Ліван

Ліва́н, Ліба́н або Ліба́нон ( ), офіційна назва Ліва́нська Респу́бліка (; аль-Джумхурі́я аль-Любнані́я) — країна в західній Азії, що межує на півночі та сході із Сирією, на півдні з Ізраїлем, на заході омивається Середземним морем. Площа 10 452 км², столиця — Бейрут.

Глава держави — Джозеф Аун, з 9 січня 2025 року; глава уряду — Наджиб Мікаті, з 2021 р.; політична система — конфесійна демократична республіка.

Населення Лівану — близько 5,3 мільйона осіб. Республіка вирізняється надзвичайною релігійною різноманітністю. Основну частину населення Лівану становлять ліванці. У країні також велика кількість біженців із Палестини та їхніх нащадків. Державна мова ― ліванський діалект арабської.

Рельєф: вузька прибережна рівнина, долина Бекаа простяглася з півночі на південь між Ліванським і Антиліванським гірськими хребтами.

Експорт: цитрусові й інші фрукти, овочі, промислова продукція сусіднім арабським країнам.

Недавня історія: незалежність від Франції отримана в 1943 р., в 1964 р. в Бейруті була заснована Організація визволення Палестини (ОВП). Громадянська війна між християнами та мусульманами розпочалася в 1975–1976 рр. і завершилася в 1989 р. Таїфською угодою. Просирійська адміністрація була переобрана в 1992 р., але згодом скинута під час Кедрової революції 2005 року.

У березні 2020 року в країні оголосили дефолт. Після цього в країні розпочалася економічна, а потім й енергетична криза. У жовтні 2021 року, через нестачу палива зупинилися дві електростанції країни і країна залишилася без електроенергії на добу. 8 січня 2022 року ситуація повторилася.

17 червня 2023 року дві ТЕС зупинили роботу, майже скрізь зникла електрика — це сталося через несплату боргу енергетичній компанії.

17 серпня 2024 року Ліван було знеструмлено .

Природа Ліван — невелика, але надзвичайно різноманітна за природними умовами країна Західної Азії, розташована на східному узбережжі Середземного моря. Попри компактні розміри (площа становить лише близько 10,4 тис. км²), територія країни характеризується виразною контрастністю природних компонентів: від середземноморських узбережних ландшафтів до високогірних хребтів Ліванських гір і внутрішніх напівпустельних рівнин Бекаа.

Ліван розташований у південно-західній частині Азії, на межі субтропічного та тропічного кліматичних поясів. Його територія витягнута вузькою смугою уздовж східного узбережжя Середземного моря. Географічні координати: приблизно між 33° і 34°40′ північної широти та 35°10′ і 36°40′ східної довготи. На півночі та сході країна межує з Сирією, на півдні — з Ізраїлем, а на заході омивається водами Середземного моря. Довжина берегової лінії становить близько 225 км.

Рельєф Для території Лівану характерні гірські й горбисті форми рельєфу. Рівнинні ділянки зустрічаються на узбережжі Середземного моря. До низовин відноситься долина Бекаа, розташована в глибині країни. Територію Лівану можна розділити на чотири фізико-географічні райони:

Прибережна рівнина Ліванський хребет Долина Бекаа Хребет Антиліван із гірським масивом і Еш-шейх (Хермон).

Прибережна рівнина Ширина прибережної рівнини не перевищує 6 км. Вона утворена зверненими до моря серпастими низовинами, обмеженими відрогами хребта Ліван, які вдаються в морі.

Хребет Ліван Хребет Ліван утворює найбільший гірський район у країні. Уся територія, складена могутніми шарами вапняків, пісковиків і мергелів, належить до єдиної складчастої структури. Протяжність хребта становить близько 160 км, ширина змінюється від 10 до 55 км. Найвища точка країни гора Курнет-ес-Сауда (3083 м) знаходиться на південний схід від Триполі; помітно нижче друга місцева вершина г. Саннін (2628 м). На сході гори обмежені Бекаа уступом, що обривається до долини, висота якого досягає 900 м.

