Елізабет Робоз Ейнштейн (); — угорська біохімікиня та нейробіологиня, піонерка у галузі нейрохімії; відома своїми роботами з виділення основного мієлінового білка та дослідження його ролі у розвитку розсіяного склерозу.
Біографія Елізабет Робоз народилася в 1904 році в місті Сасварош (, Угорського королівства; в даний час — Орештіє, Румунія) в родині головного рабина міста. Після смерті батька мати перевезла сім'ю до угорського міста Ньїредьгаза.
Через уведені в Будапештському університеті обмеження на прийом євреїв Робоз вступила до Віденського університету, який закінчила в 1928 році з відзнакою, отримавши ступінь по органічній хімії. Після повернення до Угорщини для підтвердження ступеня вона була змушена перездати іспити.
Будучи студенткою, вивчала біохімію рослин. Пізніше, вже в Угорщині, вона заснувала лабораторію із живлення рослин в угорській сільськогосподарській фірмі.
У 1940 році Робоз на тлі посилення антисемітських настроїв емігрувала з Угорщини до США по візі спеціаліста по сільському господарству.
У 1959 році Елізабет Робоз вийшла заміж за Ганса Альберта Ейнштейна (1904—1973), старшого сина знаменитого Альберта Ейнштейна. Після смерті чоловіка вона написала і опублікувала в 1991 році його біографію.
Академічна кар'єра Робоз розпочалася в 1942 році на посаді наукового співробітника Каліфорнійського технологічного інституту, де вона працювала з Ар'є Жаном Хаген-Смітом. Пізніше вона працювала в Університеті Вайомінгу, в Інженерному коледжі, у Стенфордському університеті і в Лабораторії харчових досліджень Стенфордського дослідницького інституту.
У 1952 році Елізабет Робоз перейшла до Джорджтаунського університету, де вона викладала також і студентам-медикам. Саме в цей час у неї з'явився інтерес до вивчення розсіяного склерозу.
У 1958 році вона повернулася в Стенфордський університет, де очолила нову лабораторію нейрохімії Кошланда.
У 1959 році вона перейшла до Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, а потім до Каліфорнійського університету в Берклі.
Велика частина її наукової діяльності була підтримана урядом США через систему Національних інститутів охорони здоров'я, у структурі яких вона займалася дослідженнями в клінічній лабораторії Національного інституту психічного здоров'я.
Елізабет Робоз Ейнштейн була членом Американського хімічного товариства, і , в якій в 1957 році разом з Мейнардом Коеном і Дональдом Б. Тауером створила відділення нейрохімії.
Дослідження Елізабет Робоз Ейнштейн спільно з Керіан Кіз визначили основний мієліновий білок як антиген, відповідальний за порушення імунної відповіді при , що моделює умови для вивчення розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань. До даних досліджень вченим було невідомо, що саме провокує імунну відповідь. Це відкриття дозволило звузити коло антигенів і вдосконалити дослідження потенційних можливостей імунотерапії при демієлінізуючих захворюваннях.
У 1968 році Робоз Ейнштейн отримала грант від , який був спрямований на подальші дослідження спільно з колегами з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.Вона також розробила методи вимірювання рівнів імуноглобуліну і глікопротеїнів у спинномозковій рідини і вивчила, як їх зміна впливає на захворювання.
З 1961 по 1962 роки Робоз Ейнштейн була стипендіатом SEATO в і проводила дослідження в Бангкокському інституті Пастера з вивчення після вакцинації від сказу.
Також у Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско вона керувала дослідженням білків нервової тканини, а в Каліфорнійському університеті в Берклі брала участь у вивченні впливу тиреоїдних гормонів на процес , що дозволило в подальшому розробити гормональну замісну терапію для новонароджених, які страждають гіпотиреодизмом.
Окремі публікації
Примітки
Посилання
— Картка вченої в базі даних Scopus