Божественна літургія або Служба Божа (; ; ; ; ; ; ) — це євхаристійне богослужіння візантійського обряду, розроблене на основі Антіохійського обряду християнської літургії Вселенським Константинопольським Патріархатом.
Греко-католицька та православна церкви вбачають, що Божественна Літургія перевершує час і світ. Усі віруючі є об'єднаними в поклонінні в Царстві Божому разом з відійшовшими святими та ангелами небесними. Усе в літургії розглядається як символічне, але не просто так, оскільки воно представляє невидиму реальність. Відповідно до східних традицій та вірувань, коріння літургії сягає адаптації єврейської літургії ранніми християнами. Перша частина, що отримала назву «Літургія катехуменів», включає, як службу в синагозі, читання Писань і, місцями, можливо, проповідь / проповідь. Друга половина, додана пізніше, базується на Тайній вечері та перших євхаристійних святкуваннях перших християн. Східні християни вірять, що Євхаристія є центральною частиною богослужіння, в якому вони беруть участь, оскільки вони вірять, що хліб і вино справді стають справжніми Тілом і Кров'ю Христа і що, приймаючи їх, вони разом стають Тілом Христовим є церква). Кожна Літургія має свої відмінності від інших, але більшість дуже схожа одна на одну з пристосуваннями, заснованими на традиціях, цілях, культурі та теології.
Візантійський обряд Три божественні літургії є загальновживаними у візантійському обряді :
Божественна літургія святого Івана Золотоустого (V ст.), яка використовується в більшість днів року та як вечірня літургія на Благовіщення. Божественна літургія св. Василія Великого (IV ст.), яка застосовується у п'ять неділь Великого посту та у день св. Василія (1 січня). Напередодні Різдва Христового та Богоявлення, а також у Великий Четвер та Велику Суботу її святкують як вечірню літургію. У деяких традиціях літургія святого Василія також відправляється на Воздвиження Хреста, що дає Життя, 14 вересня. Загалом ця літургія використовується 10 разів протягом літургійного року. Божественна літургія Предосвячених Дарів (VI століття) використовується під час Великого посту по середах, п'ятницях та декількох інших випадках, а також у перші три дні Страсного тижня. У наш час це завжди відправляється як вечірня літургія; Літургія Вірних не має Анафори (Євхаристійної молитви), Святі Дари були освячені та збережені («передсвячені») на попередній Божественній Літургії. Його традиційно приписують святому Григорію Діалогу, хоча деякі вчені вважають, що воно виникло з Антіохійського патріарха Севера.
Окрім них місцево і зрідка служиться Літургія св. Якова. Деякий час у візантійському обряді служилася також Літургія св. Марка.
Архієрейська Літургія Коли кількість єпархій різко зростала, єпископ, який очолює Євхаристійну асамблею, призначив пресвітерів, щоб вони виконували обов'язки в місцевих громадах (парафіях). І все-таки Церква в східному православ'ї розуміється не з точки зору пресвітера, а єпархіального єпископа. Коли останній особисто відправляє літургію, служба є більш складною та святковою. Щоб продемонструвати єдність із більшою православною громадою, ієрарх згадує ієрарха, якому він підпорядкований, або, якщо він є главою автокефальної церкви, він вшановує всіх своїх однолітків, імена яких він читає з диптиху.
Типова структура Формат Божественної літургії є фіксованим, хоча конкретні читання та гімни відрізняються залежно від пори року та свята.
Божественна Літургія складається з трьох взаємопов'язаних частин. Коли не в поєднанні з вечірнею або (в сучасній грецькій практиці) з раннею, літургії Івана Зототоустого та Василія Великого структуровані таким чином:
Літургія підготовки, яка включає вступні та ризовні молитви священників та дияконів та протезу; Літургія Катехуменів (Оголошених), так звана, оскільки традиційно це єдина частина, яку вони можуть брати участь; Літургія Вірних, так звана, тому що в давнину брали участь лише охрещені члени Церкви, які мали добру репутацію. У сучасний час це обмеження стосується лише Святого Причастя — прийняття таїнства причастя.
