Бен Хоган ( 13 серпня 1912 — 25 липня 1997) — американський професійний гравець в гольф, що вважається одним з найбільш знаних гольфістів в історії . Ровесник двом іншим найбільшим гравцям в гольф XX століття: Сему Сніду та Байрону Нельсону — Хоган відомий значним впливом, який він надав на теорію свінгу, і легендарним умінням завдавати сильних ударів по м'ячу. Дев'ять перемог в найбільших змаганнях з гольфу ставлять його на одну сходинку за цим показником з Гері Плеєром і на четверте місце в загальному заліку, де попереду виявляються тільки Джек Ніклаус (18 перемог), Тайгер Вудс (14 перемог) і Уолтер Хейген (11 перемог) . Він також один з п'яти гравців, яким підкорилися всі чотири найбільших професійних турніру: " Мастерс ", британський Відкритий чемпіонат, Відкритий чемпіонат США з гольфу і Чемпіонат PGA — разом з Никлаусом, Вудсом, Плеєром і Джином Саразеном .

Ранні роки Вільям Бен Хоган народився в Стівенвіллі, штат Техас. Він був третьою і наймолодшою дитиною в сім'ї Честера Хогана і Клари Хоган (уродженої Вільямс). Батько Бена був ковалем. До 1921 року сім'я Хогану проживала в 16 км на південний захід від Дубліна, штат Техас, поки не переїхала на північ-овосток в Форт-Уорт . У 1922 році, коли Хогану було дев'ять років, його батько зробив самогубство, вистріливши собі в груди. Деякі джерела стверджують, що Бен був свідком цього, що вплинуло на його психіку і виразилося в интровертности характеру .

Смерть батька привела до того, що сім'я стала відчувати фінансові труднощі, і діти змушені були працювати, щоб допомагати кравчині -матері зводити кінці з кінцями. Старший син Ройал кинув школу в 14 років і почав розвозити на велосипеді офісне приладдя. Дев'ятирічний Бен продавав після уроків в школі газети на прилеглій залізничної станції. У 11 років він за порадою друга влаштувався кедді в Glen Garden Country Club, який мав поле для гольфу з дев'яти лунок в 11 км на південь від місця проживання Бена. Одним з кедді в тому ж клубі був Байрон Нельсон, що став згодом противником Хогана в професійних чемпіонатах. У 15 років вони обидва брали участь в грудневих змаганнях кедді 1927 року і, після того як Нельсон втопив м'яч на останній лунці, закінчили поле з рівним результатом. Замість гри до першої поразки на лунці, Нельсон і Хоган знову пройшли всі дев'ять лунок, і на цей раз Нельсон, знову втопивши м'яч на останній лунці, проте був попереду на один удар. Наступної весни Нельсон отримав єдине надане місце молодшого члена клубу. Хоган, якому за правилами клубу не дозволялося бути кедді після 16 років, у серпня 1928 року стало грати на полях зі щоденною оплатою — Katy Lake, Worth Hills і Z-Boaz.

Кар'єра В останньому семестрі заключного року навчання Бен Хоган пішов з Central High School (RL Paschal High School), щоб стати професійним гравцем і виступити на Відкритому чемпіонаті Техасу в Сан-Антоніо. Змагання проходили в січні 1930 року, більш ніж за півроку до 18-річчя Хогана. У 1932 році він знайшов низькооплачувану роботу в Кліберн, штат Техас.

Перші роки професійним гравцем були вкрай складними для Хогана, і він неодноразово залишався без грошей. До березня 1940 він не виграв жодного турніру, але потім переміг в трьох поспіль змаганнях в Північній Кароліні.

Незважаючи на 13 місце за заробленими за 1938 році грошей, Хоган був змушений погодитися на роботу асистента і влаштувався в Century Country Club в Пурчейзе, штат Нью-Йорк. Потім в 1941 році він отримав посаду провідного гравця в Hershey Country Club в Херші, штат Пенсильваніяя.

З 1938 по 1959 роки Хоган виграв 63 професійних турніру незважаючи на паузи, викликані службою в армії і автомобільною аварією.

Друга світова війна Під час Другої світової війни Бен Хоган був покликаний на службу в березні 1943 року. Він служив в званні лейтенанта в Форт-Уорт, штат Техас до червня 1945 року.

