« Симфонія для однієї людини» («») — музична композиція П'єра Шеффера та П'єра Генрі, створена в 1949—1950 роках. Це важливий ранній приклад конкретної музики .
Прем'єра « Симфонії» відбулася на концерті 18 березня 1950 року. Складається з 22 частин, створених за допомогою вертушок та мікшерівChadabe 1997, 27., що ускладнювало її технічне виконання.Chadabe 1997, 31. Кількість частин була зменшена до 11 для ефіру в 1951 році, а потім до 12 для переглянутої версії 1966 року Генрі. Перероблена версія була використана для записів П'єра Шеффера — L'oeuvre musicaleEmmerson 2007, 75. і містила наступні частини:
Просопопея І — Prosopopée I Партита — Partita Вальс — Valse Еротика — Erotica Скерцо — Scherzo Колектив — Collectif Просопопея ІІ — Prosopopée II Героїка — Eroïca Апостроф — Apostrophe Інтермецо Intermezzo Каденція — Cadence Стретта — Strette
Шеффер почав розвивати ідею «симфонії шумів» (Symphonie de bruits) незабаром після того, як заснував свою студію (Studio d'Essai) при RTF (нині ORTF).Dhomont, Grove. Він накидав ідеї звукових матеріалів у своєму журналі. Пізніше він описав завершену роботу як «оперу для незрячих людей, виставу без аргументів, вірш із шумами, сплесками тексту, розмовним чи музичним».Schaeffer 1973, 22. У творі 1952 р. « La recherche d'une musique concrète» він так прокоментував природу « Симфонії» :Самотня людина повинна знаходити свою симфонію в собі не лише в абстрактному задумі музики, а й у тому, що вона є своїм власним інструментом. Самотня людина володіє значно більше, ніж дванадцятьма тонами звукоряду. Вона плаче, свистить, гуляє, стукає кулаком, сміється, стогне. Серце б'ється, дихання прискорюється, вона вимовляє слова, телефонує та відповідає на інші дзвінки. Ніщо не перегукується з поодиноким криком, як галас натовпу.Schaeffer 1952, 55.
Примітки
Список літератури
Chadabe, Joel. 1997. Electric Sound: The Past and Promise of Electronic Music. Prentice Hall. Emmerson, Simon. 2007. Living Electronic Music. Ashgate Publishing, Ltd. Schaeffer, Pierre. 1952. A la recherche d'une musique concrète. Paris, Éditions du Seuil. Schaeffer, Pierre. 1973. La musique concrète. Paris, Presses Universitaires de France.
F. Gourio, Symphonie pour un homme seul : Analyse de quatre mouvements avec une méthode expérimentale, Mémoire de Master II, Université de Nice-Sophia-Antipolis, 2006.