Респу́бліка Фі́джі — країна, що складається з 322 островів Меланезії в південно-західній частині Тихого океану, близько 110 островів — населені; площа 18 333 км²; столиця Сува; найбільші острови Віті Леву (10 338 км²) і Вануа Леву (5550 км²), гористі, вулканічного походження, покриті тропічним лісом; політична система — суверенна демократична республіка; експорт: цукор, кокосова олія, деревина, консервована риба, золото; важливе джерело доходу — туризм; населення 758 тис. (1989) (46 % фіджійців, що мають 80 % землі, і 49 % індійців, привезених у XIX ст. для роботи на цукрових плантаціях); мови: англійська, фіджійська, фіджійська гінді.
Природа
Дорога, що проходить крізь тропічний ліс на острові Сіція Природа Фіджі вирізняється надзвичайною різноманітністю, що зумовлено тропічним кліматом, вулканічним походженням островів, ізольованістю від материків і тривалим еволюційним розвитком екосистем. Фіджі часто називають «островами біорізноманіття», адже тут поєднуються гірські тропічні ліси, саваноподібні ландшафти, мангрові узбережжя, коралові рифи та відкриті океанічні простори. Природні комплекси архіпелагу мають не лише екологічну, а й культурну та економічну цінність, оскільки тісно пов'язані з традиційним способом життя місцевого населення.
Держава Фіджі являє собою скупчення вулканічних і коралових островів, розташованих у південно-західній частині Тихого океану. Столиця країни, місто Сува, розташована приблизно в 1770 км на північ від Нової Зеландії та приблизно в 4450 км на південний захід від американського штату Гаваї. Загальна площа країни складає 18 274 км² (суша — 18 074 км²).
Країна розташована на 332 островах, з яких заселена лише третина. На острові Віті-Леву проживає близько 70 % населення країни. На ньому розташовані три найбільших міста Фіджі (Сува, Нанді та Лаутока), а також головний аеропорт. Інші великі острови — Тавеуні (470 км²), Кандаву (411 км²), МДАУ (140 км²) і Коро (104 км²). Більшість островів Фіджі згруповано в острівні групи, найбільші з яких — острови Вануа-Леву, Віті-Леву, Кандаву, Ломаївіті, Ясава, Маманута, Лау і Моала. До складу країни також входить острів Ротума (43 км²), розташований приблизно в 650 км на північний захід від міста Сува.
Геологія. Рельєф
Найвища точка країни, гора Томаніві, сягає 1324 м і розташована на острові Віті-Леву. Геологічно острови Фіджі розташовані посередині між зонами конвергенції Тонга-Кермадек і Нові Гебриди, від яких вони відокремлені двома великими задуговими котловинами — Північно-Фіджійською улоговиною на заході та улоговиною Лау на сході, а також цілою групою трансформаційних розломів, у тому числі Фіджійською зоною розлому і хребтом Метью-Хантер. На основі вивчення тектоніки та будови Тихого океану можна припустити, що у відносно недалекому минулому Фіджі були невіддільною частиною Тихоокеанського вулканічного вогняного кільця .
Острови Фіджі мають переважно вулканічне походження. Архіпелаг сформувався в зоні складної взаємодії літосферних плит, що зумовило наявність гірського рельєфу, вулканічних плато та прибережних низовин. Центральні частини великих островів займають гірські масиви, розчленовані глибокими долинами річок. Схили гір вкриті густими тропічними лісами, а в нижніх частинах переходять у пагорбисті рівнини та алювіальні долини. Узбережжя багатьох островів оточене кораловими рифами, що формують лагуни та захищають береги від хвиль океану.
Сейсмічність Наявність трансформаційних розломів в даній місцевості, у тому числі Фіджійської зони розлому, не випадково призводить до виникнення землетрусів. Так, наприклад, 10 червня 2023 року, згідно повідомлення Європейського середземноморського сейсмологічного центру (EMSC), землетрус магнітудою 5,7 балів (за шкалою Ріхтера) стався в південній частині Тихого океану у регіоні Фіджі. Епіцентр землетрусу було зафіксовано за 360 км на схід від столиці острівної держави Суви на глибині 10 кмНа Фіджі стався землетрус магнітудою 5,7. 10.06.2023, 17:20. 28 травня 2026 року, о 17:42:52 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ зафіксовано землетрус в районі островів Фіджі магнітудою 4,4 балів (за шкалою Ріхтера)Головний центр спеціального контролю. Сейсмічний моніторинг за 28.05.2026.
