Василь Степанович Гарбу́з ( 11 лютого 1882, Малі Будища — 25 листопада 1972, Ліщинівка) — український різьбяр. Майстер народного мистецтва УРСР з 1936 року, заслужений майстер народної творчості УРСР з 1962 року.
Біографія Народився 11 лютого 1882 року в селі Малих Будищах (тепер Полтавський район Полтавської області, Україна). Різьбярству й меблярству навчався у Прокопа і Федота Юхименків. З 1912 року працював у Полтаві у артілі «Спорт і культура»; впродовж 1930–1940 років викладав у профтехшколі.
Помер в селі Ліщинівці 25 листопада 1972 року.
Творчість Виготовляв: традиційні побутові предмети — полички, скринька (1936); посуд, меблі: буфет за проектом В. Черченка, у співавторстві з Павлом Комашком (1912); письмовий стіл (1913); іконостаси у містечку Нових Санжарах і селі Кишеньках (1900 — початок 1910-х років); круглу зооморфну пластику — «Кабанчик», «Лис», «Жаба» (1930); панно і пласти, дерев'яні ножі з візерунками для розрізування книжок (1930) і рельєфами на теми творів Олександра Пушкіна (1936–1937); посуд, прикрашений полтавським тригранно-виїмчастим різьбленням, фігурки птахів, тварин, декоративні панно й пласти, настінний календар із портретом Богдана Хмельницького (1954). Брав участь у виставках: Всеросійській кустарній у Санкт-Петербурзі (бронзова медаль, 1913); Українського народного мистецтва у Києві (диплом 2-го ступені, 1936); Всесвітній виставці у Парижі (золота медаль, 1937).
Твори майстра зберігаються у Полтавському художньому і краєзнавчому музеях, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.
Література ; Ханко В. М. Гарбуз Василь Степанович //