Стрілківська сільська громада — гірська сільська громада у Самбірському районі Львівської області України. Розташована у західній частині Самбірського району, її територія повністю знаходиться у масиві Верхньодністровські Бескиди (Карпати), площа складає 327,4 км2 (9,9 % від площі району) кількість сіл — 21, населення — 14 470 жителів (6,2 % від жителів району), повнолітніх — 10 822 особи . Густота населення - 44,78 осіб/км2.
Межує на півночі з Старосамбірською громадою, на півдні — з Турківською громадою, на сході — з Східницькою громадою Дрогобицького району, а на заході — з Республікою Польща. Громада створена нещодавно, наприкінці 2020 р.
На території Стрілківської громади розташовані Національний природний парк “Королівські Бескиди” (його створення та діяльність не погоджена із жителями громади, територія остаточно не визначена) та Регіональний ландшафтний парк “Верхньодністровські Бескиди”.
Утворена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад». Перші вибори сільського голови ОТГ та депутатів сільської ради ОТГ відбулися 25 жовтня 2020 року. Перше урочисте засідання — 26.11.2020 р.
Голова - Дрозд Микола Миколайович.
Керівний орган — Стрілківська сільська рада .
Адреса ради: Україна, 82092, Львівська обл., Самбірський р-н, село Стрілки, вул. о. М. Вербицького, 10. КАТОТТГ: UA46080170000064605
Офіційна сторінка: https://strilky-gromada.gov.ua Офіційна сторінка у соцмережі Фейсбук: https://www.facebook.com/Стрілківська-територіальна-громада-100983408538294
Склад громади Громада складається із 21 села (всі мають статус гірських):
Центр ОТГ Стрілки (1437 рік заснування, 2 333 жителі у 2021 році) Староста Грицак Василь Михайлович:
Бабина (1407 р.з., 377 жителів) Виців (77) Галівка (1486 р.з., 97жителів) Гвоздець (94) Головецько (1515 р.з., 1 058 жителів) Грозьова (7 липня 1492 р.з., 609 жителів) Дністрик (310) Мшанець (1446 р.з., 296 жителів) Плоске (1526 р.з., 149 жителів) Ріп'яна (1527 р.з., 630 жителів) Смеречка (267) Староста Чуплак Володимир Романович: Бусовисько (1273 р., 949 жителів) Верхній Лужок (1495 р.з., 1 167) Староста Дем'ян Тетяна Іванівна: Велика Волосянка (329) Лопушанка-Хомина (16 квітня 1532 р.з., 495 жителів) Тисовиця (17 квітня 1558 р.з., 592 жителі) Ясениця-Замкова (1538 р.з., 1 270 жителів) Староста Наливайко Леся Ярославівна Недільна (1552 р.з., 197 жителів) Топільниця (1558 (або 1507) р.з., 1 473 жителі) Тур'є (1345 р.з., 1 225 жителів) Структура населення з розподілом за статтями, осібРазом, в т.ч.:13994Чоловіків6829Жінок7165Віковий розподіл, осіб0-15 років233816-59 років843160 років і старше3321Вікова структура населення, молодшого за працездатний вік, осібДіти дошкільного віку788Діти шкільного віку1666
Історія Громада знаходиться у мальовничій місцевості, у Карпатах, в масиві Верхньодністровські Бескиди, Бойківщина.
Складно сказати, коли тут були засновані найперші поселення, але достеменно відомо про існування руського городища на горі Маґура ще в ХІ-ХІІІ ст. та інших замків на вершинах гір ще з часів княжої Руси.
У той час городища на висотах будували так, щоб створити цілу оборонну мережу і могти швидко передавати сигнал про небезпеку за допомогою системи вогнищ. Зараз на місцях древніх городищ і замків стоять мобільні вишки.
Через ці гори пролягав знаменитий «руський шлях» (точніше – мережа таких торгових шляхів).
Починаючи з XV ст. збереглися перші письмові згадки про ці села на їхньому сучасному місці: Бусовисько – ХІІІ ст., Бабина – 1407 р., Стрілки – 1437 р., Мшанець – 1446 р., Тур’є – 1473 р., Грозьова – 1492 р.