Клімат Середньодобова температура незначно коливається в залежності від пори року: у час посухи вона варіюється від 23 до 25 °C, а в сезон дощів — від 26 до 27 °C. В цілому температури протягом таких місяців: липень-серпень (найхолодніші) і січень-лютий (найтепліші) відрізняються в межах від 3 до 4 °C. Пояснюється це сильним впливом океану. Поблизу узбережжя середня нічна температура може опускатися до 18 °C, а денна навпаки підійматися до 32 °C. У внутрішніх районах островів нічна температура може опуститися до 15 °C, хоча абсолютна мінімальна температура, зареєстрована у Фіджі, становить 8 °C, а максимальна — 39,4 °C. Переважні вітри в країні — пасати, що дмуть зі сходу і південного сходу. На узбережжі двох головних островів, Віті-Леву і Вануа-Леву, звичайним явищем вважаються бризи. Швидкість вітрів, як правило, невелика. Сильні пориви реєструються тільки з червня по листопад.
Фіджі схильні до негативного впливу тропічних циклонів, які часто сягають руйнівної сили, викликаючи потужні повені та зсуви. Найбільше число циклонів зазвичай реєструється з листопада по квітень, при чому найбільш руйнівні трапляються в січні-лютому. В цілому ж протягом десятиліття на Фіджі обрушується від десяти до п'ятнадцяти циклонів, з яких два-чотири завдають серйозної шкоди.
Гідрологія
На більшості островів Фіджі є обмежена кількість постійних джерел прісної води. Тому з огляду на те, що вода довго не затримується в ґрунті через його пористість, жителі в основному використовують або дощову воду, зібрану в бетонні цистерни з дахів, або воду з невеликих колодязів, завдяки яким можливо дістатись до невеликих горизонтів ґрунтової води.
Проте, на великих вулканічних островах є численні річки та струмки, а на острові Віті-Леву навіть повноводні річки. Приблизно на 70 % площі цього острова знаходяться басейни трьох найбільших річкових систем країни — Рева, Наву і Сінгатока, які впадають у море в південній частині Віті-Леву. Найбільша річка країни, Рева, досягає довжини в 145 км (з них судноплавні близько 100 км), а площа її річкового басейну становить близько 3000 км. Однак, з точки зору економіки, найбільшою цінністю є річки Мба і Нанді. Річки острова Вануа-Леву, як правило, не відзначаються великою довжиною. Винятком є річка Дрекеті, довжина якої сягає 55 км.
Рослинний і тваринний світ
На островах Фіджі знайдено близько 2600 видів судинних рослин, з яких близько 1600 є корінними видами та близько 1000 видів були завезені. З них близько 310 видів представлено папоротеподібними рослинами та 2225 видів — насіннєвими рослинами. Частка ендемічних видів відносно висока: з корінних рослин вони складають близько 63 %. До повністю ендемічних відносяться рослини родини Degeneriaceae, а також 11 з приблизно 450—470 родів рослин.
Тваринний світ країни відносно бідний і представлений переважно завезеними видами. Великою різноманітністю відрізняється світ комах. Усього на архіпелазі, за різними підрахунками, мешкає до 3500 видів комах, з них близько 400 видів належить до лускокрилих, з яких сім родів є ендемічними. Крім того, на Фіджі зустрічається 15 видів цикад, з яких ендеміками є 14 видів, і 33 види бабок, з яких ендеміки — 22 види. На Фіджі виявлено 187 видів мурах (з 43 рядів), включаючи 70 % ендеміків.
Фіджі входить до регіону так званого Коралового трикутника — одного з глобальних центрів морського біорізноманіття. Коралові рифи не лише підтримують життя численних організмів, а й захищають узбережжя від штормів і ерозії. Мангрові зарості, лагуни та прибережні болота виконують роль природних фільтрів, поглинаючи забруднення та стабілізуючи берегову лінію. Водночас ці екосистеми є вразливими до змін клімату, підвищення рівня океану та антропогенного тиску.
