Вале́рія Ку́стова, вона ж Валери́на ( 9 жовтня 1985, Мінськ) — білоруська поетеса, письменниця, сценаристка, телеведуча. Життєпис Навчалася в ДМШ № 9, закінчила ДМШ № 19 за класом скрипки та фортепіано. Навчалася в ліцеї з театральним ухилом № 136, закінчила білоруський клас театрального ліцею (колишня школа № 211, 2002). Відвідувала (відділення філософії/літератури)(2003), закінчила (2003), Білоруський державний університет культури і мистецтв (2007, диплом з відзнакою, спеціальність «Літературна творчість», спеціалізація — кінодраматургія), ступінь магістра БДАМ (2008, спеціальність «Мистецтвознавство», спеціалізація — кінотелемистецтво — має ступінь магістра мистецтвознавства). Працювала редакторкою видавництва «Мастацкая літаратура» (2008—2009). Закінчила аспірантуру БДАМ (2012, спеціальність «Кінознавство», спеціалізація у галузі кіно, телебачення та інших екранних мистецтв).

Творчість Мимоволі вона встановила три рекорди в історії білоруської літератури:

Першу серію віршів з передмовою Олександра Рязанова опубліковано у віці 6 років у журналі (№ 9-10, 1992); Перша поетична збірка «Кров Всесвіту» з передмовою вийшла у віці 11 років; Поетичну секцію Спілки білоруських письменників пройшла в 16 років.

Членкиня Спілки білоруських письменників та Білоруського ПЕН-центру.

Брала участь у міжнародних літературних фестивалях у Білорусі, Україні, Польщі, Литві, Словенії, Туркменістані, Німеччині, Швеції тощо. Авторка низки пісень, співпрацює з білоруськими композиторами, ансамблями та виконавцями. Окремі твори перекладено німецькою, французькою, шведською, англійською, литовською, грузинською, словенською, українською, польською та російською мовами. Перекладає з білоруської, російської, української, польської тощо; авторка численних публікацій у періодичних виданнях: «Дзеяслоў», «Новы Час», «ARCHE Пачатак», «Полымя», тощо.

Вірші Валерини дуже різні: від філософських та серйозних до провокаційно-хуліганських .

Громадська діяльність У лютому 2018 року в Білоруському домі у Варшаві в День рідної мови провела «Національний диктант», яким Білоруський дім розпочав святкування 100-річчя Білоруської Народної Республіки. Кримінальне переслідування У червні 2021 року Кустова була змушена покинути Білорусь. 3 червня в її квартиру ломилися невідомі. Після цього зв'язок з нею пропав, поки письменниця не опинилася в Польщі. У Білорусі ж щодо неї було розпочато кримінальне переслідування: Кустову звинуватили як мінімум в «організації та підготовці дій, що грубо порушують громадський порядок», і несплаті податків за фінансування протестів.

Бібліографія Кроў Сусвету: вершы; Прадм. В. Жуковіча. — Мн.: Маст. літ., 1996. — с. 175. Каб неба сагрэць…: вершы; Прадм. Р. Барадуліна. — Мн.: Маст.літ., 2004. — 87 с. Тамсама: вершы. — Мн.: Маст. літ., 2006. — с. 150.

Нагороди Стипендіатка Спеціального фонду Президента Республіки Білорусь для підтримки талановитої молоді (1997) за книгу «Кров Всесвіту»; Дипломантка ІІ форуму творчої молоді «XXI століття — музика надії» (1997); Переможниця Міжнародного поетичного конкурсу, який проводився під егідою ЮНЕСКО в Парижі (2000); Стипендіатка Державної стипендії діячам культури і мистецтв, творчій молоді Республіки Білорусь (2001); Лауреатка стипендії Кіндрата Кропиви (2003—2004) для молодих драматургів; Стипендіатка Балтійського центру письменників і перекладачів у Швеції (2009); Лауреатка премії «» журналу «Дзеяслоў» у номінації «Поезія» за 2009 рік; Учасниця Літературного колоквіуму в Берліні, Німеччина (2010); Переможниця Республіканського конкурсу молодіжної журналістики «Твій стиль» (Гродно, 2012); Членкиня Міжнародного дому письменників та перекладачів у Вентспілсі, Латвія (2012); Лауреатка премії , присвяченої Ригору Бородуліну (2015).

Примітки

Посилання

Валерина в Комунікаті Жукович В. Уривки з передмови до книги «Кров Всесвіту», вибрані вірші , 1996; Южик М. «Ми будемо» (до творчого портрета Валерини Кустової), 2010; Нарис «Перед відчаєм» (Штрихи до портрета поета Анатолія Сиса) // «Дзеяслоў» № 36, 2008 Цикл віршів «Колискова для Бога» // «Дзеяслоў» № 40, 2009; Нарис «Сни мої — Готланд» // «Новы Час», 31-01-2010; Есе «Не переймайся, мамо, я у Варшаві! . . » // «ARCHE Пачатак» № 04-2010 Есе до 110-річчя Володимира Жилки "VIVERE MEMENTO! (пам'ятай про життя!) " // «Новы Час», 02-05-2010 Огляд фільму «Хай живе Білорусь!» // «Новы Час», 04-2012; Пісня на вірш Валерини «Парижанин» (аудіо)