Типове святкування Візантійської Літургії складається з:
Літургія приготування Ця частина Літургії є приватною, її виконує лише священник і диякон. За пізнім символічним тлумаченням це символізує приховані роки земного життя Христа. Частиною Літургії Приготування почало вважатися відносно пізно
Вхідні та молебні молитви, священні служителі (священники та диякони) заходять до церкви, вшановують ікони та вдягають свої облачення. Літургія приготування — священник і диякон готують хліб і вино для Євхаристії (див. Просфору) за Стілом приношення (Протеза). Кайрос — між священником і дияконом відбувається попередній діалог.
Літургія катехуменів Це загальнодоступна частина Літургії, в якій і катехумени («оголошені»), і охрещені вірні перебували б у нефі: Вступне благословення священника Він піднімає Євангельську книгу, роблячи хресний знак над вівтарем і проголошуючи:</br> «Благословенне царство Отця і Сина, і Святого Духа, тепер і завжди, і на віки віків», на що відповідь «Амінь». Велика єктенія, починаючи з того, що священник проголошує: «У мирі помолімось Господу», на що відповідь «Господи, помилуй». Перший антифон Мала єктенія Другий Антифон «Єдинородний Сину» Мала єктенія Третій Антифон Малий вхід — процесія з Євангелією Вступний гімн Тропарі та кондаки Гімни, присвячені пам'яті певних святих та біблійних подій, відповідно до літургійного календаря та місцевих звичаїв «Трисвяте» (Трисагіон) або в певні дні, інший гімн) Тут стародавній початок Літургії, до якої історично була додана попередня частина, так званий енарксис. Замість нього в певні дні церковного року вечірня (до прокимену і читань включно), а в неділі за сучасним парафіяльним Уставом грецької традиції — рання (до Великого славослов'я включно). На літургії, поєднаній з таїнством Хрещення, замість енарксису хрещальний чин до читання Святого Письма. Прокіменон Читання послання Алілуя Читання Євангелія Благальне єктенія — «Промовимо з усією душі і всього нашого розуміння…» Єктенія за померлих — про це не говорять у неділю, Великі свята чи під час пасхального сезону Єктенія катехуменів та відпуст катехуменів
Літургія вірних У першій церкві лише хрещені члени церкви, які могли приймати Святе Причастя, мали змогу відвідувати цю частину Літургії. У загальноприйнятій сучасній практиці, за дуже незначними місцевими винятками (наприклад, Афон), усі можуть залишитися. Перша єктенія вірних Друга єктенія вірних Херувимська пісня оспівував як духовних представників (або ікон) ангелів Великий Вхід — процесія, що переносить чашу і дискос (патену) від Столу приношення до вівтаря Завершальна єктенія — «Завершимо свою молитву до Господа» Поцілунок миру Символ віри (Нікейський символ віри) Sursum Corda («Піднесімо серця наші…» (Грецька: «Ἄνω σχῶμεν τὰς καρδίας») Анафора (Євхаристійна молитва) Гімнос Епінікіос або Санктус («Святий, Святий, Святий…») Євхаристійний канон, що містить Анамнеза (пам'ять про втілення, смерть і Воскресіння Христа та слова інституції) Епіклеза Покликання Святого Духа до Святих Дарів (хліба та вина), щоб змінити їх на Тіло та Кров Христа Поминання святих і Богородиці (гімн Богородиці) Достойно є (Ἀξιόν ἐστιν) (у певні дні замінено різними гімнами на честь Богородиці) Вшанування пам'яті єпископа та цивільної влади — «Пом'яни, Господи…» Благальна єктенія — «Всіх святих пом'янувши…» Господня молитва Уклін голови «Святе — святим» Гімн причастя Святе Причастя «Ми бачили Світло істинне» «Нехай наповняться уста наші похвалою Твоєю, Господи…» Літанія Подяки Молитва за амвоном Псалом 33 ВідпустУпродовж Божественної літургії майже всі тексти співаються або звучать речитативом — не лише гімни, але і єпити, молитви, сповідання віри та навіть читання Біблії, залежно від традиції. У давніх рубриках та сучасній грецькій практиці проповідь, Нікейський Символ Віри та Господня молитва вимовляються / читаються, а не співаються. У слов'янській традиції співають або рецитують усе, крім проповіді.
