Респу́бліка Мозамбі́к () — держава на південному сході Африки; межує на півночі з Замбією, Малаві і Танзанією, на заході має кордон із Зімбабве, на південному заході з Південно-Африканською Республікою (ПАР) та Есватіні, на сході омивається Індійським океаном. Столиця і головний порт — місто Мапуту.
Природа
Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 1770 км, а із заходу на схід — на 1090 км. На півночі межує з Танзанією (спільний кордон — 755 км); на заході — з Малаві (1570 км), Замбією (420 км) і Зімбабве (1230 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (490 км) і Есватіні (105 км). На сході омивається водами Мозамбіцької протоки Індійського океану, берегова лінія сягає 2470 км.
Геологічна будова
Геологічна будова й рельєф Мозамбіку є результатом складної взаємодії давніх кратонних структур, протерозойських орогенезів, мезозойського розломоутворення й кайнозойських процесів осадонакопичення. Від гірських масивів Намулі та Чіманімані до родючих дельт Замбезі та Лімпопо простежується закономірний перехід від підвищених внутрішніх районів до прибережної низовини.
Велика частина внутрішніх районів Мозамбіку лежить у межах Західноафриканського кратону, що сформувався в докембрії. Ці кристалічні масиви формують ядро Мозамбіцького щита — підвищеної структурної одиниці, що простягається від північної до центральної частини країни. Важливу роль у формуванні геологічного каркаса відіграв так званий Мозамбіцький рух — геосинклінальна структура протерозойського віку, що простягається через Східну Африку. Вздовж узбережжя та в низинних районах поширені мезозойсько-кайнозойські осадові товщі.
Мозамбік знаходиться на східному краю Східноафриканської платформи, де розташована частина Східноафриканської рифтової системи. У Північному Мозамбіку проявлені грабени та рифтові долини, що є продовженням рифту Малаві. Ці структури характеризуються сейсмічною активністю та вулканізмом у минулому.
Рельєф Територія Мозамбіку розташована в межах Східноафриканського плоскогір'я, що знижується з заходу на схід, і Мозамбіцької заболоченої низовини (на півдні і сході). Вздовж кордону з ПАР — вулканічні гори Лібомбо. Територія країни має незвичайну конфігурацію, що тягнеться від низовин і боліт на узбережжі Індійського океану до плато Центральної Африки.
Клімат Клімат на півночі країни субекваторіальний, на півдні — тропічний. Уздовж узбережжя повітря тепле і вологе, із середньою температурою літа близько 30 °C. У внутрішніх районах літо спекотне та дощове, а зима суха і прохолодна. Опади на півночі сягають 1500 мм на рік, тоді як у південних та західних районах — лише 400—600 мм/рік. Важливу роль відіграють циклони та штормові дощі, які можуть спричиняти повені, особливо в низовинах та заплавах річок.
Внутрішні води
Найбільші річки — Замбезі, Лімпопо, Рувума, Саве, Лігон'я, Луріу. Усі річки течуть із заходу на схід і впадають в Індійський океан. Коливання стоку вельми значні. У вологий сезон звичайні повені, які в окремі роки приймають загрозливі розміри (сильні повені відбувалися в 1977, 1978, 1984, 1998 i 2000 роках). У інші сезони року річки можуть майже повністю пересихати. На р. Замбезі, що протікає в провінції Тете (західний Мозамбік), побудована гідроелектростанція Кебрабаса (Кахора-Баса).
Велике природне прісноводне озеро Ньяса розташоване на стику Мозамбіку, Малаві і Танзанії.
Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Мозамбік належить до двох фізико-географічних областей Східноафриканської плоскогірної фізико-географічної країни (північна частина Мозамбіку) та трьох областей Південноафриканської фізико-географічної країни (західна й південна частини).
