Ернст-Генріх Шмаузер (; 18 січня 1890 — 31 грудня 1945) — німецький офіцер і політик, обергруппенфюрер СС, генерал поліції і військ СС.

Біографія Син торговця Ернста Шмаузера. Учасник Першої світової війни, командир роти 183-го піхотного полку. В лютому 1919 року демобілізований, працював касиром банку в Цвікау. Член «Сталевого шолома». 1 березня 1930 року вступив в НСДАП (квиток № 215 704) і СА. 14 жовтня 1930 року перейшов з СА в СС (квиток №3 359), стояв біля витоків формування цієї організації. З 15 грудня 1930 року — командир 7-го штандарта СС (Цвіккау, потім Плауен). У липні-листопаді 1932 і з листопада 1933 року — депутат Рейхстагу. З 27 серпня 1932 року — керівник 16-го абшніта СС (Галле), з 15 липня 1933 року — оберабшніта СС «Південь» (Мюнхен). Шмаузер зіграв велику роль в підготовці «Ночі довгих ножів», один з організаторів вбивства Ернста Рема. З 1 квітня 1936 по 7 травня 1941 року — керівник оберабшніта СС «Майн» (Нюрнберг). З 20 травня 1941 по 20 лютого 1945 року — вищий керівник СС і поліції на Південному Сході (зі штаб-квартирою в Бреслау), одночасно з 26 червня 1941 по 23 лютого 1945 року — оберабшніта СС «Юго-Восток». З 21 січня 1942 року — прусський провінційний радник. Взятий в полон радянськими військами. Помер в таборі.

Сім'я 5 листопада 1921 року одружився з Ільмою Мотес, членом Націонал-соціалістичної жіночої організації. В пари народились двоє дітей. Син Ганс-Йоахім (19 вересня 1924 —29 грудня 1944) — фенріх люфтваффе, пілот 9-ї ескадрильї 54-ї винищувальної ескадри. Загинув у бою.

Молодший брат — штандартенфюрер СС Герман Шмаузер, президент поліції.

Звання

Гауптман Штурмфюрер СА (1 березня 1930) Анвертер СС (14 жовтня 1930) Манн СС (14 жовтня 1930) Штурмбаннфюрер СС (15 жовтня 1930) Штандартенфюрер СС (15 грудня 1930) Оберфюрер СС (6 жовтня 1932) Бригадефюрер СС (3 липня 1933) Группенфюрер СС (15 вересня 1933) Обергруппенфюрер СС (20 квітня 1937) Генерал поліції (10 квітня 1941) Генерал військ СС (1 липня 1944)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (9 лютого 1915) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі — за 3 поранення. Почесний кут старих бійців Почесний хрест ветерана війни з мечами Німецький Олімпійський знак 1-го класу Йольський свічник Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років) Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1940) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Література

Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Düsseldorf 1986, S. 346 Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934