Рой Волліс (; 1945—1990) ― британський соціолог релігії, декан факультету економіки та суспільних наук Королівського університету Белфаста. Найбільш відомий тричастинною типологією нових релігійних рухів, яку він виклав у праці 1984 року «Найпростіші форми життя нових релігій» (), а також вивченням Церкви саєнтології, опублікованими в 1976 році Roy Wallis // Scott J., Marshall G. A Dictionary of Sociology . — Oxford University Press, 2009. — P. 797Warburg M. Globalization and Religious Diasporas: A Reassessment in the Light of the Cartoon Crisis // Religion in the 21st Century: Challenges and Transformations / Eds. Margit Warburg, Lisbet Christoffersen, Professor Hanne Petersen, Professor Hans Raun IversenAshgate Publishing, Ltd., 2013. — P. 224 Perspectives on New Religious Movements. — Bloomsbury Publishing, 2016. — P. 113<ref>Dawson, Lorne L. Cults in context: readings in the study of new religious movements , Routledge, 2018, </ref.

Він здебільшого відомий тим, що створив сім знаків, які відрізняють релігійну громаду від сектантської церкви, яку він створив під час дослідження Церкви Саєнтології. Він запровадив різницю між світоутверджуючими та відкидаючими новими релігійними рухами. ref>Bromley, David NEW RELIGIOUS MOVEMENTS in the Encyclopedia of Religion and Society edited by William H. Swatos, Jr. Editor </ref>.

Після публікації книги «Шлях до повної свободи» (1976), глибокого аналізу соціології саєнтології, церква переслідувала його як юридично, так і особисто Roy Wallis's The Road to Total Freedom, page 218-219Roy Wallis (1977) "The Moral Career of the Research Project" in Colin Bell and Howard Newby (Eds) Doing Sociological Research London: Allen and Unwin. . Підроблені листи, очевидно від Волліса, були надіслані його колегам, що втягували його в різні скандальні дії. Stewart Lamont (1986) Religion Inc.: The Church of Scientology London: Harrap. . page 87

Наукова діяльність Рой Уолліс був представником вражаючого покоління учнів Брайна Уїлсона в Оксфордському університеті . Його докторська дисертація була присвячена дослідженню саєнтології і пізніше лягла в основу монографії «Шлях до повної свободи», де він вперше продемонстрував характерні навички сприймати і спрощувати великий обсяг різнорідного матеріалу і плідно переробив праці теолога Хельмута Річарда Нібура (типологію «секта-деномінація-церква»), додавши визначення між культів Васильева Е. Н. «Культ» и «секта»: проблема разграничения // Религиоведение, 2007. № 3. С. 86-92.Васильева Е. Н. Церковь и секта: развитие научных представлений. Saarbrucken: LAP LAMBERT Academic Publishing GmbH & Co. KG, 2011. 183 с. .

Рой Уолліс стверджував, що в плані типологічних відмінностей цікавлять два простих питання : в якій мірі ідеологія вважає себе єдино правильною або єдино легітимною (а не однією з плюралістичних точок зору); в якій мірі ідеологію розглядають як прийнятну і шановану (а не девіантну) в навколишньому суспільстві.

Вивчення нових релігійних рухів привело Волліса до створення його головної праці «Найпростіші форми життя нових релігій» (). Волліс ввів в науковий обіг нові критерії відмінності між світоутверждуючими (англ. World-affirming), світотерпимими (англ. World-accommodating) і світозаперечуючими (англ. World-rejecting) новими релігійними рухами Bromley, David G. New religious movements // Encyclopedia of Religion and Society edited by William H. Swatos, Jr. Editor ISBN 0-7619-8956-0.

Також Уолліс розробив теорію фракційності і єресей, виклавши її в 1979 році в своїй праці «Порятунок і повстання», далі теорію харизми в збірнику «мілленаризма і харизма», що вийшов у видавництві Королівського університету Белфаста в 1982 році .

Рой Уолліс також відомий як затятий прихильник світськості держави, що знайшло відображення в його критиці теорії релігії Родні Старка і Вільяма Бейнбриджа, а також теоретик розмежування науки, релігії та медицини. Він автор і співавтор трьох збірок статей з даної тематики, якій він віддав багато сил і часу: «Маргінальна медицина» (1976), «Культура і лікування» (1978) і «На узбіччі науки» (1979) .

Після виходу книги «Шлях до повної свободи», у якій Волліс провів вдумливе і глибоке дослідження Церкви саєнтології, він зазнав моральних і судових переслідувань від цієї організації * Roy Wallis’s The Road to Total Freedom. — P. 218—219 Roy Wallis «The Moral Career of the Research Project» // and (Eds) Doing Sociological Research London: Allen and Unwin, 1977 ISBN 0-02-902350-5. Церква саєнтології розсилала підроблені листи, нібито написані Роєм Волліс, його колегам, в яких повідомлялося про його причетність до різного роду скандалів Stewart Lamont (1986) Religion Inc.: The Church of Scientology London: Harrap. — P. 87 ISBN 0-245-54334-1..

У 1977 році покинув Стерлінгський університет, щоб зайняти крісло декана факультету суспільних наук і Університету Королеви в Белфасті, в 1989 році і пост про-віце-канцлера університету .

Публікації Roy Wallis (1975) Sectarianism: Analyses of Religious and Non-Religious Sects, London: Peter Owen & New York: John Wiley, Roy Wallis (1976) The Road to Total Freedom: A Sociological Analysis of Scientology, London: Heinemann. . US edition published 1977 by Columbia University Press, Roy Wallis and Peter Morley (1976) Marginal Medicine, New York: Free Press, Roy Wallis and Peter Morley (1978) Culture and Curing: Anthropological Perspectives on Traditional Medical Beliefs and Practices, Pittsburgh: University of Pittsburgh Press, & London: Peter Owen, Roy Wallis (1979) On the Margins of Science: the Social Construction of Rejected Knowledge, Keele: University of Keele Press, Roy Wallis (1979) Salvation and Protest: Studies of Social and Religious Movements, New York: St. Martin's Press, Roy Wallis (1984) The Elementary Forms of the New Religious Life, London and Boston: Routledge and Kegan Paul,

Примітки

Посилання Roy Wallis (1976), The Road to Total Freedom, A Sociological analysis of Scientology, Roy Wallis (1984), The Elementary Forms of the New Religious Life, London: Routledge and Kegan Paul,