Любиця Марич (18 березня 1909 — 17 вересня 2003) — композиторка з Югославії, вихованка Йосипа Щольцера-Славенського, професор та член Сербської академії наук і мистецтв. Любиця Маріч вважається найоригінальнішою сербською композиторкою ХХ століття та музично найвпливовішою.

Життя Любіца Маріч народилась в Крагуеваці, Сербія, в родині Павла та Катаріни, уродженої Джорджевич, нащадка Воєводи Чолак-Анти Сімеоновича, одного з керівників Першого сербського повстання. Перша сербка, яка отримала диплом з композиції в 1929 році. У Празькій державній консерваторії відвідувала аспірантуру у Йозефа Сука. Будучи студенткою, отримувала похвалу на фестивалях в Амстердамі, Страсбурзі та Празі.

Її музику пропагував великий прихильник сучасної музики Герман Шерхен, виконували найважливіші камерні ансамблі та оркестри, а Алоіс Хаба запропонував їй посаду доцента кафедри квартонової музики в Празькій державній консерваторії. Друга світова війна порушила її міжнародну кар'єру, тому вона провела більшу частину свого життя в Белграді, де зосередилася на написанні нових творів. Вона займалася образотворчим мистецтвом, писала філософську поезію, працювала професором Белградської музичної академії та членом Сербської академії мистецтв і наук.

Любіца Маріч була першою композитором, яка використовувала візантійську церковну музику в нелітургійних композиціях. У своїй творчості вона синтезувала середньовічну музику з авангардистським досвідом музики XX століття, створюючи твори з філософськими текстами. Її музика оголосила про початок постмодернізму та мінімалізму, і вона вважається попередницею Арво Пярта та Джона Тавенера.

В Амстердамі вийшов компакт-диск з її камерною музикою. Видавництво з Касселя створило партитури всіх її композицій. Компанія «Chandos» видала компакт-диск із найрепрезентативнішими її композиціями. Деякі вважають Любицю Маріч однією з найбільш оригінальних творців другої половини 20 століття.

Спадщина

У 2009 році постійне представництво Республіки Сербія при ЮНЕСКО звернулось із проханням пов’язати ЮНЕСКО зі 100-річчям від дня народження Любиці Маріч.

«Любиця Маріч використала цілий арсенал сучасної музики для досягнення високої мети. Вона говорить із глибини душі чіткою та вражаючою мовою ...», — так Дмитро Шостакович охарактеризував музику Любиці Маріч.

Список композицій

Сум за дівчиною, для чоловічого хору (1928) Соната фантазія, для скрипки соло (1928/29) Струнний квартет (1930/31) - програний Вітряний квінтет (1931) Музика для оркестру (1932) Сюїта, для фортепіано з чвертю (1936/37) - втрачена Тріо, для кларнета, тромбона та контрабаса (1937) - програно Ескізи, для фортепіано (1944) - загублені Чотири імпровізації та фуги на теми Октоєхоса для фортепіано (близько 1944 р.) - програні Три прелюдії та етюд, для фортепіано (1945, рев. 1997) Дві пісні, для змішаного хору (1945) - загублені (Romanija, The Mist) Тріумфальний марш для симфонічного оркестру (ймовірно, 1945 р.) - програний Три народні пісні, для змішаного хору (1946) Дитячі хори (1946/64) (Курячі турботи, Соловей і мисливці, Загадки, Недолік Вайолетки) Пісня і танець, для фортепіано (1947) Хоро хоро Бранко, для фортепіано (1947) Соната для скрипки та фортепіано (1948) Вірші з «Гірського вінка», для баритону та фортепіано (1951) Пісні космосу, кантата для змішаного хору та симфонічного оркестру (1956) Пассакалья, для симфонічного оркестру (1957) Octoïcha 1, для симфонічного оркестру (1958/9, вип. 1998) Візантійський концерт, для фортепіано з оркестром (1959) Поріг мрії, кантата для сопрано, меццо-сопрано, оповідача та камерного оркестру (1961) Ostinato super thema Octoïcha, для фортепіано, арфи та струнного оркестру (1963) Плач, Пастораль та Гімн, для змішаного хору та інструментального ансамблю, від музика для ораторії, що говорить, "Слова світла" (1962/66) (редакція Міряна Живкович, 2009) Чарівниця, мелодійна декламація для сопрано та фортепіано (1964) Пісня для флейти (1976) Заклик для контрабаса та фортепіано (1983, рев. 1998) Монодія Октоїча, для віолончелі соло (1984) З пісень Темряви, речитативна кантата для меццо-сопрано та фортепіано (1984) Асимптота, для скрипки та струнного оркестру (1986) Чудовий міліграм, для флейти та сопрано (1992) Archaia, для струнного тріо (1992) Archaia 2, для вітрового тріо (1993, рев. 1998) Торс, для фортепіанного тріо (1996, рев. 1998)

Примітки

Посилання

стаття з журналу New Sound, ЖИТТЯ ТА РОБОТА ЛЮБИЦИ МАРИЧ, 2009. Біографія (німецька мова) Музичний факультет у Белграді Офіційний вебсайт Сербської академії наук і мистецтв Біографія на вебсайті Muzička centrala Список творів ljubicamaric.com