Карл Йозеф Міхаель Отто Бруннер (; 26 липня 1900, Пассау — 7 грудня 1980, Мюнхен) — німецький юрист, бригадефюрер СС і генерал-майор поліції.

Біографія Син старшого поштового інспектора Отто Бруннера і його дружини Антоні, уродженої Ацінгер. З 1906 року відвідував народну школу, а в 1910-17 роках — окружну середню школу в Пассау. 13 вересня 1917 року під час Першої світової війни вступив в якості добровольця в баварську армію, де служив в 16-му піхотному полку «Великий герцог Фердинанд Тосканський». 2 квітня 1919 року демобілізований.

В квітні-червні 1919 року був членом Фрайкору в Хімгау і Пассау. В 1922-23 роках — боєць морської бригади Германа Ергардта. Бруннер також був членом німецького народного союзу оборони і наступу. Згодом вивчав право в Мюнхенському університеті і з 1927 року працював адвокатом.

Після приходу нацистів до влади в 1933 році вступив в НСДАП (квиток № 1 903 388) і СА. Потім перейшов з СА в СС (№ 107 161). В січні-вересні 1935 року служив в Головному управлінні СД. З квітня 1937 по червень 1940 року — начальник гестапо в Мюнхені.

Після початку Другої світової війни і до листопада 1939 року був керівником айнзацкоманди 4, яка входила до складу айнзацгруппи I і діяла на території окупованої Польщі, здійснюючи вбивства польської інтелігенції. Підрозділ Бруннера йшов слідом за 14-ю армією і діяла в Більсько-Білій і Ряшеві. З лютого 1940 по квітень 1944 року — інспектор поліції безпеки і СД в Зальцбурзі. Крім того, з березня 1941 року обіймав посаду начальника відділу Ia в Головному управлінні імперської безпеки.

З середини 1943 року і до кінця війни — керівником СС і поліції в Больцано. 12 вересня 1943 він віддав письмовий наказ південнотірольській службі порядку про затримання і депортації єврейського населення, яке ще залишилось. 13 травня 1945 року заарештований в Больцано союзниками і поміщений в табір для інтернованих, з якого був звільнений в 1948 році.

Бруннер служив в Організації Гелена і в 1956 році вступив на баварську державну службу, де в якості урядового радника працював в земельному установчому раді Пфаффенгофена.

Звання

Фенріх (2 квітня 1919) Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1935) Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1936) Гауптштурмфюрер СС (20 квітня 1937) Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1938) Оберштурмбаннфюрер СС (19 квітня 1941) Оберфюрер СС (1 травня 1942) Генерал-майор поліції (21 жовтня 1942) Бригадефюрер СС (9 листопада 1942)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Німецький Олімпійський знак 2-го класу Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу (10 січня 1945)

Література

Klaus-Michael Mallmann, Jochen Böhler und Jürgen Matthäus: Einsatzgruppen in Polen: Darstellung und Dokumentation. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Stuttgart 2008, ISBN 978-3-534-21353-5. (Band 12 der Veröffentlichungen der Forschungsstelle Ludwigsburg der Universität Stuttgart.) Dermot Bradley (Hrsg.), Andreas Schulz, Günter Wegmann: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abraham–Gutenberger. Biblio Verlag. Bissendorf 2003. ISBN 3-7648-2373-9. S. 168—171.

Посилання

Біографічні дані.

Примітки