Вольфганг Мартіні (; 20 вересня 1891 — 6 січня 1963) — німецький офіцер, генерал військ зв'язку люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Біографія 5 березня 1910 року вступив в 1-й телеграфний батальйон. 1 жовтня 1912 року переведений в 5-й телеграфний батальйон. Учасник Першої світової війни, з 2 серпня 1914 року — начальник 19-ї радіостанції, в 1915-17 роках керував малою радіостанцією «Верден». У 1917-18 роках —фахівець при начальнику служби зв'язку Головної штаб-квартири армії, з березня 1918 року — начальник служби зв'язку 11-ї піхотної дивізії, а потім начальник училища зв'язку в Намюрі.
В листопаді 1918 року призначений командиром роти прикордонної охорони в Позені, брав участь в боях з польськими військами. З 1 жовтня 1919 року — інструктор військово-телеграфного училища в Шпандау, з 1 жовтня 1920 року — артилерійського училища. 1 травня 1924 року переведений в штаб 1-го військового округу, а 1 лютого 1928 року — в інспекцію зв'язку Військового міністерства. 1 лютого 1933 року зарахований в люфтваффе (про створення яких офіційно ще не було оголошено). 1 грудня 1933 року очолив штаб з формування радіочастин люфтваффе, а 1 жовтня 1934 року — відділ засобів зв'язку Імперського міністерства авіації. З 3 липня 1937 року — начальник 7-го відділу Генштабу люфтваффе.
1 лютого 1938 року очолив службу зв'язку люфтваффе, а 1 лютого 1939 року одночасно став інспектором військ зв'язку. 11 березня 1944 року призначений генералом військ зв'язку люфтваффе, виконував в основному інспекторські обов'язки по контролю за навчанням і станом частин зв'язку німецьких ВПС. 8 травня 1945 року взятий в полон військами союзників. В 1947 році звільнений. Після звільнення займався питаннями зв'язку.
Оцінка сучасників Друг Мартіні, сер Роберт Ватсон-Ватт, у своїй автобіографії назвав його «сором'язливим, скромним, привабливим і дуже чудовим джентльменом», а також відзначив «високу технічну компетентність, мудрість і винахідливість генерала Мартіні».
Звання
Фанен-юнкер (5 березня 1910) Фенріх (16 листопада 1910) Лейтенант (18 серпня 1911) Оберлейтенант (18 серпня 1915) Гауптман (18 серпня 1918) Майор (1 серпня 1931) Оберстлейтенант (1 квітня 1934) Оберст (1 квітня 1936) Генерал-майор (20 квітня 1938) Генерал-лейтенант (1 квітня 1940) Генерал військ зв'язку (20 вересня 1941)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Застібка до Залізного хреста 2-го класу Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Рятувальна медаль (1933) (лютий 1944) Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (1 лютого 1945) Почесний член Ради комітету радіолокації (1952) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (26 лютого 1959) Почесний член Британського інституту навігації Королівського географічного товариства (1961) Почесний доктор інженерних наук (1962)
Література
Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688 Watson-Watt, Sir Robert; The Pulse of Radar, Dial Press, 1959, p. 405
Посилання
Біографічні дані.
Примітки