Сянлю () — є єдиним відомим супутником кандидата в карликові планети Гунгуна, що є об'єктом розсіяного диску. Його було відкрито групою астрономів під керівництвом Чаби Кіша під час аналізу архівних зображень Гунгуна, отриманих космічним телескопом Габбла. Команда відкривачів припускала, що повільне обертання Гунгуна спричинене припливними силами від орбітального супутникаLakdawalla, Emily (19 October 2016). The Planetary Society. Archived from the original on 16 April 2019. Retrieved 19 October 2016.. Вперше Сянлю було ідентифіковано на архівних зображеннях, зроблених 18 вересня 2010 року за допомогою Ширококутної камери 3 телескопа ГабблаKiss, Csaba; Marton, Gábor; Farkas-Takács, Anikó; Stansberry, John; Müller, Thomas; Vinkó, József; Balog, Zoltán; Ortiz, Jose-Luis; Pál, András (16 March 2017). .The Astrophysical Journal Letters. 838 (1): 5.. Про відкриття повідомили та оголосили Ґабор Мартон, Чаба Кіш і Томас Мюллер на 48-й зустрічі Відділу планетних наук 17 жовтня 2016 року 48th Meeting of the Division for Planetary Sciences. American Astronomical Society. 2016. 120.22. . Супутник отримав назву на честь Сянлю — дев’ятиголового отруйного змія з китайської міфології, який служив головним міністром бога води Гунгуна. Minor Planet Center. International Astronomical Union. The MINOR PLANET CIRCULARS/MINOR PLANETS AND COMETS are published, on behalf ofDivision F of the International Astronomical Union, usually in batcheson or near the date of each full moon, by:Minor Planet Center, Smithsonian Astrophysical Observatory, Cambridge, MA 02138, U.S. 2020 FEB. 5M.P.C. 120071.

Наявність супутника, що обертається навколо Гунгуна на відстані близько 15 тис. км, було виявлено в 2016 році при обробці знімків, зроблених космічним телескопом «Габбл» у вересні 2010 рокуHubble Spots Moon Around Third Largest Dwarf Planet, May 18, 2017.

Історія відкриття Довгий час вважалося, що у найбільшого безіменного об'єкта поясу Койпера, що пізніше отримав назву Гунгун, відсутні природні супутники. Було відомо лише про екстремально повільне обертання Гунгуна, нетипове для карликових планет. Про відкриття супутника стало відомо лише в 2016 році після аналізу архівних знімків телескопа «Габбл». Дві фотографії були зроблені 18 вересня 2010 року і 6 листопада 2009 року. Ці знімки дозволили оцінити параметри орбіти супутника з великим розкидом і допомогли визначити його розміри.

Характеристики та спостереження Через те, що інформація про супутник Сянлю обмежувалась двома фотографіями, неможливо було точно визначити його орбітальні та фізичні характеристики. Спочатку вважалось, що діаметр Сянлю може становити 237 км або від 240 до 400 км, період обертання може перебувати в межах від 35 до 100 земних діб, а відстань Сянлю від Гунгуна становить щонайменше 15 000 км. У 2018 році з'явились дані про діаметр Сянлю в межах 40 — 100 км, проте дані 2021 року більш обережно обмежили верхню межу діаметра Сянлю у 200 км.

Після відкриття у березні 2016 року того факту, що Гунгун є незвично повільним ротатором, було висунуто припущення, що його обертання могло бути сповільнене припливними силами від супутника. Ознаки можливого супутника, який обертається навколо Гунгуна, спонукали Чабу Кіша та його команду проаналізувати архівні спостереження Гунгуна телескопом Габбла. Їхній аналіз зображень Габбла, зроблених 18 вересня 2010 року, виявив слабкий супутник, що обертається навколо Гунгуна на відстані щонайменше 15 000 км (9 300 миль). Про відкриття було оголошено 17 жовтня 2016 року, хоча супутнику тоді не надали належного тимчасового позначенняJohnston, Wm. Robert (22 March 2020). Johnston's Archive.. Пізніше команда відкривачів також ідентифікувала цей супутник на раніших архівних зображеннях Габбла, зроблених 9 листопада 2009 року.

За результатами наступних спостережень Габбла у 2017 році абсолютна зоряна величина супутника оцінюється як принаймні на 4,59 величини слабша за Гунгун, або 6,93 ± 0,15, виходячи з оціненої абсолютної зоряної величини Гунгуна 2,34Parker, Alex (7 April 2017). Mikulski Archive for Space Telescopes. Space Telescope Science Institute. Kiss, Csaba; Marton, Gabor; Parker, Alex H.; Grundy, Will; Farkas-Takacs, Aniko; Stansberry, John; Pal, Andras; Muller, Thomas; Noll, Keith S.; Schwamb, Megan E.; Barr, Amy C.; Young, Leslie A.; Vinko, Jozsef (October 2018). "The mass and density of the dwarf planet (225088) 2007 OR10". Icarus. 334: 3–10..

Орбіта

На основі зображень Гунгуна й Сянлю, зроблених телескопом Габбла у 2009 та 2010 роках, команда відкривачів обмежила орбітальний період Сянлю в межах від 20 до 100 діб. Їхня орбіта була точніше визначена за допомогою додаткових спостережень Габбла у 2017 роціParker, Alex (7 April 2017). . Mikulski Archive for Space Telescopes. Space Telescope Science Institute.. Вважається, що Сянлю перебуває у припливному захопленні з Гунгуном.

Оскільки спостереження Сянлю охоплюють лише малу частину орбіти Гунгуна навколо Сонця, наразі неможливо визначити, є орбіта Сянлю прямою чи ретроградною. За моделлю прямої орбіти Сянлю обертається навколо Гунгуна на відстані близько 24 021 км (14 926 миль) і здійснює один оберт за 25,22 доби. Використовуючи цю ж модель, команда відкривачів оцінила, що її орбіта нахилена до екліптики приблизно на 83 градуси, що за припущенням малої нахиленості орбіти Сянлю до екватора Гунгуна вказує на те, що Гунгун спостерігається майже з полюса.

Орбіта Сянлю є сильно ексцентричною. Значення ексцентриситету 0,29, ймовірно, зумовлене або первісною ексцентричністю орбіти, або повільною припливною еволюцією, коли час для заокруглення орбіти можна порівняти із віком Сонячної системи. Воно також могло бути наслідком механізму Козаї, спричиненого збуреннями від припливних сил Сонця або від членів вищого порядку гравітаційного потенціалу Гунгуна через його сплюснуту форму. Динаміка цієї орбіти, ймовірно, подібна до динаміки супутника Квавара — Вейвота, який має помірний ексцентриситет близько 0,14.

Джерела