Комплекс з виробництва добрив у Бандар-Імамі – підприємство хімічної промисловості у індустріальній зоні Бандар-Імам (до Ісламської революції носила назву Бандар-Шахпур), що знаходиться за півтора десятка кілометрів на південний захід від Бандар-Махшахру.
Інтегрований з комплексом газопереробний завод постачає підготований газ, діоксид вуглецю та сірководень, при цьому з останнього отримують сульфатну кислоту та гранульовану сірку. Підготований газ спрямовують на виробництво аміаку, який далі частково реалізовують зовнішнім споживачам (зокрема, розташованому у тій же індустріальній зоні заводу ізоцианатів), а частково використовують для продукування карбаміду (реакцією з діоксидом вуглецю) і діаммонійфосфату. Необхідну для отримання останнього фосфорну кислоту виробляють самостійно шляхом обробки імпортованих фосфоритів сульфатною кислотою.
На момент запуску в 1970 році комплекс мав потужність у 480 тисяч тонн сірки, 480 тисяч тонн сульфатної кислоти, 340 тисяч тонн аміаку, 164 тисячі тонн сечовини, 143 тисячі тонн фосфорної кислоти, 100 тисяч тонн диамонійфосфату та 141 тисяча тонн потрійного суперфосфату (ще одне добриво, яке отримували розкладенням фосфоритів фосфорною кислотою). В подальшому майданчик модернізували до рівня у 508 тисяч тонн сірки, 627 тисяч тонн сульфатної кислоти, 1336 тисяч тонн аміаку, 594 тисячі тонн сечовини та 450 тисяч тонн диамонійфосфату, при цьому йому потрібно 250 тисяч тон фосфорної кислоти концентрації 52-54% (127 тисяч тон в перерахунку на Р2О5), для отримання якої необхідно спожити 425 тисяч тон привозних фосфатів та 340 тисяч тон сульфатної кислоти власного виробництва.
Враховуючи обмежені можливості власного ГПЗ та нарощування потужності по аміаку, станом на початок 2020-х до половини необхідного комплексу газу мала постачати компанія NIGC (1,17 млрд м3 на рік). З огляду на це варто відзначити, що подача природного газу до індустріальної зони можлива щонайменше по газопроводу Ахваз – Бандар-Імам.
Запущена в 2007-му третя лінія аміаку окрім природного газу споживає постачений іншими підприємствами індустріальної зони водень (природний газ, власне, і потрібен як джерело водню). Можливо відзначити, що продуцентами водню в Бандар-Імамі є, зокрема, установки парового крекінгу компаній BIPC, Amir Kabir та Marun.
Приймання фосфоритів, а також відправка гранульованої сірки та інших продуктів здійснюється через власні причали.
Енергетичні потреби комплексу обслуговує власна електростанція.
Первісно комплекс первісно носив назву Shāpur Chemical Plant. В подальшому його власника перейменували на Razi Petrochemical, а у 2008-му 95,62% комплексу продали за 656 мільйонів доларів США консорціуму турецьких інвесторів (ще 4,38% належать працівникам). Станом на початок 2020-х основними власниками Razi Petrochemical були Gubre Fabrikalari Amonium (47,81%) та Trade Joint Stock Co. & Petrochemicals Energy Asia (23,91%).
Примітки