Володимир Михайлович Петров (справжні ім'я та прізвище Афана́сій Миха́йлович Шорохов, пізніше змінив прізвище на Пролетарський, він же Свен ЕллісонУмерла советская перебежчица ( — ) — радянський дипломат та розвідник.

Юні роки Справжнє ім'я — Афанасій Михайлович Шорохов. Народився в селянській сім'ї в Сибіру село Ларіха Тобольської губернії. У 1923 році вступив до комсомолу. 1929 року змінив прізвище на Володимир Пролетарський. Служив на Балтійському флоті шифрувальником. З 1933 року — співробітник ОГПУ, працював в іноземному відділі під керівництвом Гліб Бокія. У 1938—1939 рр. служив в Китаї керівником шифрувального підрозділу. Нагороджений орденом Червоної зірки.

Під час Другої світової війни працював у радянському посольстві в Стокгольмі. У 1951 був відправлений до Австралії, секретар радянського посольства в Канберрі.

Перед відправленням до Швеції змінив ім'я на Володимир Петров. У 1942 р. відправлений разом з дружиною Євдокією Петровою (Карцевою) в Швецію, де обоє працювали шифрувальниками радянського посольства в Стокгольмі під керівництвом відомої подружньої пари — Бориса Рибкіна та Зої Рибкіної-Воскресенської.

У 1951 був відправлений в Австралію резидентом радянської розвідки під прикриттям посади третього секретаря посольства СРСР. Олег Гордієвський стверджував, що Петрова в Австралію направив особисто Берія Радіо Свобода: Интервью Олега Гордиевского Дмитрию Волчеку. 27.07.2002.

У 1954 році, пропрацювавши в Австралії три роки, Петров, вступивши в контакт з російськомовним емігрантом Майклом Бялогурським, попросив політичного притулку, не повідомивши дружину до відома. Через 10 днів притулок Петрову було надано. Пізніше притулок отримала і його дружина, Євдокія Петрова, також офіцер-шифрувальник радянської резидентури в Австралії.

Втеча до Австралії

У 1953—1954 роках після арешту і розстрілу Берії, почалася «чистка» закордонних резидентур від беріївських кадрів. Побоюючись можливості бути відкликаним в СРСР і там підданим репресіям, Петров 1954 року за власною ініціативою увійшов в контакт з австралійськими спецслужбами (ASIO) і попросив політичного притулку в Австралії. Петров попросив притулок будучи один, без своєї дружини Євдокії Петрової, яка в цей час перебувала в іншому місті. Двоє співробітників КДБ силою привезли її в аеропорт Канберри і проти її волі в присутності журналістів і фоторепортерів затягли в літак, який відправлявся в СРСР. Літак зробив проміжну посадку для дозаправки в аеропорту Дарвіна. За розпорядженням прем'єр-міністра Австралії Роберта Мензіса в справу втрутилася австралійська поліція. Поліцейські в Дарвіні піднялися на борт літака, під приводом заборони провезення вогнепальної зброї на борту літака роззброїли двох радянських «дипкур'єрів» і звільнили Євдокію Петрову. Після чого вона змогла приєднатися до чоловіка. Петров взяв з собою ряд документів, які розкривають роботу радянської розвідувальної діяльності в Австралії, які розглядалися парламентською комісією, але не були розсекречені австралійцями. Петров також передав масу даних про роботу радянських резидентів в Швеції і Фінляндії. Завдяки його свідченням британська контррозвідка змогла встановити особу третього члена «кембриджської п'ятірки» — Кіма Філбі — після втечі в СРСР в 1951 році перших двох, Берджеса і Макліна.

Подальша доля У 1956 році отримав австралійське громадянство. Вийшла книга спогадів Петрових «Імперія страху», написана офіцером ASIO за їхніми розповідями. Петрови до кінця своїх днів жили в Австралії під охороною австралійських спецслужб під іменами подружжя Еллісон, майже не спілкуючись з журналістами. В середині 1970-х Петров переніс ряд інсультів і останні 17 років життя провів в будинку для літніх людей в інвалідному кріслі. Євдокія Петрова пережила чоловіка на 11 років і померла в 2002 році.

Радянська зовнішня контррозвідка мала плани викрадення Петрова і вивезення його в СРСР для показового судуУ предателей не было шанса выжить.

Примітки

Література Vladimir and Evdokia Petrov, Empire of Fear, Frederick A. Praeger, New York, 1956 Nicholas Whitlam and John Stubbs, Nest of Traitors: The Petrov Affair, University of Queensland Press, Brisbane, 1974 Robert Manne, The Petrov Affair: Politics and Espionage, Pergamon Press, Sydney, 1987

Посилання Умерла знаменитая перебежчица — статья о жене Петрова.