Ста́ффордширський скарб () — найбільший знайдений скарб англосаксонських золотих та срібних виробів, що залишається таким і в третій декаді XXI століття. Він складається з понад 3500 металевих предметів, загальною вагою 5,1 кг золота, 1,4 кг срібла та близько 3500 гранатових вставок, виготовлених у техніці клуазонне .
Скарб, ймовірно, був захований у VII столітті і містить артефакти, виготовлені у VI—VII століттях. Його виявили у 2009 році на полі поблизу села Хаммервіч, неподалік від Лічфілда (графство Стаффордшир, Англія). На час заховання скарб знаходився на території англосаксонського королівства Мерсія.
Цей скарб має виняткове значення для англосаксонської археології . Більшість артефактів має військовий характер, а серед предметів не знайдено жодних, які могли б належати жінкам<ref name= StaffFind> </ref>. Виготовлення предметів відзначається надзвичайною майстерністю, особливо це стосується особистих речей, таких як мечі та шоломи, що становлять значну частину уламків у скарбі.
Скарб спільно викупили і за 3,285 мільйона фунтів стерлінгів згідно з .
Вміст скарбу Скраб складається з 3490 металічних фрагментів всього 5,094 кг золота та 1,442 кг срібла, разом з 3500 клуазонними гранатовими прикрасами . Він є найбільшим скарбом англосаксонських золотих та срібних об'єктів, знайдених на сьогодні, перевершуючи (щонайменше за кількістю об'єктів) скарб у поховальному човні, знайдений у Саттон Гу в 1939 році.
Всі речі з скарбу мають військовий характер, окрім трьох предметів релігійного призначення. Відсутні речі домашнього ужитку (як посуд, кухонний інвентар чи жіночі прикраси), які зазвичай характерні для англосаксонських знахідок із золота. Вважається, що вміст скарбу був ретельно відібраний перед захованням. Існує консенсус, що більшість предметів скарбу були виготовлені у VII столітті.
Разом з іншими відкриттями, обстеження скарбу показало, що саксонські ювеліри використовували техніку витравлення інших металів із сплаву, щоб надати поверхні золота багатший вигляд. До цієї знахідки така техніка не вважалася характерною для саксонських майстрів. Як і у випадку з іншими англосаксонськими ювелірними виробами, 28 гранатів могли бути привезені аж із Шрі-Ланки чи Афганістану в римський період .
Попередній список вмісту скарбу станом на кінець 2009 року наведено в таблиці нижче. Він не містить предмети, такі як золота голова коня, що знаходились в одному з 33 ґрунтових блоків, які на момент публікації цих даних ще не були досліджені. + Список знайдених предметів Опис Золото Срібло Чистий метал Сплав Камінь або скло Невизначено Загалом Аплікація 1 1 Бісер 1 1 Ґудзик-прикраса 6 1 7 Брошка 1 1 Пряжка з пластинкою 2 2 Ґудзик 1 1 Хрест 5 5 Купол 1 1 Облямівка 11 69 6 1 87 Пластинкова латка 1 1 Прикраса 35 11 3 4 53 Обрамлення шолому (фольга) 16 16 Фрагмент 79 177 29 19 4 7 315 Гранат 26 26 Прикраса зі скла 1 1 Кріплення для зброї 15 4 19 Підставка 3 3 Шпилька для одягу 2 5 7 Пластина 58 13 1 1 1 74 Кільце 12 1 13 Заклепка 27 29 5 4 65 Оправа для коштовностей 2 1 3 Листовий метал 36 233 12 3 2 286 Шлак 2 2 Змійка (прикраса) 5 5 Розсипна прикраса 1 1 Пам'ятний камінь 1 1 Стрічка 94 102 5 1 1 203 Запонка 9 3 1 13 Пластинки з руків'я меча 178 29 8 1 1 217 Яблуко (елемент руків'я меча) 69 10 5 2 86 Пірамідка (прикраса темляка) 8 1 1 10 Темляк 1 1 Дріт 34 13 1 1 49 Не ідентифіковано 2 4 1 2 1 8 18 Всього 712 707 78 39 36 22 1,594
Зброя
Стаффордширський скарб містить велику кількість майстерно виготовлених срібних і золотих прикрас для мечів, які були зняті зі зброї. Серед них — 66 золотих ободів ефесів мечів та численні пластини руків'я, деякі з яких інкрустовані клуазонними вставками з гранатів, виконаними у зооморфічному стилі . Особливу увагу привертають 86 мечових яблук (головок руків'я мечів), що становить найбільшу кількість таких предметів, коли-небудь знайдених в одному скарбі. Велика різноманітність їхніх типів (деякі з яких були невідомі до цієї знахідки) підтверджує гіпотезу про те, що мечові яблука виготовлялися впродовж тривалого періоду.
