Кременецький (крем'янецький) повіт — адміністративно-територіальна одиниця Волинського князівства, Волинської землі (від 1452) та Волинського воєводства (від 1566) Великого князівства Литовського, а з 1569 року — Речі Посполитої. Центр — місто Кременець.
Як і всі повіти у Великому князівстві Литовському і Речі Посполитій, окрім адміністративно-територіального значення, відігравав також наступні ролі: судового повіту — території юрисдикції ґродського або замкового суду, земського суду та підкоморського судуКолодяжна В. В. Формування та розвиток системи державних судів Волинського воєводства (1566—1795) // Юридичний науковий електронний журнал. — № 2/2018. — С. 16-17.; податкового повіту — території, з якої збирали податки; військового повіту — території, з якої шляхта, що проживала довкола Кременецького замку (ґроду), несла військову службу на користь верховного володаря; сеймикового повіту — території, з якої шляхта збиралася на регіональні шляхетські сеймики і на яку поширювалися їхні ухвали. З цього повіту на сеймик Волинського воєводства обиралися 2 посли та 1 депутат.
Історія У першій третині XV століття на зміну волостям на чолі з воєводами на Волині прийшли старостинські округи, які найчастіше називалися повітами, серед яких був і майбутній Кременецький повіт. Спочатку цей округ підпорядковувався луцькому великокняжому уряднику (наміснику, старості)Любавский М. Областное деление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. — М., 1892. — С. 209..
Кременецьким округом управляли намісники луцького старости, призначувані великим князем литовським, наділені широкими повноваженнями. Іноді трапляються також назви «окружний староста» — керівник округу (повіту) та «городовий староста» — теж керівник повіту на відміну від «негородового старости» — державця коронних маєтностей. Його резиденцією був Кременецький замок. Найраніше кременецький намісник (староста) згадується 1418 рокуКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 634.. Ним був Конрад Франкенберг (Франкемберг), хоча у документах він також називається бургграфомUrzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — S. 60., тобто комендантом Кременецького замку. З початку 1430-х років посада кременецького намісника існувала на постійній основі — імовірно, це було пов'язано з отриманням містом Кременцем 9 травня 1431 року привілея магдебурзького праваКуляниця Н. Уряд старости у місті Кременець в 1560—1627 роках // Київські історичні студії. — № 1(4) (2017). — С. 55..
Кременецький округ охоплював колишні Кременецьку, Стіжецьку й північну частину Меджибізької волостей. Остання з її складових, віддалена від Кременця, протягом деякого часу зберігала певну відособленість і мала окрему назву Кузьминський повіт. Окрім Кременецького повіту, у середині й другій половині XV століття в межах його майбутньої території (після 1566 року) існували схожі за своїм статусом Кузьминський, Перемильський (частково) і Полонський повіти, адміністративно підпорядковані луцькому старості; Збаразький повіт роду Несвіцьких і похідних від нього княжих родів та Заславська волость молодшого відгалуження князів ОстрозькихСобчук В. Д. Знать Південної Волині на схилі середніх віків. Історико-генеалогічне та історико-географічне дослідження: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01. — Львів, 2002..
Після смерті останнього волинського князя Свидригайла 1452 року та остаточної ліквідації Казимиром IV Ягеллончиком Волинського князівстваБатюшков П. Н. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. — Санкт-Петербург: Типография Товарищества «Общественная польза», 1888. — С. 68., Кременецький округ став частиною Волинської землі, згодом він все частіше називався повітом.
Кременецький намісник після 1529 року почав називатися старостоюЛюбавский М. Областное деление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. — М., 1892. — С. 210., його повноваження значно розширилися.
Унаслідок реформ 1564-1566 років, які були закріплені у другому Литовському Статуті (Волинському), всю територію країни було поділено на воєводства і повіти. Кременецький повіт став частиною Волинського воєводства. До його складу були включені Кузьминський, Полонський, Збаразький, частково Перемильський повіти та Заславська волость. Окрім старости, у ньому були засновані наступні уряди: маршалка, підкоморія, судді, підсудка, писаря, войського. Для одержання будь-якого з цих земських урядів у повіті потрібна була повітова осілість — наявність земельної власності та тривале проживання на його територіїКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 636, 638, 640. Був створений інститут регулярних повітових сеймиків, які стали першою інстанцією для вирішення того чи іншого питання; були внесені зміни до сеймового представництва. У роботі сеймиків брали участь усі шляхтичі, які мали земельну власність у цьому повіті. Повітові сеймики обирали кандидатів у судді до земського та підкоморського судів, а також, по два депутати від кожного повіту до вального сейму Великого князівства Литовського, пізніше — Сейму Речі Посполитої. У повіті було запроваджено земський, ґродський і підкоморський суди, ліквідовано привілеї магнатів судитися тільки великокняжим судом.
