Елен Генрієта Сволоу, у шлюбі Річардс (, 3 грудня 1842 — 30 березня 1911) — американська хімік, еколог, викладачка, феміністка, новаторка домоводства та письменниця. Заснувала «економічний фемінізм», довівши, що хатня робота жінок — вкрай важливий аспект економіки. Відстоювала та підтримувала жіночу освіту. Через її інтерес до довкілля в 1892 році в англійській мові з'являється слово «екологія».

Перша жінка, прийнята в Массачусетський технологічний інститут, перша жінка-викладачка, перша американка, прийнята в технічний навчальний заклад і перша американка, яка здобула науковий ступінь з хімії. Включена до Національної зали слави жінок.

Життя й робота Народилася в Данстеблі, Массачусетс, в сім'ї Фанні Тейлор і Пітера Сволоу (представники старовинних родів, вони були небагаті, але високо цінували роль освіти). закінчила Вестфордську академію (друга в історії середня школа Массачусетсу).

Елен Сволоу протягом кількох років працювала вчителькою, гувернанткою і покоївкою, щоб накопичити грошей для вступу в коледж Вассара (1868), через два роки навчання в якому здобула ступінь бакалавра. Не знайшовши після закінчення коледжу відповідного місця роботи в якості хіміка-технолога, вступила до Массачусетського технологічного інституту, щоб продовжити освіту. Як зазначається в протоколі зустрічі представників адміністрації МТІ від 14 грудня 1870 року, «зрозуміло, її вступ не створює прецеденту для вступу інших жінок». Три роки по тому Сволоу здобула ступінь бакалавра МТІ і ступінь магістра наук коледжу Вассара за хімічний аналіз залізної руди. Вона продовжила навчання в Массачусетському технологічному інституті й здобула б докторський ступінь, але МТІ відмовився надати таку честь жінці і дотримувався цієї політики до 1886-го року.

У 1875 Елен Сволоу одружилася з Робертом Х. Річардсом, завідувачем кафедри гірничої справи в МТІ. З його допомогою вона продовжила співпрацю з МТІ, працюючи на добровільних засадах і жертвуючи 1000 доларів щорічно на створення програм для дівчат-студенток. У січні 1876 року вона почала викладати в першій американській школі заочного навчання — Товаристві заохочення домашньої освітиHunt, Caroline Louisa (1912). The Life of Ellen H. Richards: Boston: Whitcomb & Barrows: p. 155. У тому ж 1876 році, за наполяганням Асоціації жіночої освіти Бостона, в МТІ створили лабораторію для жінок, де в 1879 році Річардс почала працювати асистенткою (без оплати праці) під керівництвом професора Джона М. Ордвей в області хімічного аналізу, промислової хімії, мінералогії та прикладної біології. У 1883 році МТІ почав приймати в студенти жінок і присуджувати їм наукові ступені, тому лабораторію закрили.

З 1884 і до самої смерті Елен Річардс керувала відкритою незадовго до цього лабораторією санітарної хімії, очолюваною її колишнім професором Вільямом Р. Николсом, на дослідній станції Лоуренса — першій у США. У 1887 лабораторія, якою тоді керував Томас Месинджер Дроун, проводила під керівництвом Елен Річардс дослідження якості води в Массачусетсі для Массачусетського державного департаменту охорони здоров'я, для чого необхідно було обробити понад 20 000 зразків, — це було перше подібне дослідження в Америці. Дослідження Річардс допомогли виявити причини забруднення водойм і помилки в очищенні стічних вод. В результаті в штаті Массачусетс були введені перші в США стандарти якості води, а місто Лоуелл отримало перші установки для очищення стічних вод. З 1872 по 1875 Річардс була експерткою Массачусетського державного департаменту охорони здоров'я, а з 1887 по 1897 — офіційною аналітикинею штату з питань водних ресурсів. Також вона консультувала Компанію взаємного страхування фабрик від пожеж, а в 1900 році в співавторстві з А. Г. Вудман написала книгу «Повітря, вода і їжа з точки зору санітарії». Саме через її інтерес до довкілля в 1892 році в англійській мові з'являється слово «екологія», яке в німецькій позначало «господарювання в сфері природи».

