський штаб «Анкони». На чолі цієї команди з третьої спроби зумів вивести її до найвищого італійського дивізіону, що дозволило «Анконі» у сезоні 1992/93 дебютувати в Серії A. Щоправда в еліті італійського футболу вона протрималася лише один сезон, утім 1994 року, вже як представник Серії B, ледь не створила сенсацію у національному кубку, сягнувши фіналу тогорічного його розіграшу, де утримала нічию у першій грі, проте розгромно поступилася «Сампдорії» у матчі-відповіді.
На хвилі цього успіху у серпні 1994 року був запрошений очолити тренерський штаб «Наполі», проте був звільнений вже після шести ігор, в яких було здобуто лише одну перемогу.
Надалі працював ще з низкою команд третього і другого італійських дивізіонів. У сезоні 1997/98 знову працював у найвищій італійській лізі на чолі «П'яченци», а 2002 року протягом декількох турів очолював команду грецького клубу «Панахаїкі».
2011 року отримав адміністративну посаду у «Фіорентині», а протягом останніх турів сезону 2011/12 після звільнення Деліо Россі виконував обов'язки головного тренера її команди.
Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1971–72 «Брешія» B 20 4 КІ 1 0 - - - - - - 21 4 1972–73 B 14 2 КІ 4 0 - - - - - - 18 2Усього за «Брешію» 34 6 5 0 - - - - 39 6 1973–74 «Фіорентина» A 22 0 КІ 4 0 КУЄФА 0 0 - - - 26 0 1974–75 A 25 1 КІ 7 1 - - - КМ 4 0 36 2 1975–76 A 6 0 КІ 0 0 КВК 4 0 КАІЛ 1 1 11 1Усього за «Фіорентина» 53 1 11 1 4 0 5 1 73 3Усього за кар'єру 87 7 16 1 4 0 5 1 112 9
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Як гравця Володар Кубка Італії (1): «Фіорентина»: 1974-1975
Як тренера Володар Кубка Мітропи (1): «Піза»: 1985-1986
Посилання