Долина Бекаа Покрита алювіальними наносами долина Бекаа знаходиться між хребтом Ліван на заході та гірськими ланцюгами Антиліван і Хермон на сході. Максимальні відмітки висот близько 900 м, наголошуються в районі Баальбека, на вододілі р. Ель-Асі (Оронт) і р. Ель-Літані, на півдні.

Гори Антиліван і Еш-шейх Відносяться до протяжних складчастих гірських структур, але в цілому нижче і мають менш складну геологічну будову, ніж хребет Ліван. Утворені могутніми товщами вапняків. Висоти досягають у грядах Антилівана 2629 м і в масиві Еш-шейх 2814 м.

Клімат

За винятком високогірних районів і деяких частин долини Бекаа клімат Лівану характеризується жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, що типове для Середземномор'я. Місцеві мікрокліматичні умови зумовлюються зіткненням вологих повітряних мас із гірськими бар'єрами.

Температури. У прибережній зоні та передгір'ях температури найспекотнішого місяця (серпня) становлять близько 30 °C. В цю пору року вітри, що дмуть із моря підвищують відносну вологість повітря до 70 %. На рівні вище 750 м температури вдень майже такі ж високі, проте вночі вони опускаються до 11–14 °С. Зими м'які (у січні та лютому бл. 13 °C), з різницею денних і нічних температур 6–8 °С. Граничні показники температур у Бейруті, на узбережжі, коливаються від 42 °C літом до -1 °C зимою. Вершини гір покриті снігом протягом пів року, середньомісячні температури на 6–8 °C нижче, ніж у приморській смузі. У долині Бекаа літо прохолодніше (24 °C), а зима холодніша (6 °C), ніж у Бейруті (28 °C і 14 °C).

Опади випадають майже виключно взимку. У прибережній зоні та на навітряних схилах гір, звернених до Середземного моря, випадає 750–900 мм опадів на рік, а в районі хребта Ліван, під впливом вологих повітряних мас, може випадати понад 1250 мм. У долині Бекаа, з підвітряної сторони хребта Ліван, значно сухіше: у Ксаре, в центральній частині долини, середньорічний показник становить 585 мм. Антиліван і Еш-шейх зволожені помітно менше, ніж хребет Ліван, але дещо більше, ніж долина Бекаа.

Водні ресурси Сприятливі природні умови для сільського господарства є тільки на вузькій, але добре зволоженій береговій рівнині. На порізаних схилах хребта Ліван споруджені численні тераси, які зрошуються за рахунок рясних водних джерел і відведені під різноманітні культури: від тропічних, як-от банани, біля підніжжя гір до картоплі та зернових на висотах 1850 м, де проходить верхня межа землеробських районів. На східних схилах хребта Ліван випадає обмежена кількість атмосферних опадів, вони володіють незначними запасами підземних вод. Через це кількість річок, що стікають у долину Бекаа з хребта Ліван на заході та з гір Антиліван і Еш-шейх на сході, невелика. Вапняки, що складають ці гори, активно поглинають запаси вологи, які приносить дощі, і вода виходить на поверхню у східних схилів вже на сирійській території.

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Ліван належить до Анатолійсько-Левантійської області Середземноморської фізико-географічної країни.

Історія

Ліван у давнину Ліван заселений фінікійськими племенами близько 3000 р. до н. е., відтоді його узбережжя отримало назву Фінікія. У VI–IV ст. до н. е. територія Лівану входила до складу Персії, потім до імперії Олександра Македонського, Селевкидів, а з I ст. до н. е. — Римської імперії.

Арабський вплив Після арабських завоювань VII століття сюди починає проникати арабська мова й іслам. Процвітаючі міста узбережжя перетворилися на невеликі рибальські села. Гірські райони стали притулком для переслідуваних релігійних меншин. Так, у VII–XI ст. до Північного Лівану з долини р. Ель-Аси (Оронт) переселилася монофелітська християнська громада маронітів. На початку XI ст. в Лівані розповсюдилася релігійна течія друзів (на ім'я одного із засновників навчання Мухаммеда ад-Даразі); друзи поселилися на центральному плато в горах і біля гори Хермон.

