Катя Гранофф (, Миколаїв — , Париж) — французька художниця та поетеса російського походження, власниця і засновниця картинної галереї Larock-Granoff.
Життєпис
Ранні роки Катя Гранофф народилася в Миколаєві в єврейській сім'ї.Marc Chagall and His TimesLa Batalla de cien años: historia del psicoanálisis en Francia Її батьками були Федір Гранів і Євдокія Фельдман. Її дід, Володимир Костянтинович Гранів, був відомим одеським адвокатом, присяжним повіреним, потім повіреним при комерційному суді, секретарем правління Єврейського ремісничого училища товариства «Труд»; дядько (молодший брат батька) — інженер і промисловець Олександр Володимирович Гранів (1893—1963); двоюрідний брат — французький психоаналітик з кола Лакана Володимир Олександрович Гранів.Elisabeth Roudinesco «Jacques Lacan & Co: A History of Psychoanalysis in France, 1925—1985»Дом-музей Марины Цветаевой: Владимир ГрановАлександр Владимирович ГрановЕврейская улица. От улицы Пушкинской до улицы Ришельевской : Дом 24 — присяжный стряпчий Владимир Константинович Гранов.
Катя провела дитинство в Одесі. Батьки померли, коли їй було 16 років. Опікуни відіслали Катю і її сестру Розу (1897—1980) на навчання в Швейцарію, де Катерина здобула ступінь ліценціатки з літератури.
Вона одружилася з лікарем, але незабаром розлучилася. Після цього, в 1924 році, Катя Гранофф переїхала в Париж і почала працювати секретаркою в .
Картинна галерея Катя Гранофф відкрила свою першу галерею в 1926 році в Парижі за адресою Бульвар Осман, 166. Галерея стала популярною і переїхала на набережну Конті, а її господиня в 1937 році отримала французьке громадянство.
Коли в Париж увійшли німці-гітлерівці, Катя Гранофф була змушена тікати. Разом із сестрою, племінником і художником Жоржем Бушем вона сховалася від окупантів у середньовічному замку в комуні Ла-Вульт-сюр-Рон (департамент Ардеш). Після війни вона відкрила дві галереї в провінціях Онфлер і Канни, а також нову галерею в Парижі на . У 1955 році вона заново відкрила і виставила картину Клода Моне «Водяні лілії», які раніше не були доступні публіці.
Пізніше Катя Гранофф вирішила виставляти роботи жінок-художниць, серед них роботи скульпторки російського походження Хани Орлової. Крім того, в її галереях виставлялися роботи основоположника субконсціентизму , а також Жоржа Дюфренуа, Жоржа Жімеля, , Едіт Дестернесс і Шарля Андре Вольфа, письменника і поета, який присвятив їй в січні 1981 року один зі своїх віршів.
У 1987 році Катя Гранофф відійшла від справ і передала управління галереєю своєму племіннику П'єру Ларока.
Творчість Катя Гранофф також відома як поетеса. Перу Каті Гранофф належить збірник «Amants maudits», до якого увійшли близько п'ятдесяти віршів, написаних олександрійським віршем, і присвячених поетам (Марцеліна Деборд-Вальмор, Леопарді, Нерваль, Бодлер) і літературним та історичним персонажам (Цариця Савська, Дон Жуан, Принцеса Клевська та інші).
Твори Каті Гранофф виходили в різних збірниках. Читання деяких її віршів було записано на плівку у виконанні авторки та у виконанні П'єра Брассера. У 1967 році виконала кілька пісень на слова Каті Гранофф. А в 1984 році опублікувала картини, що ілюструють її твори.
На старості Катя Гранофф зайнялася створенням мемуарів. Свою останню книгу, видану в 1986 році, вона присвятила відносинам між християнами та юдеями.
Катя Гранофф померла у 1989 році в Парижі у віці майже 93 років.
Нагороди
Кавалер Ордена почесного легіону Офіцер Національного ордену «За заслуги» (Франція) Національна медаль мистецтв, наук і літератури (Médaille nationale des arts, sciences et lettres)
Бібліографія
Примітки