Миколаївська церква (Присліп) — діюча церква в селі Присліп, Міжгірської селищної громади, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 222).
Історія
Церква Святого Миколая була побудована з смерекових брусів, освячена в 1797 році (датовано за написом на одвірку):
За переказами місце для церкви було вибрано внаслідок хитрощів, коли мешканці горішньої частини села зняли хрест з старої церкви і закопали його на місці, яке їм подобалось, а інші мешканці села побачивши цей "знак" погодились її побудувати на цьому місці. Вважається, що церкуву побудували ті ж майстри, які пізніше побудували Церкву Введення в храм Пресятої Богородиці в сусідньому селі Торунь. Церкву реставрували в 1968 році.
Архітектура
Церква побудована з смерекових брусів, тризрубна з баштою над бабинцем. Була покрита гонтом. З нагоди 200-річчя церква була оббита бляхою (дах та опасання), стіни пофарбовані в жовтий колір. Зруб нави більший і квадратний, а зруби бабинця та вівтаря мають прямокутну форму. До бабинця примикає двоярусна каркасна галерея, наразі засклена. Над бабинцем розташована вежа, яка опоясана дахом - "фартухом", який переходить в двоскатний високий дах нави, а вівтар покритий нижчим двоскатним дахом. Башта є каркасною з голосниками у формі аркади та багатоярусним куполом барокової форми. Опасання оточує церкву з усіх сторін та розташоване на вінцях зрубів. Нава та вівтар мають коробове склепіння, а бабинець — плоске склепіння. В наві на східній частині церкви влаштовані хори. В середині церкви зберігся позолочений до річниці храму іконостас, датований 1759 роком, розмальований з використанням світлотіньового моделювання складок одежі та облич, а також ікони, які ймовірно походять з старішої церкви, датовані першою половиною XVII ст. Кілька ікон у кіотах (“Благовіщення”, “Трійця” та «Розп’яття») датуються 1729 роком. Ікони розписували як професійні художники, так і народні майстри. В інтер'єрі та екстер'єрі церкви спостерігається декоративна різьба по дереву (стовпчики ґанку, випуски вінців зрубів, арочки верхніх і нижніх голосниць, двері й одвірок).
На іконостасі є напис, який свідчить про осіб, завдяки яким його споруджено:
Написи на іконах свідчать, що окремі з них написані в першій половині XVIII ст., а саме на іконі “Благовіщення”:
А також напис на другій іконі “Благовіщення”:
Жертовник в церкві був збудований в 1754 році, про шо свідчить відповідний напис:
Дзвіниця
Коло церкви розташована двоярусна дзвіниця. Нижній ярус споруджений зі зрубу, вкритий опасанням, а верхній - каркасний з опасанням та восьмисхилим шатровим верхом. На другому ярусі сформовані голосницями в формі аркади.
Див також
Церква Введення в храм Пресятої Богородиці (Торунь); Церква святого Миколи Чудотворця (Ізки); Церква Святого Духа (Колочава); Церква Введення Пресвятої Богородиці (Розтока); Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Пилипець).
Джерела
Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 376 – 380; Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 125-126; Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. – М.: Искусство, 1973 г., с. 103 – 109; Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 190; Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 484 – 486.; Сирохман М. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008; Сторінка проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина" .
Примітки