Тут ніколи не було панщини, що дуже сильно відбилося на характері місцевих жителів. Села мали «волоське право» (або «пастуше право»): селяни вільно користувалися ґрунтами і полонинами під владою громадських старшин (їх спочатку називали «князями», а потім – «війтами» і «солтисами»). Старшини платили податок до королівської каси, визначали, хто йде до війська (на той час - австрійського) і, що дуже важливо, мали власний суд.
Завдяки о. Михайлу Зубрицькому, священику і науковцю, який 30 років служив у с. Мшанець, збереглося дуже багато унікальних відомостей (і артефактів) про історію цих сіл. В тому числі – і про систему громадського суду, яка є насправді цікавим «кейсом» і цеглинкою до розуміння місцевої ментальності та уміння громадою вирішувати справи. Дуже рідко судові справи доходили до вищих інстанцій.
Система працювала так: війт через присяжного (громадського поліціянта) скликав людей. Найважливіша особливість – кожен охочий, хто прийшов на суд, брав у ньому участь, навіть якщо він не належав до «радних», рішення приймали спільно. Позивач витягав 5-10-20 золотих ринських, клав на стіл і приказував: «Моя п’ятка, десятка під пропадком, як ся таке на мене покаже!» Відповідач зобов’язаний був надати докази (якщо перед тим він прилюдно підозрював позивача у якомусь нечесному ділі). Якщо доводив, покладені гроші пропадали, а як ні – то змушений платити таку саму суму, яку позивач ставив на стіл.
Як здогадувався о. Зубрицький: «Ці гроші ішли, мабуть, на горілку, і це були ті славні пропої, про які так часто читаємо в оцій збірці. По суді мовив війт до провинника: «Перепроси людий!» І він купував горілки і всіх частував. Так було в селі до недавна».
Офіційні чиновники («крайники») зазвичай підтверджували присуд громади, а часто веліли присяжним та війтам з інших громад іти у Мшанець та розсуджувати суперечки.
Цікавою була й система покарання, коли людей за провину садили на дерев’яну кобилу, що стояла на подвір’ї одного ґазди.
У другій половині ХІХ ст. ситуація з алкоголем у цих селах була просто печальною. Люди пропивали все: поля, хати, реманент – все залишали у шинку. Ввечері селом не можна було пройтися без того, щоб не нарватися на бійку. Горілка була головною на обідах, весіллях, похоронах, при угодах купівлі-продажу, наприклад, овець тощо. Лише протягом різдвяних свят село витрачало на горілку стільки коштів, скільки становила річна зарплата священика.
Та у цей час завдяки молодим греко-католицьким священикам ситуація змінилася докорінно. За 20 років їм вдалося витверезити нарід. Ну і, звісно, нажити смертельних ворогів – місцевих євреїв-шинкарів.
Першою справою о. Зубрицький заборонив, як не дивно, церковний вертеп. Переписавши перед тим усі колядки. Причина полягала у п'янках вертепників. Другим кроком заборонив кликати на хрестини 15-20 кумів. Тільки двоє-четверо. Наступний крок - заборонив частувати породіль горілкою і т.д.
Окрім заборон, священник активно працював над тим, щоб створити для людей альтернативу. Відкрив у Мшанці у 1892 році найпершу «Просвіту» в цьому краї (згодом цю «естафету» підхопили грозівці, михнівчани, головчани, а тоді – жителі інших сіл). При чому, за спогадами старожилів, наріжний камінь «Просвіти» закладав о. Зубрицький разом із його другом Іваном Франком.
При «Просвіті» відкрив першу «Руську крамницю», засновниками якої були жителі Мшанця. А на виручку від діяльності крамниці купували книги, часописи, глобус для читальні. Зауважимо, що найпопулярнішими книгами серед селян кінця ХІХ- початку ХХ ст. були «Богдан Хмельницький», «Авраам Лінкольн», «Староруські оповідання», «Кобзар», «Талмуд», «Робінзон Крузо».
Утворилася чудова нова традиція: у неділю та свята після Служби Божої люди сходилися до читальні «Просвіти», де або сам священник, або хтось із писемних селян читав уголос книги або статті, а тоді присутні обговорювали новини, поточні громадські справи, співали побожні та світські пісні. Дехто із селян заходив і у будні дні, беручи або віддаючи книги.