Середньовіччя У XII столітті територія Лівану увійшла до складу Єрусалимського королівства хрестоносців. З 1261 року Ліван знаходиться у складі Єгипту. Після вигнання хрестоносців з Сирії в 1291 році друзький клан Бухтур затвердився в Бейруті, і його представники поступили на службу до єгипетських мамлюків, що правив у той час у Єгипті та Сирії, як кавалерійські офіцери та намісники. З 1517 року Ліван переходить до складу Османської імперії.

Нова історія З 1918 р. Ліван підпадає під протекторат Франції. Починаючи з 1934 року президентами Лівану обиралися тільки мароніти. Після 1937 року прем'єр-міністрами призначалися лише суніти. Більшість сунітів Лівану, знаходилися під впливом сирійського націоналізму. Вони вороже віднеслися до французької окупації та виступили за включення Лівану до складу Сирії. З іншого боку, мароніти та частина друзів вітали проголошення незалежності країни й доброзичливо ставились до французів. 1946 року останні британські й французькі солдати покинули територію Лівану.

Громадянська війна У 1973 році почалися озброєні зіткнення між ліванськими урядовими військами та палестинськими загонами, створеними переселенцями з Палестини під час Шестиденної війни. Ліванські мусульмани підтримали палестинців, що привело у 1975 році до початку громадянської війни в Лівані, яка закінчилася Таїфською угодою 1989 року. З 1982 року — періодичні сутички з Ізраїлем через напади на Ізраїль палестинських біженців і радикальних мусульманських груп Лівану.

Сучасна історія 3 вересня 2004 року ліванський парламент не прийняв поправку до конституції, яка дозволила просирійському президенту Емілю Лахуду продовжити термін знаходження на посаді, що привело до значної напруженості. Через це Рада безпеки ООН за ініціативою США та Франції прийняла резолюцію з вимогою вивести з Лівану всі іноземні війська. Сирія неохоче почала вивід військ, але повністю закінчила тільки після вбивства колишнього прем'єр-міністра Лівану Рафіка Харірі 14 лютого 2005 року та хвилі антисирійських протестів, що виникли за цим (Кедрова революція). 12 липня 2006 року Ізраїль почав військову операцію на півдні Лівану з метою витіснення звідти радикальної організації «Хезболла» та припинення її нападів на Ізраїль, яка була закінчена припиненням вогню 14 серпня 2006 року.

2006 рік У червні 2002 р. ЄС та Ліван підписали Угоду про асоціативне членство, яка набрала чинності у квітні 2006 р. Ця Угода містить у собі основу для політичного діалогу, співпраці в області господарської політики, для поступового встановлення зони вільної торгівлі та співпраці в соціальних питанняхЖурнал «Працюємо спільно Європейська політика сусідства 2006 рік» .

ЄПС являє собою засіб для сприяння в реалізації власної Програми демократичних і економічних реформ Лівану. Консультації про План дій у рамках ЄПС розпочались у квітні 2006 р. і були прийняті в січні 2007 р.

Приклади сприяння ЄС процесу реформ у Лівані станом на 2006 р.: 25-мільйонний Економічний і соціальний фонд за розвиток ЄС допомагає покращувати економічні та соціальні умови груп населення з низьким доходом — сприяє розвитку на місцях й створенню робочих місць для груп знедолених осіб і в нерозвинутих регіонах, у тому числі через програми мікрокредитування.

Економічна криза Із 2019 року в країні розпочалася економічна криза.

Економічна криза і вибух у порту в 2020 У березні 2020 року Ліван оголосив дефолт. Слідом за цим у країні розпочалась економічна криза. За нею відбулась енергетична криза.

4 серпня 2020 року в порту Бейруту стався вибух значної потужності. Більша частина міста отримала руйнування.

Загинуло понад 200 мешканців, ще кілька тисяч було поранено. Вибухнула аміачна селітра, яка зберігалася в порту. Всього вибухнуло 2700 т селітри.. Збитки оцінили в 15 млрд дол.Франція та Німеччина нададуть масштабну допомогу Лівану , Deutsche Welle, 4.08.2021

Економічна і енергетична криза 2021