Галерея частин східно-православної літургії
Орієнтальні православні церкви «Божественна літургія» — це звичайне слово, яке на їх власних мовах послідовники візантійського обряду застосовують до своїх євхаристійних служб, але, хоча в англійській мові одне і те ж слово (як і слово «Меса») часом використовується для розмови про відповідні служби східних православних церков, звичайні назви, що використовуються в цих церквах, стосуються або аспекту жертвоприношення (Курбана в Сирійській православній церкві), Бадарак у Вірменській апостольській церкві, ПросфораFrom Greek προσφορά в коптській Православної церкви) або освячення (Кеддасе в ефіопській православній церкві Тевахедо).
Східні православні церкви мають багатство різних літургій, які названі на честь включеної анафори.
Коптська літургія В даний час Коптська православна церква та коптська католицька церква мають три літургії:
Літургія св. Василія (IV ст.) Літургія св. Апостола Марка, ця літургія також відома як літургія св. Кирила Літургія святого Григорія Богослова
Літургія Василія Блаженного відправляється у більшість неділь та містить найкоротшу анафору. Літургія святого Григорія зазвичай використовується під час церковних свят, але не виключно. Крім того, священнослужителі, які виконують літургію, можуть поєднувати відрізки Літургій св. Кирила та Григорія з частіше використовуваним св. Василієм на розсуд священника чи єпископа.
Сирійська православна церква, сирійська католицька церква, сирійська маронітська церква Антіохії та Сиромаланкарська католицька церква західносирійського обряду, яка розроблена з антіохійського обряду, використовують версію Божественної літургії святого Якова, яка суттєво відрізняється від своєї Аналог візантійського обряду, особливо тим, що він значно коротший (він може бути завершений менш ніж за дві години, тоді як історична форма літургії візантійського обряду до ревізій св. Василія та Івана Зототоустого зайняла більше чотирьох годин), і тим, що його можна використовувати з більш ніж вісімдесятьма різними анафорами; найчастіше використовуються такі, як Мар Бар Салібі (який є найкоротшим), і святого Якова, що нагадує літургію візантійського обряду, і це передбачено в певних випадках, таких як великі свята, освячення церков, і перші літургії, які пропонують нововисвячені священники. Через тривалу ізоляцію християн Святого Томи, обряд Сиро-Маланкарської Католицької Церкви демонструє деякі відмінності, так що цей обряд називається Маланкарським.
Основна літургія, яку використовує коптська церква, відома як літургія святого Василія. Термін Літургії святого Василія в коптському контексті означає не тільки єдину анафору з відповідними молитвами або без них, але також загальний порядок літургії Александрійського обряду.
Анафора Єгипетська (або коптська) анафора святого Василія, навіть якщо пов'язана та використовує ту саму антіохінську (або «західно-сирійську») структуру представляє групу, відмінну від візантійської, західно-сирійської та вірменської груп анафор святого Василія. Єгипетська версія не походить безпосередньо від останньої і має свої особливості: її текст є більш коротким, з меншою кількістю біблійних та алюзійних удосконалень, і йому бракує чітко визначених тринітарних посилань які є типовими для інших версій та відображають теологію Першого Константинопольського собору 381 року.
Структуру богейської коптської версії, що використовується сьогодні в Коптській церкві, можна узагальнити наступним чином:
Анафора: діалог відкриття Передмова, прославляючи Отця як Господа і вічного царя, як творця неба і землі, моря і всього, що в них, і як Отця Христа, яким все було створено попереднього Sanctus, прославляючи Отця на престолі Його слави і поклонялися ангельських господарів, так представляючи Санктус, проведений без Бенедикта Пост-Санктус, згадуючи всю історію Спасіння, від Первородного Гріха до Втілення, Страстей, Воскресіння Христа аж до Страшного Суду розповідь про установу