Північна плоскогірна область. Охоплює північну підвищену частину Мозамбіку. Висоти звичайно коливаються від 300 до 1200 м, місцями піднімаючись до 2400 м. Рельєф хвилястий, з ерозійними формами, древніми кристалічними столоподібними плато й ущелинами річок. Клімат субекваторіальний; влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні; сезонні амплітуди температури повітря незначні. Ґрунти переважно червоні латеритні, місцями більш дернові на плато. Домінуючою рослинністю є міомбо-ліси — розріджені широколистяні лісосавани. Північна низовинна область. Займає приморську рівнину, що вузькою смугою тягнеться уздовж східного узбережжя країни до дельти Замбезі. Рівнина переважно низинна (висоти від 0 до 200 м) і складається з морських відкладів, пісків, алювіальних відкладів річок та болотистих ландшафтів. Важливими елементами є численні лимани, затоки, лагуни та річкові дельти. Клімат тропічний, з чіткою вологістю в сезон дощів. Північна частина узбережжя отримує більше опадів (до 1500 мм/рік), південніше клімат поступово стає сухішим. Ґрунти піщані прибережні, болотні ґрунти в дельтах і алювіальні ґрунти поряд із річками. Рослинність представлена узбережними тропічними лісами й саванами, болотними заростями, у місцях припливно-відпливних зон — мангровими лісами. Західна гірська область. Охоплює гірські масиви та плато на заході країни, з висотами до 2400 м. Регіон має велике значення для водозбереження, адже тут беруть початок багато річок, у тому числі приток Замбезі. Клімат у горах прохолодніший та вологіший, ніж на рівнинах, особливо на західних схилах. У горах зростають гірські ліси з ендемічними рослинними угрупованнями.
Замбезійська долинно-річкова область. Займає рівнинну частину долини і дельти Замбезі. Це переважно алювіальні низовини, затоплювані під час сезонних повеней, численні рукави, болота та приморські лагуни в дельті. Замбезі забезпечує основний водний ресурс країни й відіграє важливу роль у транспорті, рибальстві та зрошенні. Тут сконцентровані унікальні водно-болотні екосистеми (зокрема затоплювані савани і ліси), що підтримують різноманітні види птахів, риб й ссавців; тут розташовані важливі природоохоронні території. Південна низовинна область. Охоплює південні великі широкі низовини, що переходять у напівпосушливі райони, особливо в зоні басейнів Лімпопо і Саве. Клімат тут має менше опадів, триваліша суха пора. Південь відзначений більш саванними ландшафтами з домінуванням тропічних сухих рідколісь та чагарників.
Історія
З доісторичних часів територію Мозамбіку населяли племена бушменів та готтентотів, які займались полюванням та збиральництвом. В V—IX століттях тут з'являються племена банту. Починаючи з VIII століття в Африку почали проникати араби.
Колонія Португалії з 1505 року. Незалежність одержала як соціалістична республіка в 1975 році. ФРЕЛІМО (Фронт визволення Мозамбіку) — правляча партія з 1975 року. Добрі відносини із західними державами відновлені в 1983 році, угода з ПАР, знана як «угода Нкоматі», була підписана в 1984 році. Група опору РЕНАМО (Мозамбіцький національний опір) відповідальна за партизанську боротьбу з 1977 по 1992 роки.
Період демократичних реформ У період з 1992—2002 років відбувалася приватизація економічного сектора, де бл. 900 компаній були продані приватним підприємцям. Для залучення мозамбіцьких та іноземних інвесторів влада почала надавати підприємцям кредити на пільговій основі. У 1995 році Мозамбік приєднався до Співдружності Націй, ставши на той час єдиною державою, яка ніколи не була частиною Британської імперії. У 1997 році було прийнято закон про право володіння землею.
На початку 2000 року південь Африки потерпав від потужних тропічних злив — в Зімбабве та ПАР були зрушені більшість гребель, що привело до катастрофічної повені в Мозамбіку. Більше півмільйона людей опинилися без даху над головою, 640 осіб загинуло. Збиток від повені за підрахунком США складав 450 млн дол., рівень інфляції виріс на 12 %.
У 2001 році була розроблена п'ятирічна програма розвитку сільського господарства «ПроАгро», на реалізацію якої половину коштів було надано зарубіжними інвесторами.
Політична система
Мозамбік за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.
На виборах 2014 році перемогу отримав колишній Міністр Оборони Філіпе Н'юсі, який з 15 січня 2015 року став 4-м Президентом незалежного Мозамбіку«Filipe Nyussi elected Frelimo candidate» .