Зіткнення з автобусом 2 лютого 1949 року Хоган з дружиною в сильному тумані неподалік від Ван-Хорна, штат Техас, зіткнулися на мосту з автобусом. Хоган закрив дружину, яка сиділа на пасажирському сидінні, від удару, і тим врятував власне життя: рульова колонка пропоров крісло водія.

Хоган, якому було 36 років, отримав подвійний перелом таза, переломи ключиці та лівої щиколотки, пошкодження ребра і небезпечні для життя тромби, наслідки яких позначалися на кровообігу все життя. Доктора побоювалися, що він може назавжди втратити здатність ходити і брати участь в змаганнях з гольфу. Хоган був виписаний з лікарні 1 квітня, через 59 днів після аварії.

Відновивши форму завдяки довгим прогулянкам, Хоган повернувся в професійний гольф в листопаді 1949 року. Першими змаганнями в рамка PGA Tour сезону 1950 року для нього став Los Angeles Open . Основний турнір з 72 лунок він закінчив нарівні з Семом Снідом, але програв тому в плей-офф на 18 лунок.

Хоган в ударі Перемогою в Карнусті Хоган почав свій переможний сезон 1953 року. Він виграв п'ять з шести турнірів, в яких брав участь, в тому числі три «мейджори»: Мастерс (гольф), Відкритий чемпіонат США і Відкритий чемпіонат Великої Британії.

До сих пір ця серія перемог залишається однією з найвидатніших в історії професійного гольфу. Сорокарічний Хоган не міг брати участь — і, можливо, перемогти — в Чемпіонаті PGA і таким чином виграти " Великий шолом ", оскільки терміни проведення турніру: 1-7 липня — перетиналися зі строками Відкритого чемпіонату Великої Британії: 6 — 10 липня. Бен Хоган став першим гольфістом, якому вдалося перемогти в трьох найбільших турнірах за один сезон. Це досягнення зміг повторити тільки Тайгер Вудс у 2000 році, який виграв три останніх головних турніру, а потім переміг в першому наступного сезону.

Хоган часто відмовлявся брати участь в чемпіонаті PGA, пропускаючи все більше по мірі розвитку кар'єри. Для цього було дві причини: по-перше, до 1958 року Чемпіонат PGA грався в форматі індивідуальних матчів, а Хоган умів знаходити довготривалу стратегію на цілий раунд; по-друге, в Чемпіонаті PGA необхідно кілька днів проходити по 36 лунок, а після аварії 1949 року Хоган зазнавав труднощів, якщо доводилося грати більше 18 лунок в день.

Свінг Хогана Широку популярність Бен Хоган отримав як майстер свінгу — сильного удару по м'ячу. Маючи порівняно невисока кількість перемог в турнірах, він заслуговує свою сучасну репутацію саме завдяки цьому навику.

Хоган відомий тим, що приділяв тренуванням більше часу, ніж будь-який з його сучасників. Іноді кажуть, що саме він і винайшов тренування. У відповідь на це Хоган говорив: "Ви чули, що тренуючись до упаду, але. . . Мені це подобається. Я не можу дочекатися ранку, коли знову вдарю по м'ячу. Коли удар досягає мети, твердо і рішуче, це задоволення, яке доступне лише небагатьом " . Хоган також став першим гравцем, який співвідніс вибір ключки з відстанню, на яке летить м'яч і місцем його падіння, щоб отримати кращий контроль удару.

Хоган вважав, що свінг у кожного гравця «брудний», і зробити його майстерним можна тільки великою кількістю тренувань. Він також багато років розмірковував над різними ідеями та методологіями свінгу, щоб врешті-решт представити оформившуюся теорію, яка призвела до найбільш успішному періоду в кар'єрі.

В молодості Хоган постійно страждав від хука — помилкового удару, коли м'яч летить, сильно зміщуючись в бік. Хоча його статура не було видатним: всього 1 м 74 см і 67 кг, за що його прозвали «Bantam» за назвою карликової породи курей — він умів першим ударом відправити м'яч далеко вперед і навіть брав участь в змаганнях на дальність удару.

Вважалося, що до 1949 року Хоган на турнірах використовував «сильний» захоплення, маючи в своєму розпорядженні руки на правій частині рукоятки ключки, хоча практикувався з «слабким» захопленням і лівим зап'ястям, спрямованим в бік цілі, що обмежувало успішність удару . За твердженням Якобса, про цей недолік йому повідомив Байрон Нельсон, який також вказав, що Хоган виробив таке захоплення, щоб бити також далеко, як і більш важкі і високі суперники. Результатом стали хукі з катастрофічними для гри наслідками.