Охорона природи
Острівна держава Фіджі має унікальні екосистеми, де тісно переплітаються гірські тропічні ліси, коралові рифи, піщані дюни й мангрові зарості. Саме через високу ендемічність видів та тиск змін клімату й людської діяльності охорона природи тут є критично важливою для збереження біорізноманіття та стійкості природних комплексів.
Система природоохоронних територій країни включає різноманітні категорії — національні парки, природні резервати, морські охоронні зони, лісові заповідники та фауністичні резервати. Національні парки, як-от Sigatoka Sand Dunes National Park та Bouma National Heritage Park, захищають унікальні ландшафти та природні комплекси: піщані дюни на південному узбережжі острова Віті Леву та тропічні ліси й водоспади на Тавеуні.
Фіджі також відоме охороною окремих видів. Наприклад, Yadua Taba Crested Iguana Sanctuary — невеликий острів-заповідник, що створений для збереження фіджійської ігуани Brachylophus vitiensis, виду, який опинився під загрозою зникнення через інвазивні види та втрату середовища.
Окрім суходольних територій, велика увага приділяється захисту морських екосистем — коралові рифи, як Cakaulevu Reef (частина Великого морського рифу), підтримують численні рибні популяції та морських черепах. У навколишніх традиційних прибережних землях місцеві громади впроваджують заборони на вилов риби (так звані табу зони), що сприяє відновленню популяцій.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси На островах Фіджі знаходяться родовища міді, олова, свинцю, цинку і ряду інших металів. Наприклад, у результаті проведених на початку 1970-х років досліджень у районі міст Сінгатока і Мба на острові Віті-Леву були виявлені родовища залізистого пісковику з вмістом заліза в 57-58 %, оксиду титану — 6,7-7,5 %, оксиду ванадію (V) — 0,7-0,1 %, оксиду хрому (III) — 0,3-0,35 %.
Крім наявних на островах Фіджі родовищ корисних копалин існує висока ймовірність присутності нафти в прибережних районах країни. Як відомо, архіпелаг є частиною Південно-Західної Тихоокеанської островодугової системи, яка є кордоном між Австралійською і Тихоокеанською плитами літосфери. У межах же територіальних вод Фіджі знаходяться два мілководних осадових басейни третинного періоду, які мають величезний потенціал знаходження на їх території великих родовищ нафти, обсяги якої оцінюються в 5,4-20 млрд барелів .
Історія
Історія зміни офіційної назви країни Слово Фіджі () було спотворено європейцями, а саме британським мореплавцем Джеймсом Куком, який вперше наніс на карти сучасну назву островів. Фіджійці називали свою батьківщину «Віті» (), проте тонганці вимовляли її як «Фісі» (). Жителі островів Тонга здавна мали тісні зв'язки з фіджійцями, які вважалися в регіоні хоробрими воїнами та жорстокими канібалами, а їхня зброя та інші вироби мали великий попит.
Офіційна назва країни в різні роки: Королівство Фіджі (1871—1970); Фіджі (1970—1987); Республіка Фіджі (1987—1990 і з 2010); Суверенна Демократична Республіка Фіджі (1990—1998); Республіка Островів Фіджі (1998—2010).
Давня історія Фіджі були заселені приблизно 3,5 тис. років тому декількома групами мігрантів з центрального Вануату. На час появи на Фіджі європейців місцеве населення перебувало на стадії розкладання первіснообщинного ладу. Велися міжплемінні війни, поширеним був ритуальний канібалізм.
Відкриття європейцями Європейцями Фіджі був відкритий у 1642 році (голландцем мореплавцем А. Тасманом), проте пройшло понад півтора століття, перш ніж перші європейці оселилися на цих островах. Спочатку це були селяни-каторжники, торговці, матроси з потонулих кораблів. Потім прийшли місіонери. Британський капітан Джеймс Кук висадився на островах 1774 року. Протягом XIX ст. на островах постійно велись міжплемінні війни, було поширене людожерство (канібалізм). У 1835 році розпочала діяльність перша англійська християнська місія. З 1860-х років європейці стали організовувати на Фіджі плантації бавовнику, а з 1870-х років бавовник у зв'язку із падінням цін на бавовну на світовому ринку був замінений цукровою тростиною.