Також Елен Річардс цікавилася застосуванням наукових принципів у питаннях побуту — харчування, одягу, фізичних вправ, санітарії та ефективного ведення домашнього господарства. «Можливо, тому, що я не дотримуюся радикальних поглядів і не нехтую жіночими обов'язками, а вважаю за честь прибирати, стежити за житлом, шити одяг, я здобуваю сильніших союзників, ніж інші», — писала вона своїм батькам. Вона опублікувала книгу "Хімія готування і прибирання. Керівництво для домогосподарок "(1881), проєктувала і демонструвала зразки кухонь, розробляла навчальні програми та організовувала конференції. У 1908 році вона стала першою президентом Американської асоціації домоводства. На цю тему вона написала такі книги й статті — «Поживні речовини і їх фальсифікати» (1886), «Розмови про санітарію», «Хімія готування і прибирання», «Ціна життя» (1899), «Повітря, вода і їжа» (1900), «Ціна їжі», «Ціна притулку», «Мистецтво правильного життя», «Ціна чистоти», «Санітарія в повсякденному житті» (1907) і «Евтеніка — наука управління довкіллям» (1910). Деякі з цих робіт витримали кілька видань.

28 листопада 1881 року Річардс і Маріон Телбот (випускниця університету Бостона 1880 року) запросили 15 жінок, які закінчили жіночий коледж, на збори в будинок Телбот в Бостоні, Массачусетс, і, таким чином, стали «матерями-засновницями» Американської асоціації викладачок університетів. Група намагалася створити організацію, яка буде об'єднувати випускниць коледжу, щоб відкрити двері до вищої освіти іншим жінкам і знайти ширші можливості для їх навчання. Асоціація (нині відома як Американська асоціація жінок з вищою освітою) стала одним з найважливіших державних захисниць освіти і рівності для всіх жінок і дівчат і утримує лідируючі позиції на цьому терені протягом вже 125 років. Нині Асоціація охоплює понад 100 000 членкинь, 1 300 відділень та співпрацює з 500 коледжами та університетами по всьому світу.

Елен Річардс багато років перебувала в раді піклувальників коледжу Вассара, і в 1910 була вшанована ступенем почесного доктора наук.

Померла в 1911 році у своєму будинку в Ямайка-Плейн, Массачусетс, який отримав статус Національної історичної пам'ятки. МІТ назвав на її честь приміщення в головній будівлі, яке використовували дівчата-студентки, а в 1973, з нагоди столітнього ювілею закінчення нею університету, заснував іменну професорську посаду, яку займають викладачки.

У 2011 році Елен Річардс стала восьмою в списку 150 випускників МІТ і їх задумів, які зробили найбільший внесок у розвиток науки.

Публікації

Річардс, Елен «Перші уроки з харчування і дієті», 1904 «Ціна притулку», 1905 «Їжа і питво», 1906 (?) «Ефективний працівник», 1908 «Здоров'я у виправно-трудових таборах», 1908 «Тонізуючі й стимулятори», 1908 (1909?) «Повітря, вода і їжа з точки зору санітарії», 1914 «Евтеніка — наука управління навколишнім середовищем: вимога поліпшення умов як перший крок до вищої людської продуктивності (Охорона здоров'я в Америці)» Зібрання творів Елен Г. Сволоу Річардс в 5 томах, під редакцією Кадзуко Суміди, 2007

Громадська діяльність У 1890 році разом із Мері Гінман Абель вона заснувала «Кухню Нової Англії» (англ. New England Kitchen) — заклад, де сім’ям робітників пропонували недорогу та поживну їжу, а також навчали її готувати. Згодом Е. Г. Своллоу Річардс домоглася того, щоб у державних школах Бостона дітям із незаможних родин надавали гарячі обіди, а також було запроваджено уроки домоводства.

У 1899 році вона організувала літню конференцію, на якій визначила стандарти підготовки та атестації вчителів у галузі домоводства. У 1908 році її було обрано першим президентом новоствореної Американської асоціації домашньої економіки (з 1994 року — Американська асоціація наук про сім’ю та споживачів). Вона також заснувала та фінансувала періодичне видання асоціації — «Журнал домашньої економіки» (англ. Journal of Home Economics; з 1994 року — Journal of Family and Consumer Sciences).

Примітки

Посилання

Bill Kovarik, «Ellen Swallow Richards and the Progressive women's reform movement » National Women's hall of Fame: Ellen Swallow Richards The Revenge of Ellen Swallow, New York Times editorial, February 20, 2005 Tributes to Ellen Swallow Richards Publications by and about Ellen Swallow Richards Another source of publications by and about Ellen Swallow Richards Article with references Jamaica Plain Historical Society