Згодом Хоган знайшов свій власний удар, направляючи м'яч нижче, ніж зазвичай і з невеликим зсувом зліва направо. Така траєкторія стала результатом використання свінгу типу дро в поєднанні з «слабким» захопленням. Така техніка практично виключила шанс зробити хук.

На тренуваннях і турнірах Хоган грав без рукавичок. Те ж саме робив і Мо Норман, який разом з Хоганом визнається одним з найбільших майстрів сильного удару. Навіть Тайгер Вудс говорив, що хотів би мати свінгом цих гольфістів, оскільки вони домоглися повного контролю над м'ячемGolf Digest, January 2005 .

У травні 1967 року Том Майкл, редактор книги Кері Мідлкоффа The Golf Swing спостерігав за іграми турніру Colonial National Invitational в Форт-Уорт. 54-річний Хоган закінчив його на третьому місці, зробивши 281 удар. З них Майкл нарахував 141 свінг, оцінивши 139 з них від «хороший» до «чудовий». З двох, що залишилися один промахнувся мимо фервея на 5 ярдів, а другий не долетів до гріну приблизно на тій самій відстані. Важко було назвати іншого гравця, якщо взагалі можливо, показав такий результат за чотири дні турніру .

«Five Lessons» і підручники гольфу

Бен Хоган дотримувався думки, що хороший, поставлений свінг вимагає лише кілька елементів, правильно і вчасно виконаних. Його книга Five Lessons: The Modern Fundamentals of Golf («П'ять уроків: Сучасні основи гольфу»), ймовірно, є самим читаним посібником з гольфу, конкуруючи за це звання тільки з книгою Харві Пеник Little Red Book. Принципи, в ній викладені, часто повторюють сучасні гуру гольфу. У «П'яти уроках» Хоган ділить свінг на чотири частини: основи, захоплення, стійка і поза, удар.

основи Хоган стверджує, що середній гольфіст себе недооцінює. Він бачить, що початківці гравці занадто багато уваги приділяють довгій грі. Але якщо мати точний, потужний свінг, можна бити за 70 ярдів. І будь-яка середня гольфіст здатний поставити надійний удар за 80 ярдів . За кілька років методом проб і помилок Хоган розробив техніку, яка довела свою ефективність в умовах будь-яких обставин.

Хоган пише: «Хороший гольф починається з гарного захоплення» . Якщо неправильно тримати ключку, гравець не зможе розкрити свій потенціал. Захоплення важливий, оскільки єдиний фізичний контакт з м'ячем здійснюється через ключку. Поганий захоплення може призвести до сповзання руки зниження швидкості головки ключки. В результаті будуть втрачені міць і точність удару. Перекривається розташування рук є кращою технікою, оскільки змушує руки діяти в єдності

Стійка і поза Правильна стійка дозволяє не тільки задати потрібний напрямок, але і забезпечує збалансований свінг, готує потрібні м'язи і дає максимальну потужність і контроль над м'ячем. Тіло повинно розташовуватися щодо м'яча тільки після того, як щодо нього була розташована головка ключки. Вибудовування стійки починається від ступень, потім йдуть коліна, стегна і плечі. Чим довше ключка, тим ширше треба ставити ноги, забезпечуючи стійкість .

удар

відведення ключки

Хоган рекомендує попередньо імітувати удар, оскільки це допомагає розслабити м'язи, а рукам запам'ятати рух в першій частині замаху. Замах повинен бути крутіше, ніж рух вниз, а в найвищій точці замаху спина повинна дивитися в бік цілі .

рух вниз

У другій частині удару, рух вниз, Хоган віддає перевагу в русі стегон, які першими починають повертатися. Він порівнює гольфіста з бейсболістом, знаходячи спільну техніку виконання удару по м'ячу і кидка. Руки рухаються зсередини назовні. Головка ключки досягає максимальної швидкості не в момент торкання м'яча, а відразу після, коли обидві руки повністю випрямляються .

Перше видання «П'яти уроків» вийшло по частинах в п'яти випусках журналу Sports Illustrated починаючи з 11 березня 1957 року . В кінці року підручник з'явився у вигляді окремої книги, а на цей момент він перевиданий 64 рази і до сих пір залишається одним з найбільш продаваних посібників з гольфу. Співавтором підручника виступив Герберт Уоррен Вінд, ілюстрації виконав Ентоні Равіеллі.

Особисте життя