Хрести
Офіційний пресреліз щодо Стаффордширського скарбу зазначає, що єдиними не військовими предметами у скарбі, ймовірно, є два (або, можливо, три) хрести. Однак дослідження Роберта Шарпа вказує на те, що скарб може містити набагато більше фрагментів, пов'язаних із християнством, і являти собою поєднання багатьох християнських та не військових предметів. Найбільший з трьох хрестів має відсутні декоративні елементи (деякі збереглися, але відокремлені), тоді як інші залишилися цілими. Існує припущення, що цей хрест міг бути вівтарним або обрядовим, а можливо, слугував прикрасою для обкладинки книги, наприклад, Євангелія. Проте хрест був захований у складеному стані, що породжує запитання про причини такого рішення, щодо яких було висунуто три гіпотези : Практична причина — хрест склали перед похованням, щоб він зайняв менше місця. Язичницьке походження — це могло свідчити про те, що поховання здійснили язичники, які не шанували християнський характер предметів. Християнська пошана — навпаки, поховання могли зробити християни з метою позбавити хрест та інші християнські реліквії священного статусу перед їх похованням.
Золота стрічка
Одним із найцікавіших артефактів Стаффордширського скарбу є маленька золота стрічка (StH 550) розміром 179×15,8×2,1 мм у розгорнутому стані. На стрічці викарбувано цитату із Книги Чисел 10:35, написану ірландсько-англосаксонським письмом з обох боків: [S]URGE: DNE: DISEPENTURINIMICITUIE/T | [F]UGENT QUIODERUNTTEAFACIETUA (ззовні) SURGE DNE DISEPINTUR […MIC]ITUIE/TFUGIU[N/T]QUIO DE | [R]UNTTE AF ACIE TU[..]DIUIE NOS[.R.] (всередині) У перекладі цей біблійний вірш виглядає так: Surge Domine et dissipentur inimici tui et fugiant qui oderunt te a facie tua (в перекладі Івана Хоменка: «Устань, Господи! Нехай розсиплються вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!»). Текст на внутрішній стороні стрічки частково нерозбірливий, що може вказувати на його використання як тренувального напису, оскільки він, ймовірно, не був призначений для оглядуElisabeth Okasha, The Staffordshire Hoard inscription , The Staffordshire Hoard Symposium (March 2010), revised version (October 2011)..
Ця біблійна цитата часто використовувалася в середньовічній літературі, зокрема, у Житті Святого Ґутлака, складеному близько 730-х років. Святий Ґутлак, який жив у Мерсії, використав цю цитату під час зустрічі з Етельбальдом, майбутнім королем Мерсії, пророкуючи, що вороги царя «тікатимуть від обличчя його». Подібний вірш із Псалма 68:2 також згадується у творі, коли Ґутлак виганяє демона зі свого видіння. Дослідник Роберт Шарп припустив, що цей напис виражає жах перед великою загрозою, якою, найімовірніше, було вторгнення вікінгів. Це свідчить про те, що церква вбачала у вікінгах серйозну загрозу. Швидше за все, ця стрічка прикрашала хрест, який використовувався в церковних обрядах. За палеографічним аналізом, напис, ймовірно, датують VIII століттям, хоча можливі також кінець VII або початок IX століття. Найбільш схожим за стилем і змістом до цього напису є текст на свинцевій табличці з Фліксборо, датований VIII або IX століттям.
Контекст та ціль заховання Скарб був захований у віддаленому районі на південь від римської дороги , приблизно за 4 кілометри на захід від римського поселення . На момент заховання ця територія входила до поза-парафіяльної зони Ogley Hay (нині частина Хаммервіцької парафії) та розташовувалася на пагорбі, який розділяв території кланів і в королівстві Мерсія.