Після Люблінської унії 1569 року Кременецький повіт у складі Волинського воєводства став частиною Корони Королівства Польського.
24 червня 1765 року королівська канцелярія видала номінаційні привілеї на уряди чашника, ловчого, підчашого, підстолія, скарбника, стольника, хорунжого, мечника та войського меншого для Кременецького повітуКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 642.. Існувавший до того уряд войського звідтоді почав називатися войський більший.
1772 року, після першого поділу Речі Посполитої, до Австрії відійшли південно-західна і частково західна частина Кременецького повіту з містами Збаражем, Черниховом і Лешневом загальною площею 1 095 квадратних кілометрівКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 20..
2 листопада 1791 року сейм Речі Посполитої вніс істотні зміни в повітовий поділ воєводств. Відтоді, за його ухвалою, у Волинському воєводстві мало бути шість повітів: Володимирсько-Чернігівський, Володимирсько-Новгородський, Луцький, Кременецький, Горинський і Надслуцький; повітовими центрами ставали міста Володимир, Рафалівка, Луцьк, Кременець, Рівне, Красилів. Указана адміністративно-територіальна реформа проводилась лише до перемоги Тарговицької конфедерації влітку 1792 рокуКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 21.. Тарговицька реакція перекреслила реформаторські починання Чотирирічного сейму. Анульовано було й адміністративно-територіальну реформу, відновлено старий повітовий поділ.
1793 року, внаслідок другого поділу Речі Посполитої, до Російської імперії відійшла східна половина Волині, а західна половина залишилась за Річчю Посполитою. Кордон між двома державами пролягав, зокрема, через Кременецький повіт: із півночі на південь східніше міст Кременця, Вишнівця, західніше міст Шумська, Ямполя, Ланівців, ВишгородкаКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 22..
Східна половина Волинського воєводства увійшла до складу створеного в цьому році Ізяславського намісництва (губернії) Російської імперії. Згідно з постановою Гродненського сейму землі Волинського воєводства, що залишилися у Речі Посполитій, були поділені на землі: Луцьку, Кременецьку та ПоліськуКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 662..
Проте, внаслідок третього поділу Речі Посполитої 1795 року, до Росії відійшла решта Кременецького повіту. З кінця 1796 року вся територія повіту адміністративно увійшла до Волинської губерніїКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 23..
Географія Кременецький повіт був найпівденнішим повітом Волинського воєводства. На півночі він межував з Луцьким повітом, кордон проходив ламаною лінією орієнтовно від Берестечка по Стиру до впадіння в нього Пляшівки, далі по суходолу на значній відстані, по Цвітосі, поділяючи нею Заславську волость на північну і південну частини, «уверх до лесу Великого Цвету» і цим лісом до Случі, де закінчувався південніше містечка БаранівкиКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 19.. На заході повіт межував з Буським повітом Белзького воєводства та Львівським повітом Руського воєводства, на півдні з Летичівським і Кам'янецьким повітами Подільського воєводства та Теребовлянським повітом Руського воєводства, а на сході проходила межа з Житомирським повітом Київського воєводства здебільшого по річці СлучКрикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV-XVIII ст. Кордони воєводств у світлі джерел. — 2-ге вид. — Київ: [Ін-т укр. археографії], 1993. — С. 49..
Станом на кінець 1560-х років Кременецький повіт охоплював верхів'я Стиру, Горині, Серету, Збруча, Случі й Бужка. Площа повіту за різними підрахунками становила близько 13 503 квадратних кілометрів (за вимірами О. Яблоновського), біля 13 176 квадратних кілометрів (за вимірами О. Барановича)Баранович O. Залюднення України перед Хмельниччиною. Ч. 1: Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. — Київ: Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930. — С. 21. та близько 12 543 квадратних кілометрів (за підрахунками М. Крикуна).
Населення Населення повіту 1629 року за підрахунками О. Барановича становило близько 203 304 осіб, за підрахунками М. Крикуна — 244 973 особиКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 235.; щільність населення — 19,53 чоловік на квадратний кілометрКрикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 234..
Устрій Адміністративно-територіальний поділ