Анатолій Борисович Затін (Anatoly Zatin, Anatoli Zatine; 23 березня 1954, Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) — композитор, піаніст, диригент, педагог. Народився в СРСР, отримав мексиканське громадянство в 1996 році.
Освіта Народився 1954 року в сім'ї музикантів, почав навчатися музиці в три роки. У 1968 році зайняв перше місце на конкурсі молодих композиторів і піаністів в Києві. Закінчив Ленінградську державну консерваторію по класу композиції та оркестрового диригування (1977), фортепіано (в 1979 р.), аспірантуру по класу композиції (у 1983 р.). В консерваторії навчався композиції у Сергія Слонімського, оркестровому диригуванню у Равіля Мартинова і Олександра Лукашавичуса (учні Іллі Мусіна), фортепіано у Юрія Ананьєва (асистент Генріха Нейгауза), Павла Серебрякова і О. Логовинського. Дебютував як диригент з Ленінградським філармонічним оркестром під керівництвом свого наставника Євгена Мравінського.
Професійна діяльність У 1979 році Анатолій Затін вступив до Спілки композиторів СРСР. Працював у Ленінградському музичному училищі імені Модеста Мусоргського, після закінчення навчання викладав композицію, оркестрування і камерну музику в Ленінградській державній консерваторії (1981—1983). У 1979 році здобув другу премію на конкурсі імені С. Прокоф'єва в Ленінграді.
У 1990 році був нагороджений Почесною медаллю ЮНІСЕФ за свою діяльність як піаніст і диригент. У той час гастролював по Україні, Росії, Китаю, Північної Кореї, Південної Кореї, Японії, Великій Британії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Естонії, Угорщині та Італії. У 1980-ті роки робив записи з Ленінградським філармонічним оркестром для «Мелодії» і Центрального радіо СРСР. Спільно з Валерієм Семенівським написав вистави для музичного театру «Безтурботний громадянин» (1985), «Кошмарні сновидіння Херсонської губернії» (1987). У 1990—1992 роках працював художнім керівником і головним диригентом Єкатеринбурзького театру музичної комедії і камерного оркестру B-A-C-H.
З 1992 року Анатолій Затін влаштувався в Мексиці. Викладав в Університеті Гвадалахари в 1992—2001 роках, у 1996 році заснував власну музичну академію AIMAZ в Гвадалахарі, штат Халіско. З 2001 року є професором Університету Коліма, де в 2001—2011 роках керував музичним факультетом, а в 2011—2016 рр. — працював деканом Інституту образотворчих мистецтв (IUBA).
У 2003 році заснував фортепіанний дует Duo Petrof разом зі своєю ученицею, піаністкою . В 2008 році отримав звання Артиста Петроф. Нагороджений Медаллю Моцарта 2015 за внесок у розвиток музичного мистецтва.
За багато років творчої діяльності співпрацював з такими музикантами як Тимофій Докшицер, Віталій Буяновський, Володимир Кафельников, Оноре Дзараллі, Равіль Мартинов, Володимир Віардо, Дмитро Башкіров, Жан Дубе.
Твори Концерти:
Потрійний концерт для валторни, труби, фортепіано з оркестром (1979) Подвійний концерт для флейти, клавесина і оркестру (1983) Подвійний концерт для труби, фортепіано і струнних (1986) Рапсодія для фортепіано з оркестром на теми Ніно Рота (1988)
Опери / Мюзикли:
Безтурботний Громадянин : Музичні сцени (1985) Кошмарні Сновидіння в Херсонській Губернії: Opera Buffa (1987) Кохання до гробу: Музичний спектакль (1990)
Балети:
Вождь Червоношкірих Фея
Фортепіано:
три п'єси: інвенція, траурна музика, танець (1972) Варіації для фортепіано (1973) Соната № 1 (1977) Соната № 2 «Тіні» (1981) «Паганіні» Фантазія в 6-ти етюдах (1987) Поема (2006)
Симфонічні твори:
Музика для оркестру (1974) Концерт для оркестру (1976) Симфонія (1977)
Камерна музика / ансамблі:
«Величальна» для ансамблю віолончелістів (1982) Три танцю, для ансамблю віолончелістів (1982) «Присвята» для ансамблю скрипалів (1983) Соната для валторни і фортепіано (1983) Соната для альта і фортепіано (1983) Полька для фортепіано в 4 руки і свистка (версія для струнного квінтету і фортепіано в 4 руки) (2000) Сюїта з балету Сергія Слонімського «Ікар» для 2-х фортепіано (2008) Харабе Тапатіо для двох фортепіано (2010) Гексамерон: обробка для двох фортепіано в 12 рук (2011) Картинки з виставки: версія для 2-х фортепіано (2019) Танець золотої змії, для 2-х фортепіано (2019)
Вокальна музика:
Веселі Історії: Кантата для дитячого хору (1984)
Кіно / телебачення:
Повітряний хоровод, реж. В. Трахтенгерц (1985) Водна фантазія, реж. В. Трахтенгерц (1986) Небезпечна людина (В. Шадхан, 1988) Abril, el mes más cruel / « Квітень, самий жорстокий місяць» (Борис Гольденбланк, Мексика, 1993)
Твори для інших інструментів:
три етюди для віолончелі (1984)
Примітки
Посилання
https://records.su/tag/Затин_Анатолий