Артефакти зі Стаффордширського скарбу відзначаються винятково високою якістю. Особливу увагу привертає той факт, що до скарбу свідомо відбирали артефакти військового призначення, зокрема прикраси для мечів, що вказує на те, що заховання не було просто схованкою награбованих багатств. Більшість золотих і срібних предметів перед похованням навмисно від'єднували від об'єктів, які вони прикрашали. Дослідник Ніколас Брукс пов'язує військовий характер артефактів зі звичаєм дарувати зброю та обладунки васалів своєму королю () у разі смерті дворянина. Це вказує на можливий ритуальний характер заховання. Від'єднання мечових яблук від мечів також має паралелі в епосі Беовульф, де описано, як воїни знімали мечові яблука з мечів переможених ворогів«The Find» (staffordshirehoard.org.uk) : «The famous Saxon poem Beowulf contains lines that experts believe may describe circumstances similar to the burial of the hoard: ‘One warrior stripped the other, looted Ongentheow's iron mail-coat, his hard sword-hilt, his helmet too, and carried graith to King Hygelac; he accepted the prize, promised fairly that reward would come, and kept his word. They let the ground keep that ancestral treasure, gold under gravel, gone to earth, as useless to men now as it ever was.’» The quote is conflated from Seamus Heaney's 1999 translation of two passages, 2985—2990 and 3166–3168.
Мартін Волл припустив, що скарб може бути пов'язаний із Педою, королем Мерсії, який правив у 655—656 роках. Дослідник Роберт Шарп пов'язує поховання скарбу з нападом вікінгів на Лічфілд у 875 році та припускає, що скарб могли втратити приблизно в той самий час, коли було перенесено з Лічфілда до УельсуSharp, Robert (2016) The Hoard and its history. Staffordshire's secrets revealed. Brewin Books, .
Відкриття та розкопки Золоті артефакти виявив Террі Герберт, член Блоксвічського пошукового і металодетекторного клубу, 5 липня 2009 року, коли обшукував металошукачем ділянку нещодавно розораної сільськогосподарської землі поблизу Гаммервіча, графство Стаффордшир Впродовж наступних п'яти днів з ґрунту викопали 244 золоті об'єкти. Після цього Террі сконтактував з Дунканом Сларке з Офісу допомоги знахідкам () для того, щоб скористатись Програмою сприяння пошуковцям античності (). Землевласник, Фред Джонсон, дав дозвіл на розкопки і пошук решти скарбу.
Розкопки в 2009 Розкопки були профінансовані державною комісією English Heritage, яка найняла компанію , що спеціалізувалася на археологічних дослідженнях. Оскільки попереднє зорювання поля розкидало артефакти по території, було розкопано ділянку розміром 9 на 13 метрів. Через значущість знахідки точне місце скарбу спочатку трималося в таємниці. Геофізичне обстеження місця знахідки виявило ймовірну канаву, викопану поблизу місця поховання. Хоча під час розкопок не було знайдено жодних артефактів, які б допомогли точно датувати цю пам'ятку, було заплановано подальші дослідження. Загалом було виявлено понад 3500 об'єктів. Остаточне геофізичне дослідження з використанням спеціалізованого обладнання, наданого Home Office (міністерський департамент Уряду Її Величності), підтвердило, що, ймовірно, на місці не залишилося незнайдених артефактів.
Про відкриття скарбу було публічно оголошено 24 вересня 2009 року, що привернуло увагу світової громадськості. Офіційний вебсайт, створений для демонстрації знахідок, за перший тиждень після оголошення набрав понад 10 мільйонів переглядів. Поки компанія Birmingham Archaeology продовжувала обробляти артефакти, деякі предмети були виставлені у Бірмінгемському музеї та художній галереї до 13 жовтня 2009 року, привернувши увагу понад 40 000 відвідувачів. Ендрю Хей, коронер Південного Стаффордширу, офіційно оголосив цю знахідку скарбом, що зробило її власністю Корони. Пізніше частину знахідок було виставлено в Музеї та галереї гончарства в Сток-он-Тренті, а ключові артефакти та численні дрібні предмети були доставлені до Британського музею в Лондоні, де розпочалася їх каталогізація, очищення та консервація.
Станом на 24 вересня 2009 року було відновлено 1381 предмет, з яких 864 важили менше ніж 3 грами, а 507 — менше 1 грама, залишалося лише 10 великих предметів. Рентгенівське дослідження невивчених грудочок землі вказувало на те, що можуть існувати ще невиявлені елементи скарбу. Ранній аналіз показав, що скарб не був пов'язаний із похованням, що робить його ще більш унікальним.
Розкопки в 2010