Як писав о. Зубрицький, раніше, до того, як з Америки привезли і почали тут вирощувати картоплю («бульбу»), у цих селах часто бував голод («тісні роки»), оскільки земля тут гірська, не така родюча. Все змінилося з появою бульби.
Завдяки таким постатям, як о. Михайло Зубрицький, який підносив економічне становище селян, впроваджував передові технології у селі, неодноразово відстоював права селян перед старосамбірськими чиновниками, поширював нові ремесла, організовував науково-практичні семінари львівських професорів у селі, будував свідому українську громаду, написав безліч наукових праць про бойків та їхній спосіб життя (він першим у світі зробив селян об’єктом наукового дослідження), на початку ХХ ст. цей край було не впізнати.
Люди відчули свою гідність і силу творити зміни та писати власну історію. Писати і власною кров’ю, як у першу та другу світову, коли із цих сіл багато хлопців пішли добровольцями у лави спершу «Січовиків», а згодом – упівців.
Є свідчення про те, що в часи підпільної боротьби в селі Мшанець була організована криївка-читальня, до якої селяни позносили книги, за переховування яких могли отримати реальні терміни та висилання в Сибір. Таємно приходили до цієї криївки та читали «заборонену» літературу.
Повномасштабна війна 2022 р. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну 24 лютого 2022 р. у Стрілківську територіальну громаду, як одну з найбезпечніших територій в Україні (розташована поруч з Польщею у гірській місцевості) прибули 4975 переселенців (внутрішньо переміщені особи). Станом на січень 2023 р. у громаді залишилися 319 переселенців. Відсотковий склад майже однаковий протягом усього року: жінки - 49,2%, діти - 29,8 %, чоловіки - 21%.
Був терміново створений координаційний штаб для прийому і поселення ВПО (жінок, дітей і чоловіків непризивного віку). Найбільші волонтерські осередки організували жінки із сіл Мшанець, Плоске та Лопушанка-Хомина, які збирали односельців та підремонтовували пусті хати для безкоштовного тимчасового проживання ВПО.
Також при апараті сільської ради був організований пункт видачі гуманітарної допомоги (продукти, в т.ч. дитячі, одяг, засоби гігієни). Суттєву допомогу надіслала польська ґміна Добжень Велькі (лікарські засоби, знеболюючі, одяг, засоби гігієни, спальні мішки, каремати, бензоелектрогенератор, ліхтарі, біноклі, тканину для пошиття розгрузок) та безліч закордонних партнерів, волонтерів, благодійних організацій тощо.
Силами громади протягом року були зібрані кошти для придбання 8 тепловізорів, далекоміра, амуніції для ЗСУ (майже 100 тис. грн), автомобілю для військового, генератора. На початку великої війни 2 шкільні автобуси та матеріали на суму майже 100 тис. грн громада переслала для Самбірської тероборони.
Історії сімей ВПО, що знайшли прихисток у Стрілківській громаді, представлені як українською, так і німецькою мовою.
Для двох багатодітних сімей з Гостомеля та Сум завдяки допомозі УКУ та закордонних благодійників придбали 2 будинки у с. Мшанець.
Для довгострокового проживання ВПО зроблено ремонт у закритій початковій школі в с. Головецьке (присілок Золотнівець), встановлено систему водовідведення (каналізацію), відремонтовано систему водопостачання.
На території соціального підприємництва "Мшанецькі колиби" у с. Мшанець протягом літа 2022 р. проводилися реабілітаційні табори із психологічним супроводом для дітей і підлітків, що постраждали від війни.
На території громади збереглася найдавніша в Україні коляда, якій, за свідченням науковців, 400 років. Мова йде про "Мшанецьку коляду" або ж "Софійську коляду", в якій розповідається про будову Собору Св. Софії в Києві найголовнішої сакральної святині України. У листопаді 2023 року в Мшанець та Галівку приїхала знімальна група телеканалу "1+1" для знімання детективної історії про цю коляду. 24 грудня 2023 року в перший Святий Вечір в Україні за новим стилем сюжет про детективну історію цієї коляди став центральним у вечірньому випуску "ТСН". Коляду у прямому ефірі на Софійській площі у Києві виконала Тіна Кароль. Це спричинило новий виток наукових досліджень.