Парламент
Політичні партії
Однопартійне правління в країні закінчилось у 1992 році, коли в Римі був підписаний мирний договір між РЕНАМО і ФРЕЛІМО. З цього року в країні дозволена багатопартійність. Перші демократичні вибори відбулись у 1994 році, другі — у 1999 році, треті — у 2004 році, четверті — у 2009 році. Парламентські і президентські вибори проводяться одночасно.
На парламентських виборах 5 грудня 1999 року до парламенту Мозамбіку пройшли наступні політичні партії: Фронт визволення Мозамбіку (ФРЕЛІМО) — 133 місця (53 %); Мозамбіцький національний опір (РЕНАМО) — 117 місць (47 %).
На парламентських виборах 2009 року до парламенту Мозамбіку пройшли такі політичні партії: ФРЕЛІМО — 191 місце (74,7 %); РЕНАМО — 51 місце (17,7 %). Демократичний рух Мозамбіку (MDM) — 8 місць (3,9 %)
На парламентських виборах 2024 року до парламенту Мозамбіку пройшли такі політичні партії: ФРЕЛІМО — 195 місце (78 %); PODEMOS — 31 місце (12,4 %); РЕНАМО — 20 місць(8 %); Демократичний рух Мозамбіку (MDM) — 4 місця (1,6 %)
Зовнішня політика
Конфлікти в країні Починаючи з 2013 року у центральних і північних регіонах країни відбулася низка повстань очолюваних лідерами РЕНАМО. 5 вересня 2014 року колишній очільник держави Арманду Гебуза та лідер РЕНАМО Афонсу Длакама підписали угоду про припинення військових дій, що дозволило обом командам сконцентрувати увагу на загальних виборах, які відбулися у жовтні 2014 року. Однак після загальних виборах виникла нова політична криза, і ситуація в країні знову загострилась. РЕНАМО не визнав результатів виборів і почав вимагати контроль над шістьма провінціями — Нампулою, Ніассою, Тете, Замбезією, Софалою та Манікою, які з їхніх слів були ними здобуті. Станом на липень 2016 року близько 12 тисяч біженців нараховується у сусідній державі Малаві«Mozambique's Invisible Civil War». foreign policy. 22 July 2016. .
Наприкінці січня у 2017 році поміж Мозамбіком та Російською Федерацією укладено угоду з військово-технічного співробітництва. Згідно з документом передбачено поставку зброї, військової техніки та запасних частин для сумісної боротьби з тероризмом«Military & Defense — Russia, Mozambique to step up military-technical cooperation». TASS. .
5 жовтня 2017 року у північній провінції Мозамбіку Кабу-Делгаду, ісламська група бойовиків «Ансар аль-Сунна» (створена в 2015 році як релігійний рух. Дослівно «Адепти традицій пророка») оголосила про створення ісламської держави та мозамбіцької сили безпеки й вчинила напад на поліцейську дільницю у місті Мосімбоа-да-Прая. Під час нападу загинуло 17 осіб. Після нетривалої окупації міста, бойовики викрали зброю«ISS Today: Mozambique's first Islamist attacks shock the region — Daily Maverick» . Терористичне угрупування не є згуртованою організацією і скоює поодинокі напади в основному в сільських місцевостях спалюючи будинки та вбиваючи мешканців, почасту відрізаючи їм голови та спалюючи їхJasmine Opperman. «Is northern Mozambique faced with an emerging extremist threat?». Daily Maverik. 31 May 2018 . Поліція Мозамбіку заарештувала бл. 470 осіб«Homens armados entregam-se às autoridades em Mocímboa da Praia». News Aiep. 21 March 2018. , які були причетні до терористичних актів. Збройний конфлікт поміж урядом та бойовиками продовжується і сьогодні. Станом на вересень 2018 року зафіксовано 103 вбивства.
Українсько-мозамбіцькі відносини
Уряд Мозамбіку офіційно визнав незалежність України 17 березня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 19 серпня 1993 рокуДубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — : Знання, 2008. — 839 с..
Справами України в Мозамбіці відає Посольство України у Республіці Мозамбік, офіційне відкриття якого відбулось в квітні 2024 р.